Ухвала суду № 34351956, 10.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 р.Справа № 2-а-837/11/1470

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Єщенка О.В.

судді - Димерлія О.О..

судді - Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, Дочірнього підприємства «Молочна дистриб'юція - Миколаїв» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Молочна дистриб'юція - Миколаїв» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2010 року, ДП «Молочна дистриб'юція - Миколаїв» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001632301/2 від 17 листопада 2010 року, як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновок податкового органу про порушення підприємством вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо віднесення до складу валових витрат на надання інформаційно-консультаційних послуг є помилковим, оскільки такі витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства та підтверджені первинними документами, а саме: договорами, актами виконаних робіт, звітами), які відповідають вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також, на думку позивача, своїми діями податковий орган порушує принципи господарювання в Україні, проголошеними ст. 6 Господарського кодексу, зокрема: свободи підприємницької діяльності у межах визначених законом; заборони незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Крім того, за твердженням позивача, віднесення до складу валових витрат на оплату орендної плати на адресу ТОВ «Аврора Фрут» за орендовану холодильну камеру для зберігання продуктів харчування є правомірним, оскільки послуги оренди безпосередньо повязані з зберіганням продукції, реалізацією якої займається підприємство, а тому таки витрати включаються до складу валових згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, де зазначив, що відповідно до п.1.32 ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»: «господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».

Перевіркою встановлено, що на порушення п.1.32 п.1,п.5.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ДП «Молочна дистрибьюція - Миколаїв» завищено валові витрати за рахунок включення до складу валових витрат послуг інформаційно-консультативного характеру на загальну суму 610.992,00 грн., які виконували приватні підприємці: ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4,ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6,ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9, ПП ОСОБА_10 та ПП «Віжес», при цьому, надані підприємством до перевірки документи не викривають суті інформаційно-консультативних послуг, тобто яким чином ці послуги використовувані в у господарській діяльності. Для підтвердження права віднесення окремих витрат зі стимулювання збуту від сторонніх підприємств до складу валових витрат підприємство повинно розглядати взаємозв'язок цих послуг з господарською діяльністю, а саме як ці послуги вплинули на отримання доходу підприємства. Наявність лише документів про прийом-передачу виконаних робіт не достатньою підставою для віднесення таких витрат до складу валових.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року адміністративний позов ДП «Молочна дистриб'юція - Миколаїв» задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001632301/2 від 17.11.10 року, № 0001632301/1 від 12.10.10 року, № 0001632301/0 від 07.09.10 року в частині донарахування недоїмки з податку на прибуток на суму 42.500,00 грн. та штрафних санкцій на суму 21.250,00 грн; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001632301/2 від 17.11.10 року, № 0001632301/1 від 12.10.10 року, № 0001632301/0 від 07.09.10 року в частині донарахування недоїмки з податку на додану вартість на суму 34.000,00 грн. та штрафних санкцій на суму 17.000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ДП «Молочна дистриб'юція - Миколаїв», Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального права просять скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року та прияти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю та у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі відповідно.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 30 червня 2010 року по 10 серпня 2010 року, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби було проведено планову виїзну перевірку документальну перевірку Дочірнього підприємства «Молочна дистриб'юція - Миколаїв» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року.

За наслідками перевірки було складено акт № 6625/23-200/32055899 від 17 серпня 2010 року, яким встановлені наступні порушення ДП «Молочна дистриб'юція - Миколаїв»:

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001632301/0 від 07.09.10 року, яким ДП «Молочна дистриб'юція - Миколаїв» визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в сумі 292.609,00 грн. в тому числі 195.073,00 грн. - за основним платежем, 97.536,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 0001632301/0 від 07.09.10 року, яким ДП «Молочна дистриб'юція - Миколаїв» визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 102.213,00 грн. в тому числі 68.142,00 грн. - за основним платежем, 34.071,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В наслідок застосування процедури адміністративного оскарження були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001632301/1 від 12.10.10 року, № 0001632301/2 від 17.11.10 року - за податком на прибуток, № 0001632301/1 від 12.10.10 року, № 0001632301/2 від 17.11.10 року - за податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, умовами реалізації права платника на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою маркетингових, інформаційних, консультаційних послуг (які були предметом спірного договору), позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку тощо.

На підтвердження факту надання позивачеві комплексу послуг з проведення маркетингових досліджень та консультацій позивачем подано договори, акти виконаних робіт та рахунки-фактури. В актах зазначено лише про факт виконання послуг, однак ці акти не розкривають змісту наданих послуг, позаяк не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності підприємства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанціїї, що оформлення поданих позивачем документів не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки у них не розкрито змісту господарської операції.

А відтак суд першої інстанції цілком об'єктивно визнав законним донарахування позивачеві оспорюваних сум податку на додану вартість та податку на прибуток та правомірно відмовив у позові в цій частині.

Крім того, в перевіряємому періоді, діяв договір оренди холодильної камери № 8 площею 216 кв. м. за адресою вул. Автомобільна, 1-а, м. Миколаїв, укладений з ТОВ «Аврора-Фрут». За період що перевірявся позивачем було сплачено 170.000 грн.

В обґрунтування висновку податкового органу про нарахування штрафних санкцій та неможливість використання холодильної камери в господарській діяльності зазначено, що камера здатна забезпечувати температурний режим +5С, а умови зберігання сирів плавлених в межах -4С до +4С.

Вирішуючи позов в цій частині, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач в межах своєї господарської діяльності здійснювало оптову торгівлю молочними виробами широкого асортименту, умови зберігання деяких продуктів допускають можливість їх зберігання при температурі не вище ніж +6С.

Факт використання холодильної камери підтверджено інвентаризаційними відомостями, актами перевірок управлінням ветеринарної медицини в м. Миколаєві. Крім того було надано копію договору оренди с додатковими угодами, акти прийома-передачі майна, рахунки, податкові накладні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, Дочірнього підприємства «Молочна дистриб'юція - Миколаїв» залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Молочна дистриб'юція - Миколаїв» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.