Рішення № 34355133, 21.10.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2013 Справа №901/2601/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Електропостачзбут», м. Дніпропетровськ

до відповідача Фермерського господарства «Воїнське», с. Воїнка, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим

про стягнення 45 590,21 грн

Суддя Янюк О.С.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Титаренко Д.С. (довіреність від 04.01.2013 б/н)

СУТЬ СПОРУ: 06.08.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Електропостачзбут» (далі - ТОВ фірма «Електропостачзбут», позивач) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства «Воїнське» (далі - ФГ «Воїнське», відповідач) грошових коштів у розмірі 45 590,21 грн, що включають: 39 504,72 грн основного боргу, 3 402,72 трьох процентів річних, 2 656,75 грн інфляційних витрат. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 525-526, 549, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки від 22.09.2010 у частині неповної оплати вартості одержаного товару за видатковою накладною від 30.09.2010 №РН-0000855.

Ухвалою суду від 07.08.2013 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.

Ухвалою суду від 03.10.2013 на підставі заяви позивача та керуючись ст. 69 ГПК України строк вирішення спору продовжено на 15 календарних днів, до 21.10.2013.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та у судовому засідання оголошувалась перерва. Черговий розгляд справи призначений на 21.10.2013.

Позивач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином та своєчасно (а.с. 27). Проте, до початку слухання справи до суду надійшло клопотання (факсограма), в якому останній просить розглянути справу за відсутності свого представника, яке суд визнав за можливе задовольнити (а.с. 76).

Протягом судового розгляду справи представник позивача підтримував позовні вимоги та надавав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Під час судового засідання представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с.63-65). Зокрема, вказує, що у відповідача не виникли зобов'язання щодо оплати товару за Договором поставки від 22.09.2010, оскільки позивач не здійснив поставку у повному обсязі. Так, згідно видаткової накладної від 30.09.2010 №РН-0000855 здійснена поставка 68,7 тон сульфату амонію, в той час, як договором передбачена поставка 69,0 тон. Додатково зазначив, що спірний договір укладений не з ТОВ фірма «Електропостачзбут», а з Товариством з обмеженою відповідальністю «Електропостачзбут», які є різними юридичними особами. Відтак, відповідач не має будь-яких договірних відносин з останнім.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

22.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електропостачзбут» (ідентифікаційний код 21942373) (Продавець) та ФГ «Воїнське» (Покупець) укладений Договір поставки №164/09 (далі - Договір, а.с.17-18), за яким Продавець зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент) якої зазначені у специфікації (а.с. 19), яка є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціна на продукцію, яка поставляється за Договором, зазначена у специфікації, відповідно до якої загальна сума поставки складає 79 350,00 грн з урахуванням ПДВ.

Відповідно до положень п. 4.1 Договору Продавець відвантажує продукцію на адресу Покупця після узгодження об'єму кожної партії залізничним транспортом протягом 5-ти днів після 50% передоплати, з остаточним розрахунком протягом 7-ми календарних днів за фактом поставки.

Датою відвантаження продукції вважається дата штампу станції вантажовідправника на супровідній залізничній накладній. Датою поставки продукції вважається дата штампу станції вантажовідправника на супровідній залізничній накладній (пункти 3.2, 3.3 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011 (п. 9.2 Договору).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Постачальником була передана продукція на суму 79 004,72 грн, що підтверджується відповідною видатковою накладною від 30.09.2010 №РН-0000855 (а.с. 21), яка підписана без зауважень уповноваженими представниками сторін (а.с. 29-32) та їх підписи скріплені печатками сторін. Претензій щодо ціни, асортименту, кількості та якості переданої продукції від Покупця не надходило. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.

Крім того, поставлена за Договором продукція була частково сплачена відповідачем у розмірі 39 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08.02.2011 №30 (а.с.20); випискою ПАТ КБ «ПриватБанк» по особовому рахунку Продавця у період з 01.02.2011 по 28.02.2011 (а.с.38-45).

Таким чином, заборгованість Покупця перед Продавцем за поставлений товар за Договором склала 39 504,72 грн (79 004,72 грн - 39 500,00 грн = 39 504,72 грн).

З метою досудового врегулювання спору ТОВ фірма «Електропостачзбут» звернулось до ФГ «Воїнське» із претензією від 30.04.2013 вих. № 5-2, в якій вимагало повністю погасити наявну заборгованість, сплативши також інфляційні витрати, 3% річних та пеню за неналежне виконання зобов'язань (а.с. 9,11). Факт одержання відповідачем вищезазначеної претензії підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 14).

Однак, спір у досудовому порядку вирішено не було, що, в свою чергу, і стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в частині поставки товару у кількості 68,70 тон на суму 79 004,72 грн, що підтверджується підписаною без зауважень видатковою накладною (а.с.21), яка згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними бухгалтерським документом та відображає факт здійснення між сторонами господарської операції. Зазначене також підтверджується податковою звітністю сторін. Так, 30.09.2010 Продавцем у зв'язку з реалізацією товару за Договором у сумі 79 004,72 грн була видана Покупцю податкова накладна № 811 (а.с. 46), на підставі якої за ТОВ фірма «Електропостачзбут» було зареєстроване податкове зобов'язання зі сплати ПДВ на суму 13 167,45 грн.

Ураховуючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає доведеним факт здійснення позивачем поставки відповідачу товару на суму 79 004,72 грн.

У той час, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару виконав не в повному обсязі, доказів протилежного суду не надав. З огляду на те, що своєчасна оплата отриманого товару є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 39 504,72 грн.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та індексу інфляції суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних у розмірі 3 402,72 грн (а.с. 13), суд вважає його помилковим, оскільки позивачем при розрахунку не враховано різниці у кількості днів у 2010 році (365 днів), 2011 році (365 днів) та у 2012 році (366 днів), що призвело до невірного визначення загального розміру трьох відсотків річних. Вірним є наступний розрахунок:

розрахунковий період з 08.10.2010 по 07.02.2011

3% річних = 79004,72 *3:100:365*123= 798,70 грн;

розрахунковий період з 08.02.2011 по 31.12.2011

3% річних = 39 504,72 *3:100:365*327 = 1 061,76 грн;

розрахунковий період з 01.01.2012 по 31.12.2012

3%річних = 39 504,72 *3:100:366*366 = 1185,14 грн;

розрахунковий період з 01.01.2013 по 30.04.2013

3%річних = 39 504,72*3:100:365*120 = 389,63 грн.

Таким чином, розмір трьох відсотків річних підтверджується матеріалами справи у сумі 3 435,23 грн (798,70 грн + 1 061,76 грн+1 185,14 грн+389,63 грн). Проте, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена до стягнення сума у розмірі 3 402,72 грн підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з ФГ «Воїнське» 2 656,75 грн індексу інфляції. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивачем при здійснені розрахунку допущено помилку, оскільки не враховано лютий 2010 року, в якому здійснено часткову оплату за товар у розмірі 39 500,00 грн.

Вірним є наступний розрахунок:

розрахунковий період з листопада по січень 2011 року

79 004,72 грн *1,003*1,008*1,01 = 80 674,42 грн,

80 674,42 грн - 79 004,72 грн = 1 669,70 грн;

розрахунковий період з лютого 2011 року по березень 2013 року

39 504,72грн*1,009*1,01481,013*1,008*1,004*0,987*0,996*1,001*1,001*1,002*1,002*1,002*1,003*0,997*0,997*0,998*0,997*1,001*0,999*1,002*1,002*0,999 = 40 855,17 грн,

40 855,17 грн - 39 504,72 грн = 1 350,45 грн.

З огляду на викладене, загальна сума нарахування індексу інфляції, яка є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає стягненню з відповідача, складає 3 020,15 грн (1 669,70 грн + 1 350,45грн). Проте, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена до стягнення сума у розмірі 2 656,75 грн підлягає стягненню з відповідача.

Твердження відповідача, що сторона (Продавець) за Договором (ТОВ «Електропостачзбут») та позивач у справі (ТОВ фірма «Електропостачзбут») - це різні юридичні особи, суд вважає помилковим з наступних підстав.

Із змісту Договору вбачається, що сторона Договору (Продавець) - ТОВ «Електропостачзбут» має ідентифікаційний код 21942373. Зазначене також підтверджується відбитком печатки ТОВ фірми «Електропостачзбут». Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 15), інформації з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.24), свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.16) позивач також має ідентифікаційний код 21942373.

Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сторона, яка підписала Договір, та позивач у справі - це одна юридична особа.

Твердження відповідача, що зобов'язання за Договором не настали у зв'язку із частково поставкою позивачем товару у кількості 68,7 тон замість передбачених специфікацією 69,0 тон є таким, що суперечить нормам чинного законодавства, зокрема, положенням ст. 692 ЦК України, а відтак, суд не приймає його до уваги.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн згідно із ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються судом на ФГ «Воїнське»

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 115-116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Воїнське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Електропостачзбут» грошові кошти у розмірі 45 564,19 грн (сорок п'ять тисяч п'ятсот шістдесят чотири гривні дев'ятнадцять копійок), які включають суму основного боргу у розмірі 39 504,72 грн (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот чотири гривні сімдесят дві копійки); три відсотка річних у розмірі 3 402,72 грн (три тисячі чотириста дві гривні сімдесят дві копійки), індекс інфляції у розмірі 2 656,75 грн (дві тисячі шістсот п'ятдесят шість гривень сімдесят п'ять копійок).

3. Стягнути з Фермерського господарства «Воїнське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Електропостачзбут» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 24.10.2013

Суддя О.С. Янюк