Постанова № 34351034, 16.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2013 року 17:50 № 826/13477/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Лубяниченко В.О.,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Він Принт Груп» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Він Принт Груп» (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі-відповідач), в якому просило суд:

1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001412240/7036110/22-317 та № 0001402240/7035110/22-317 від 26.04.2013 року;

2) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 331-п від 03.04.2013 року «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки».

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Крім того, на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України, за відсутності підстав для проведення позапланової перевірки, винесений незаконний наказ про проведення відносно позивача такої перевірки, що також призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подавши до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі, вважаючи оскаржуваний наказ та податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм діючого податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні СВ ПМ ДПА у м. Києві знаходиться кримінальна справа № 70-00539, порушена відносно невстановлених слідством осіб, які скоїли злочини, передбачені ст.27, ч.3 ст.212, ч.5 ст.191, ч.2 ст. 205, ч.3 ст.212 КК України.

Під час досудового слідства по справі встановлено, що у період 2009-2010 років невстановлені слідством особи, перебуваючи на території міста Києва, діючи умисно, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, розкраданню державних коштів шляхом незаконного відшкодування податку на додану вартість.

Для функціонування зазначеної схеми невстановленими слідством особами без справжнього наміру здійснювати діяльність пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, було створено ряд суб'єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих на «підставних» осіб, зокрема, ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (код ЄДРПОУ 37817020).

Під час подальшого розслідування кримінальної справи встановлено, що позивач в період 2011-2012 років формував податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (код ЄДРПОУ 37817020), ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322).

Враховуючи зазначене, постановами слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві Вітер В.О. від 01.10.2012 р. про призначення перевірки, призначено по кримінальній справі проведення позапланової документальної перевірки діяльності позивача, з урахуванням доказів, зібраних по кримінальній справі, з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства при нарахуванні та сплаті до бюджету податків за період 2011-2012 років за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (код ЄДРПОУ 37817020).

На підставі зазначеного та пп.75.1.2, п.73.1, ст.75, пп.78.1.1 п.78.1, ст.78 Податкового кодексу України, відповідачем видно наказ від 03.04.2013 р. № 331-п щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки, яким доручено провести позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог чинного законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322), ТОВ «Агросервіс інвест плюс» (код ЄДРПОУ 37037062), ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (код ЄДРПОУ 37817020).

Представнику позивача 03.04.2013 р. пред'явлені направлення на проведення перевірки № 373 та 374 та під розписку вручено копію наказу на перевірку.

Позивач вважає наказ від 03.04.2013 р. № 331-п протиправним та таким, що прийнятий без наявності на те необхідних підстав, передбачених діючим податковим законодавством.

На підставі направлень від 03.04.2013 р. № 374 та від 03.04.2013 р. №373, наказу про проведення позапланової виїзної перевірки від 03.04.2013 р. № 331-п, листа № 4730/7/22-4-07 від 25.03.2013 р., постанов слідчого СУ ДПС у м. Києві Вітра В. О. від 01.10.2012 р. про призначення документальної перевірки, згідно пп.75.1.2. п.75.1. ст.75, пп.78.1.1 п.78.1. ст.78, п.82.2. ст.82 Податкового кодексу України, відповідачем проведена документальна виїзна перевірка позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322), ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (код ЄДРПОУ 37817020), ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» (код ЄДРПОУ 37037062), за період діяльності з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 16.04.2013 р. № 1753/2230/35092404, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 647 622,00 грн., а саме по періодам: І квартал 2012 року на суму - 86 310,00 грн.; півріччя 2012 року на суму 389 235,00 грн.; ІІІ квартали 2012 року на суму 514 273,00 грн.; 2012 рік н суму 647 622,00 грн.;

п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. у розмірі 445 503,00 гри., а саме по періодам: березень 2012 р. на суму - 54 405,00 грн., квітень 2012 р. на суму - 60 519,00 грн., травень 2012 р. на суму - 61 110,00 грн., червень 2012 р. на суму - 98 354,00 грн., липень 2012 р. на суму - 79430,00 грн., листопад 2012 р. на суму - 91 985,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 16.04.2013 р. № 1753/2230/35092404, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 26.04.2013 р. № 0001412240/7036110/22-317, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 647622,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 161905,50 грн.;

від 26.04.2013 року № 0001402240/7035110/22-317, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 445 503,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 111 375,75 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатами якого залишені без змін.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Кодексу, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.75.1. ст.75 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органами, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється, крім іншого, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; отримано судове рішення (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ним відповідно до закону (пп.78.1.1., пп.78.1.11. п.78.1.1 ст.78 Кодексу).

