Рішення № 34355816, 21.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2013 р. Справа № 914/3227/13

за позовом: Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон», м. Конотоп

до відповідача: Військової частини А 2595, м. Броди

про стягнення 690 819, 16 грн.>

Суддя Н. Мороз

При секретарі Н. Кривка

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позов подано державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон», м. Конотоп до військової частини А 2595, м. Броди про стягнення 690 819, 16 грн.

Ухвалою господарського суду від 23.08.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.09.2013р.

17.09.2013р. в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору, 03.10.2013р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 21.10.2013р. представник позивача не з"явився, однак, листом від 10.10.2013р. №2704 повідомив про те, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, а також просить суд розглядати справу без участі повноважного представника.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, згідно поданого відзиву на позов від 10.09.2013р., несплату суми основного боргу пояснив нездійсненням перерахунку Управлінням Державної казначейської служби України коштів на рахунок Військової частини А 2595.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

06.09.2012р. між державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (позивач, за договором – виконавець) та військовою частиною А 2595 (відповідач, за договором – замовник) укладено договір №36/382-12 закупівлі послуг з виконання капітально-відновлювального ремонту агрегатів вертольоту Мі-24.

Відповідно до умов зазначеного договору, замовник замовляє, а виконавець зобов’язується виконати послуги з технічного обслуговування і ремонту повітряних літальних апаратів, а саме: послуги з виконання капітально-відновлювального ремонту агрегатів вертольотів Мі-24, за номенклатурою, у кількості яка зазначена у Специфікації послуг. Замовник зобов’язується прийняти послуги і оплатити їх.

Загальна вартість послуг, згідно п. 3.2 договору, становить 679 135, 00 грн., в тому числі ПДВ 113 189, 17 грн.

Розрахунки з позивачем здійснюються за фактично надані послуги протягом 10 банківських днів, з дати підписання акту приймання наданих послуг (п. 3.3).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)./P> P class="ps8">Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» зобов’язань, згідно укладеного договору, що зокрема вбачається з акту приймання наданих послуг за договором №36 від 06.09.2012р. на суму 679 135, 00 грн., підписаним, та скріпленим печатками двох сторін (в матеріалах справи). Проте факт проведення відповідачем оплати наданих послуг підтверджений не був, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість у розмірі 679 135,00 грн. Дана сума також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 30.08.2013р., підписаним та скріпленим печатками обох сторін./P>

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивачем надіслано Військовій частині А-2595 претензію від 30.04.2013р. №1236 з вимогою оплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 679 135, 00 грн., 3% річних на суму 6 419, 22 грн. та 677, 78 грн. інфляційних втрат.

Як вбачається з відповіді на претензію від 11.06.2013р., відповідач визнав суму основного боргу та зобов’язався сплатити її. Однак, станом на день розгляду справи зобов’язання за договором щодо оплати наданих послуг військовою частиною А2595 не виконано.

Відтак, як підтверджено матеріалами справи та визнано відповідачем, сума основної заборгованості останнього перед позивачем становить 679 135, 00 грн. і підлягає стягненню. Доказів зворотнього суду не надано.

Посилання відповідача на той факт, що здійснення розрахунків згідно умов договору відбувається за умови надходження коштів з державного бюджету не спростовує позовних вимог, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, передбаченого договором (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446 та постанові Вищого господарського суду України по справі № 8/348).

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Позивачем, згідно поданого розрахунку, правомірно нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 10 326, 57 грн. та інфляційні втрати на суму 1 357, 59 грн.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст.193, 216, 218 ГК України, ст.ст. 43, 32, 33, 49, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А-2595, м. Броди, вул. Храпая, 1 (код ЄДРПОУ 07567158) на користь державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон», м. Конотоп, вул. Рябошапка, 25 (код ЄДРПОУ 12602750) – 679 135, 00 грн. основного боргу, 10 326, 57 грн. – 3% річних, 1 357, 59 грн. – інфляційних втрат, 13 816, 38 грн. – судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Н. Мороз

Рішення складено 25.10.2013р.