Ухвала суду № 34352250, 21.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 104/1756/13-а

21.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гребеннікова Н.О.) від 07.08.13 у справі № 104/1756/13-ц

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Виконавчий комітет Білогірської міської ради АР Крим (вул. Луначарського, 13,Білогірськ,Автономна Республіка Крим,97600)

треті особи:

ОСОБА_4 (АДРЕСА_2

про визнання незаконним та відмінити рішення виконкома Білогірського міської ради,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2013 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 апеляційна скарга ОСОБА_2 була залишена без руху, з тих підстав, що не було сплачено судовий збір.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 21.10.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Як слідує з матеріалів справи предметом адміністративного позову є оскарження рішення відповідача щодо скасування та визнання протиправним рішення від 25.06.1997 року №142-13 "Про передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель гр. ОСОБА_5".

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що йому стало відомо про порушення своїх прав лише 01.07.2013 року з відповіді відповідача від 27.06.2013 року.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки позивач не навів поважних причин пропуску строку, а посилання на відповідь від 01.07.2013 року є безпідставною та не заслуговує на увагу.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, судова колегія не погоджується з такими висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За приписами ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суд "шукає" підстави для поновлення строку виключно з ініціативи та в межах доводів особи, яка подала позовну заяву. Виходячи з принципу змагальності, суд не може визнавати строк звернення до суду пропущеним з поважних причин з підстав, на які не покликається особа, яка звернулася до суду.

Якщо особа, яка звернулася до суду, не навела поважних причин пропуску строку звернення до суду, але суд такі вбачає з наданих доказів, суд визнає причини пропуску строку поважними та відкриває провадження у справі.

Відповідно до статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Поважними за змістом даної статті визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

В матеріалах справи міститься відповідь міського голови Білогірської міської ради АР Крим від 27.06.2013 року за вих. №1024/03-16 згідно з якою повідомлено позивача про те, що в повноваження ради не входить розпорядження землями, які знаходяться у приватній власності (а.с. 11).

Відтак, у зв'язку з тим, що матеріалами справи встановлено щодо переконливості доказів підстав пропуску строку колегія суддів визнає пропуск строку звернення до адміністративного суду поважним.

При викладених обставинах, висновок суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду є помилковим, тому наявні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції в порядку пункту 4 частини першої статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 103, 108, 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 3 частини першої статті 199, пунктом 4 частини першої статті 204, пунктом 6 частини першої статті 205, статтями 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 07.08.13 у справі № 104/1756/13-ц скасувати.

Направити справу № 104/1756/13-ц для продовження розгляду до Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук