Ухвала суду № 34352456, 14.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 827/1347/13-а

14.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кириленко О.О. ) від 10.07.13 по справі №827/1347/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі (вул. Пушкіна, 2,Севастополь,99011)

треті особи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" (пр. Ген. Острякова, 25,Севастополь,99029)

Комунальне підприємство "Жилсервис-15" (вул. М. Музики, 88-А,Севастополь,99029)

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського ,5, м. Севастополь, 99011)

про визнання незаконими і протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 10.07.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

Визнано протиправними дії управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі щодо відмови ОСОБА_2 у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі вчинити дії щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) гривень 41 копійок шляхом їх безспірного списання із рахунка управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 10.07.2013 року, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляції мотивовані тим, що судом неповно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 14.10.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (наймач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" (наймодавець), 01 квітня 2009 року укладено договір найму № 225-А, згідно з яким наймодавець надає наймачу згідно з заявою у користування приміщення АДРЕСА_1.

Також позивач отримав ордер 01 квітня 2009 року № 30 на житлову площу у вказаному гуртожитку.

13 травня 2013 року позивач звернувся до управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі із заявою про реєстрацію місця проживання.

15 травня 2013 року за вихідним № 2948/02 відповідач повідомив позивача про те, що його заява не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до рішення господарського суду міста Севастополя від 10 грудня 2012 року (справа № 5020-1079/2012), рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2013 року (справа № 5020-1079/2012), повідомлення фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 11 квітня 2013 року № 01-15/1160 балансоутримувачем гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, є комунальне підприємство "Жилсервіс № 15", а ордер від 01 квітня 2009 року № 30 виданий товариством з обмеженою відповідальністю "Нефтіда", договір найму від 01 квітня 2009 року № 225А, укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "Нефтіда", яка не є балансоутримувачем відповідного гуртожитку.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України регулює Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", а також -визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Стаття 3 цього Закону визначає місце проживання, як адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрацію - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Частина друга цієї норми визначає перелік документів, що подаються для реєстрації місця проживання. Так, особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 №985 "Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні" затверджено форму заяви про реєстрацію місця проживання. Така заява повинна містити відомості про підстави для реєстрації місця проживання заявника за зазначеною ним адресою (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи) або згоду власника житла на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації вище. У зразку заяви, який встановлений вищезазначеною Постановою Кабінету Міністрів України встановлено, що заявник має вказати, що є підставою для реєстрації місця проживання заявника.

Так, Закон вказує, що заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи. У зразку заяви, який встановлений вищезазначеною Постановою Кабінету Міністрів України встановлено, що заявник має вказати, що є підставою для реєстрації місця проживання заявника.

Зокрема, серед підстав зазначено ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи.

В даному випадку, підставою для реєстрації позивача є договір найму, який є правочином і у встановленому Цивільним кодексом України порядку недійсним не визнавався.

Крім того, підставою для реєстрації місця проживання позивача є ордер.

Згідно зі статтею 58 Житлового кодексу України, ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Пунктом 69 Постанови Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11.12.1984 №470 "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" встановлено, що ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення; ордер дійсний протягом 30 днів.

Вказана норма визначає право особи вселитися у надане жиле приміщення протягом 30 днів.

Невиконання позивачем вимог статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" щодо реєстрації місця проживання протягом 10-ти днів після прибуття до нового місця проживання не може бути підставою для відмови у такій реєстрації, оскільки тягне інші правові наслідки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставою для відмови в реєстрації місця проживання позивача є повідомлення фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 11 квітня 2013 року № 01-15/1160, яким зазначено, що балансоутримувачем гуртожитків, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 є комунальне підприємство "Жилсервіс № 15".

Однак із змісту довідок товариства з обмеженою відповідальністю "Ремстройтрест" від 10 лютого 2012 року № 09, товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" від 13 травня 2013 року № 82 вбачається, що гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на балансі товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда", а не на балансі комунального підприємства "Жилсервіс-15".

Наказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку" затверджена типова форма акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № ОЗ-1), яка застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку вводу їх в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об'єктів в дію повинно у відповідності з існуючим законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів із одного цеху (відділу, дільниці) в інший, для оформлення передачі основних засобів зі складу (із запасу) в експлуатацію, а також для виключення із складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації).

Наданий фондом комунального майна Севастопольської міської Ради на запит суду від 11 червня 2013 року № 10505/03 акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 09 квітня 2013 року, яким гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 переданий на баланс комунального підприємства "Жилсервіс-15" не відповідає вимогам встановленим законодавством та не може вважатись належним доказом передачі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 на баланс комунального підприємства "Жилсервіс-15".

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо протиправності дій управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі щодо відмови ОСОБА_2 у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі вчинити дії щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 10.07.2013 по справі №827/1347/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук