Ухвала суду № 34352024, 07.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 121/5433/13-а

07.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Руднєва А.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон-Крим"- Золотарьова Ірина Борисівна, довіреність № б/н від 23.07.13

представник відповідача, Ялтинської міської ради- Койков Дмитро Георгійович, довіреність № 02.11-07/694 від 02.08.13

розглянувши апеляційну скаргу Ялтинської міської ради на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Веденмеєр М.В. ) від 23.07.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон-Крим" (Парковий проїзд, 17, літ. А, Б, Г,Ялта, АР Крим,98635)

до Ялтинської міської ради (пл. Радянська 1,Ялта,АР Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон-Крим" задоволені.

Визнано протиправним та скасовано рішення 28 сесії Ялтинської міської ради 6-го скликання від 27 лютого 2013 року №30 «Про відмову у поновленні строку дії договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Юніон-Крим», розташованого за адресою: м. Ялта, в районі пляжу «Сонячний».

Зобов'язано Ялтинську міську раду розглянути на найближчій сесії лист - повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон-Крим» №39 від 25 вересня 2012 року про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки укладеного між Ялтинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніон-Крим» 09 грудня 2002 року, який було зареєстровано у Виконавчому комітету Ялтинської міської ради в Книзі запису державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок 10 січня 2003 року за №225.

Стягнуто з Ялтинської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон-Крим» судові витрати по справі у розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійка.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2013 року, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга Ялтинської міської ради мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ялтинської міської ради.

На підставі та за правилами статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 09 грудня 2002 року між Ялтинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніон-Крим» укладено договір оренди земельної ділянки площею 03,0461 га - для будівництва та обслуговування центру відпочинку на воді за адресою: м. Ялта, в районі пляжу «Сонячний» з земель Ялтинської міської ради.

Договір оренди укладений строком на 10 (десять) років. Відповідно до п.2.1 вказаного Договору після спливу строку договору орендатор має переважне право на поновлення договору на новий строк. В цьому випадку зацікавлена сторона повинна повідомити письмово іншій стороні про бажання відносно продовження строку дії договору на новий строк, не пізніше двох місяців до його закінчення.

25 вересня 2012 року позивач звернувся до Ялтинської міської ради з листом - повідомленням, де просив пролонгувати дію договору оренди на новий строк. Вказаного листа-повідомлення відповідачем отримано 05 жовтня 2012 року.

27 лютого 2013 року рішенням №30 28-ї сесії 6-го скликання Ялтинської міської ради відповідачу було відмовлено в поновленні договору оренди. Підстави відмови відповідачем у рішенні не викладені.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України було встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території відповідних міст належить, згідно п. б ч.1 ст.12 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України (надалі по тексту ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частина 3 статті 124, частини 2 та 3 статті 134 ЗК України передбачають, що поновлення договорів оренди землі, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Статтею 123 ЗК України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Рішення відповідача від 27.02.2013 зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного рішення відповідачем не надано, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ялтинської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2013 року по справі № 121/5433/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук