Постанова № 34355716, 24.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р.Справа № 915/861/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Савицького Я.Ф.,

(склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови суду №855 від 24.10.2013 року)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гамарц О.С,, за довіреністю №29 від 02.01.2013 р.

від відповідача: Шевцова Т.Н., за довіреністю №01 від 16.01.2013 р.;

від третьої особи: Слободяник О.П., за довіреністю №365 від 28.12.2011 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 29 серпня 2013 року

по справі № 915/861/13

за позовом Одеської залізниці

до Публічного акціонерного товариства „Судноплавна компанія „Укррічфлот" АСК „Укррічфлот" в особі філії ПАТ „Судноплавна компанія „Укррічфлот" „Миколаївський річковий порт"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон"

про стягнення 79 082,60 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство „Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Судноплавна компанія „Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства „Судноплавна компанія „Укррічфлот" „Миколаївський річковий порт" 79 082,60 грн. плати за зберігання вантажу у вагонах у затриманому поїзді по станції Горохівка у грудні 2012 року та січні 2013 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в грудні 2012 року на адресу ДП „Миколаївський річковий порт" надійшли вагони з вантажем кукурудза, які були затримані по станції Горохівка Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці, згідно наказу №117 від 31.12.12р. старшого диспетчера служби перевезень Одеської залізниці, у зв'язку з неприйняттям вантажу відповідачем; відповідно до довідки про переробну спроможність Ольшанської філії ПрАТ „КДМППЗТ" переробна спроможність не виконувалась, у зв'язку з чим за затримку вагонів відповідачу нараховано 79082,60 грн. за зберігання вантажу у вагонах.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31 липня 2013 року залучено до справи Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16 липня 2013 року (суддя Семенов А.К.) в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що акт про затримку вагонів №16 від 31.12.2012 року форми ГУ-23а не може прийматись в якості підстави для матеріальної відповідальності відповідача у вигляді плати за користування вагонами через недопустимість вказаного доказу у розумінні вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Одеською залізницею не було складено актів загальної форми, які б засвідчили обставини простоювання вагонів по станції Горохівка Одеської залізниці, внаслідок чого взагалі відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами

Суд першої інстанції не прийняв акт загальної форми №370 від 31.12.2012 року, на який посилався позивач, оскільки він складався відносно затримки інших вагонів ніж ті, котрі зазначені у наказі №117 від 31.12.2012 року про затримку вагонів з зерном кукурудзи, та за таких обставин, дійшов висновків про відмову в задоволенні позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Одеська залізниця звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Одеської залізниці в повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначав, що факт затримки вагонів підтверджується актом №16 від 31.12.2012 року про затримку вагонів на станції Горохівка Одеської залізниці, вантажоодержувача повідомлено про затримку поїзда №1605 12 грудня 2012 року о 18:20 на підставі повідомлення про затримку вагонів №10 від 31.12.2012р. Крім цього, на станції Горохівка було складено акт загальної форми №1 від 03.01.2013 року про відношення відповідальності за зберігання вантажу у вагонах на відповідача.

Також апелянт зауважував, що на час підписання наказу про затримку вагонів на підходах до станції призначення по станції Горохівка на станції призначення Миколаїв-Вантажний вже знаходилось 54 вагона з вантажем зерно на адресу відповідача, та було складено акт загальної форми №370 від 31.12.2012 року про затримку вагонів у кількості п'яти з вини відповідача з 31.12.2012р. до 01.01.2013 року.

Апелянт мотивував скаргу також тим, що, якщо вагони затримані з вини вантажовласника на підходах до станції призначення з вини вантажовласника, посадовою особою, визначеною начальником залізниці складається наказ; вагони були затримані не на станції призначення, а на підходах до станції призначення на станції Горохівка, причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до станцій призначення, зазначають в актах про затримку вагонів.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2012 року між Дочірнім Підприємством "Миколаївський річковий порт" в особі в.о. голови комісії по припиненню ДП "Миколаївський річковий порт" Л.Г Свиридової, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" в особі заступника генерального директора Назарової Л.В. був підписаний договір № РП-НБ-р-2 на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт зерновими культурами.

01.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" було укладено договір на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт зерновими культурами № 02/1-01-13.

Відповідно до п.2.1.5 вищевказаних договорів сторони домовились, що по всім випадкам допущеного простою вагонів, які прибули із вантажем понад добової норми вивантаження згідно п.2.1.5 даних договорів, без погодження з Портом, а також вичікувані звільнення складської території (баржі), чи підходу судна, які прибули без відповідного погодження порту, складати акти загальної форми. Всі платежі і штрафі, які виникли за даної ситуації, компенсує вантажовласник.

24.08.2012 року між Одеською залізницею та ПрАТ "Київ-Дніпропетровське МППЗТ" був укладений договір №ДН-4/100 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ "Київ-Дніпропетровське МППЗТ" дільниця №3 Миколаївського виробничого району Ольшанскої філії.

Відповідно до пунктів 5, 6 Договору ДН-4/100 від 24.08.2012 повідомлення про подачу вагонів передаються: по телефону за 2 години до подачі вагонів на колії сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв-Вантажний.

Відповідно до п. 11 Договору ДН-4/100 від 24.08.2012 максимальна переробна спроможність вантажних пунктів з урахуванням часу на технологічні операції по вивантаженню: на колії 8 - зерно 32 ваг/добу (одночасна подача 8 ваг., одночасне вивантаження 1 ваг. за 0,7 год.); колія 3а, 4а - зернові 20 ваг/добу (одночасна подача 8 ваг, одночасне вивантаження 2 ваг. за 0,7 год.).

Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів позивачем ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" до моменту закінчення цих операцій при поверненні, позивачу. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" або його контрагентів складається акт загальної форми. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Загальний час, за який вноситься плата за користування вагонами, включає час затримки з вини ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" або його контрагентів та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з наказом № 117 від 31.12.2012 року 31.12.2012 о 15 год. 59 хв. на станції Горохівка Одеської залізниці були затримані вагони з вантажем зерна кукурудзи у складі потягу № 1605 індекс 3232-21-4153, що прямували на станцію Миколаїв-Вантажний, про що станцією Горохівка Одеської залізниці складено акт про затримку вагонів № 16 від 31.12.2012 (а.с. 10,12).

Відповідно до наказу №117 та актів, підставою для затримання стало неприйняття вантажу вантажовласником - Філією Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт", з причини зайнятості фронтів вивантаження та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції Миколаїв-Вантажний (перевалка) - (експорт) (річковий).

Вантажоодержувача було повідомлено про затримку потягу № 1605 31.12.2012 о 18 год. 20 хв., про що свідчить відмітка про повідомлення відповідача на його копії (а.с. 25, 26).

Позивачем було нараховано відповідачу плату за зберігання вантажу з урахуванням часу затримки потягів на станції Горохівка Одеської залізниці на підставі відомостей плати за користування вагонами №24010001 згідно накопичувальної картки № 25010167 в сумі 79080,60 коп. (у т.ч. ПДВ), відповідач цю плату сплатив частково, у сумі 2494 грн. 70 коп., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Апеляційний суд зазначає, що спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у вагонах, та регулюються Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами і контейнерами, умовами Договору №ДН-4/100 від 24.08.2012 р.

Стаття 3 Закону України „Про залізничний транспорт" встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України „Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частина 5 ст. 307 ГК України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначає, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізниць та інших видів транспорту, визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів.

Стаття 93 Статуту залізниць України встановила, що порти зобов'язані приймати усі вагони, що надходять для перевалки. При цьому плата за користування нараховується також за вагони, які надійшли понад узгоджені обсяги розвантаження, а також за вагони, затримані на станції і на підходах до неї в очікуванні подачі через неприйняття їх портом.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, та зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не приймав або відмовлявся від прийому вагонів.

Судова колегія зауважує, що акт загальної форми №370 від 31.12.2012 року не містить належного обґрунтування покладення відповідальності за зберігання вантажу на відповідача, в ньому не зазначено, в чому саме полягає вина клієнта.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що вантаж надійшов на адресу станції Горохівка Одеської залізниці, хоча станція призначення вантажу - Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці, при цьому, позивачем не доведено взаємозв'язку між затриманням вагонів на станції Горохівка та невиконання переробної спроможності Ольшанською філією ПрАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ".

Окрім того, колегія суддів зазначає, що згідно приписів п.8 розділу 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999р., у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника.

Аналогічні вимоги містять також Правила складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року №334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 липня 2002 року за №567/6855, відповідно до п.3 яких акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту підприємства.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що акт загальної форми складається у разі затримки вагонів на станції та у будь-якому разі підписується представниками станції і вантажовласника, однак в даному випадку такого акту складено не було. Суд правомірно не прийняв в якості доказу акт загальної форми №370 від 31.12.2012 року, оскільки він складений відносно інших вагонів, ніж ті, як вказані у наказі №117 від 31.12.2012 року про затримку вагонів з зерном кукурудзи.

Згідно з приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що матеріалами справи не встановлено, та позивачем не доведено вину відповідача в простої вагонів з 31.12.2012 року, у зв'язку з чим судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача плати за зберігання вантажу в сумі 79 082,60 грн. (у т.ч. ПДВ).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах ВГСУ від 12.03.2013 року по справі №18/5026/1169/2012, від 05.03.2013 р. по справі №35/17-3667-2011.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та є безпідставними та необґрунтованими, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області від 29 серпня 2013 року по справі №915/861/13 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 29 серпня 2013 року по справі № 915/861/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 25.10.2013 року

Головуючий суддя Суддя Суддя А.І. Ярош О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький