Ухвала суду № 34352391, 24.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 р.Справа № 815/2053/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Юг Регіон» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Юг Регіон» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області від 01.03.2013 року № 0000102334, та № 0000112334, якими Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 284 653,50 грн. та з податку на прибуток в сумі 298 885 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновок податкового органу про безпідставне віднесення Підприємством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Акцептбуд» та про неправомірне формування валових витрат є хибним, не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи, оскільки в ході перевірки Товариством повною мірою підтверджено факт реального здійснення господарських операцій з цим контрагентом. В свою чергу ДПІ, зазначаючи в акті перевірки про нікчемність договору поставки та договору відповідального зберігання, ніяким чином не спростувала фактичне здійснення господарських операцій, обмежившись припущеннями щодо їх нереальності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби його правонаступником Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 28.12.2012 року № 1№2761/22-34/37281686/173 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Юг Регіон» з питань правових відносин з TOB «Акцептбуд» за вересень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення: - п.п. 138.1. п. 138.1 ст. 138, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню у сумі 199 257 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточних звітних (податкових) періодів з урахуванням залишків від'ємного значення попередніх звітних періодів всього на 189 769 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала в тому, що згідно акта ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 27.11.2012 року провести зустрічну перевірку ТОВ «Акцептбуд» не можливо у зв'язку з відсутністю останнього за місцем реєстрації. За відсутності у зазначеного Товариства основних засобів, відповідного персоналу, виробничих активів, офісних та складських приміщень, транспортних засобів тощо, реальне здійснення господарської діяльності є не можливим, отже укладені між позивачем та зазначеним контрагентом угоди є нікчемними.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013 року № 0000102334 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 284 653,50 грн., у тому числі за основним платежем - 189 769 грн. та за штрафними санкціями 94 884,5 грн. та № 0000112334, якими Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 298 885 грн., з яких за основним платежем - 199 257 грн. та за штрафними санкціями 99 628 грн.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом до суду не представлено належних доказів щодо підтвердження факту нереальності господарських операцій, відображених позивачем у податковій звітності в періоді, що перевірявся. В свою чергу, первинні документі, на підставі яких Товариством сформовано податковий кредит, відповідають вимогам чинного законодавства. Якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, податковий орган не має підстав для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту.

Колегія судів вважає висновки суду першої інстанції правильними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених, зокрема, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, умовою визнання податкової вигоди платника є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.

Судом першої інстанції у розгляді справи встановлено, що реальність виконання позивачем господарських операцій з названим контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме - договорами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, реєстром отриманих податкових накладних, митними деклараціями та товаро - транспортними накладними.

Наведені документи було об'єктивно розцінено судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки товарів.

Посилання ДПІ на відсутність у названого постачальника об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за даних обставин були обґрунтовано відхилені судом, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. До того ж, податкова інспекція не довела неможливості поставки спірним постачальником товарів наявними у них силами та засобами.

Що ж стосується доводів податкового органу щодо відсутності ТОВ «Акцептбуд» за місцезнаходженням, то чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника зі місцем реєстрації.

До того ж , як вбачається з матеріалів справи, акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 874/22-40/381393505/35696808 від 27.11.2012 року, яким зафіксовано факт відсутності ТОВ «Акцептбуд» за місцезнаходженням, та на який посилається податковий орган в обґрунтування доводів про безтоварність господарських операцій, складено у листопаді 2012 року, в той час як господарська операція між позивачем та його контрагентом мала місце у вересні 2012 року.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту в оспорюваній сумі та про наявність підстав на відображення зазначених операцій в податковій звітності з оприбуткування прибутку підприємств відповідає наявним у справі доказам.

Крім того, судом першої інстанції правомірно зазначено, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, який базується на висновках акту ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 27.11.2012 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Акцептбуд» у зв'язку з відсутністю останнього за місцем реєстрації є необгрунтованим, оскільки вищезазначений акт фактично не є перевіркою господарської діяльності по взаємовідносинах з позивачем.

Зазначений акт складений на підставі даних, зазначених в інформаційних базах податкової інспекції вибірковим методом, документи господарської діяльності контрагента по взаємовідносинам з позивачем податковою інспекцією не досліджувались. Висновок про наявні ознаки нікчемних угод зроблений на підставі не надання документів контрагентами, наявності (відсутності) основних фондів та наявності (відсутності) їх за юридичною адресою.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий орган не довів при вирішенні справи того, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої нстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Юг Регіон» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.