Постанова № 34351313, 23.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шавиріна Л.П.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року справа № 236/2296/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області на постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 09.09.2013 р. в справі № 236/2296/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до управління праці та соціального захисту населення Краснолимансьскої міської ради Донецької області (далі - УПСЗН) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахуванні державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 22.11.2011 р., зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету України допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 22.11.2011 р. до дати досягнення дитиною трирічного віку з урахуванням фактично виплачених сум, стягнути з відповідача вказану допомогу.

Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 09.09.2013 р. позов задоволено частково, визнані неправомірними дії відповідача з відмови ОСОБА_2 в перерахунку та виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 16.02.2013 р. до дати досягнення сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку з урахуванням фактично виплачених сум, але не більш ніж на період дії ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету на користь позивача державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положень ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 16.02.2013 р. до досягнення дитиною трирічного віку з урахуванням фактичних виплат, але не більш ніж на період дії ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Відповідачем подана апеляційна скарга на постанову, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначає, що в межах бюджетних асигнувань управління правильно виплачувало допомогу позивачу, виходячи з розмірів, встановлених Порядком призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 р.

Справа судом першої інстанції у відповідності до ст. 183-2 КАС України розглянута в порядку скороченого провадження, у зв'язку з чим апеляційний перегляд здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції не встановлені обставини справи, висновок суду про часткове задоволення позовних вимог не мотивований.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в УПСЗН як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Розмір допомоги з листопада 2011 р. по червень 2013 р. визначався відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2011 р., та який становить 130 грн. на місяць.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом №2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2011 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

В подальшому, ані Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», ані іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законах №2811-ХІІ та №2240-ІІІ.

Оскільки спірним є період з 16.02.2013 р. щодо виплати особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, допомоги по догляду за дитиною, тому на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року в справі №21-410а12.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції в частині визначення розміру допомоги. Разом з тим, суд першої інстанції не визначив конкретної кінцевої дати здійснення перерахунку та виплати позивачу допомоги. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішена справа, проте помилкове застосовані норми процесуального права в частині задоволення позовних вимог на майбутнє.

Оскільки не можуть бути захищені права, які не порушені, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов'язання здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною за період з 16.02.2013 р. по дату ухвалення судового рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно вирішена справа по суті, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, що є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 183-2, 195, 197, 198, 201, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області на постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 09.09.2013 р. в справі № 236/2296/13-а задовольнити частково.

Постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 09.09.2013 р. в справі № 236/2296/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії змінити.

В абзаці другому та третьому резолютивної частини постанови замінити вислів «до дати досягнення її сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, з урахуванням фактичних виплат, але не більш ніж на період дії ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності» від 18.01.2001 року» наступними словами та цифрами «до 23 жовтня 2013 р.».

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду у відповідності до ст. 183-2 КАС України є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.