Пунктом 81.1. ст.81 Кодексу визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (ст.83 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем отримано копії постанов слідчого СУ ДПС у м. Києві Вітра В. О. від 01.10.2012 р. про призначення документальної перевірки позивача, а також матеріали інших податкових органів щодо результатів перевірок контрагентів позивача, якими зафіксовані порушенням ними вимог податкового законодавства, що і стало підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного наказу про проведення перевірки позивача.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що оскаржуваний наказ та повідомлення про дату, час та місце проведення перевірки позивача, вручені представнику позивача під розписку, що свідчить про належне виконання відповідачем вимог податкового законодавства щодо вручення копії наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, видаючи оскаржуваний наказ про проведення перевірки та вчиняючи дії по її проведенню, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, що свідчить про необґрунтованість позовних вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу від 03.04.2013 р. № 331-п про проведення позапланової виїзної документальної перевірки.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001412240/7036110/22-317 та № 0001402240/7035110/22-317 від 26.04.2013 року, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, за період діяльності з 01.01.2011р. по 31.12.2012 р., мав взаємовідносини з ТОВ «Агросервіс інвест плюс» (код ЄДРПОУ 37037062), ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (код ЄДРПОУ 37817020), ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322), які ґрунтувалися на договірних відносинах, на підтвердження реальності яких, включення позивачем витрат на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за товари (роботи, послуги), контрагентами виписані позивачу первинні документи, зокрема, видаткові накладні та податкові накладні.

В той же час, як зазначено в акті перевірки позивача, в ході перевірки відповідачем використана інформація інших податкових та слідчих органів про порушення контрагентами позивача вимог податкового та іншого законодавства, а саме:

актом ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 04.03.2013 р. №220/22-2/37037062 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агросервіс інвест плюс» (код ЄДРПОУ 37037062) щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період вересень 2012 року по січень 2013 року, зафіксовано наступне: підприємство відсутнє за адресою місцезнаходження, податкова звітність за ф. №1-ДФ за перевіряємий період не подавалась, отже на підприємстві заробітна плата не нараховувала та не виплачувалася, наймані працівники відсутні, фінансовий звіт суб'єкта малою підприємництва ф.№1 баланс за 2012 рік не подавався, що, в сукупності, свідчить про те, що підприємство відповідає критеріям «податкова яма», а саме: на підприємстві працює менше десяти осіб, статутний фонд підприємства менше 200 тис. грн., на балансі підприємства лише наявні основні засоби на суму 1,0 тис. грн., директором, бухгалтером є одна особа, у діяльності підприємства чітко прослідковується безтоварність задекларованих операцій та використання його з метою формування додаткового ланцюга в русі грошових потоків, підприємство не надає документи договори, акти, накладні документи щодо транспортування ТМЦ, на підприємстві заробітна плата не нараховується та не виплачується, можливо зробити висновок про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «Агросервіс інвест плюс».

Крім того, ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС складено висновок щодо наявності ознак фіктивності ТОВ «Агросервіс інвест плюс» за №823/07-05 від 04.03.2013 року.

Таким чином, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

За результатами податковим органом зроблено висновок, зокрема, про відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Господарські операції ТОВ «Агросервіс інвест плюс» за період з вересня 2012 року по січень 2013 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 13.11.2012 року №7594/22-7/37817020 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (код ЄДРПОУ 37817020) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р. зафіксовано наступне: операції підприємства не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим посадові особи підприємства фактично не могли здійснювати господарські операції з урахуванням часу оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна та віддаленості контрагентів один від одного.

Крім того, згідно протоколу допиту гр. ОСОБА_4, засновника ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», який проведено 29.08.2012 р. слідчим ОВС СУ ДПС у м. Києві Вітер В.О., свідок повідомила, що дізналась про те, що вона є засновником та директором товариства лише від представників податкової міліції; відношення до діяльності товариства не має; жодних реєстраційних документів не підписувала; статут не затверджувала; дозволу на виготовлення печатки товариства не отримувала; свідоцтво платника ПДВ в податкових органах не отримувала.

Таким чином, враховуючи пояснення гр. ОСОБА_4, засновника, директора та головного бухгалтера товариства та враховуючи вимоги норм законодавчих актів, первинні документи, виписані від імені ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», складені всупереч вимог діючого законодавства України, у зв'язку з чим, немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 13.11.2012 року №7593/22-7/37889322 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 р. по 30.06.2012 р., зафіксовано, що фінансово-господарська діяльність товариства здійснюється ним поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про небуття ними належним чином цивільної право-дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Крім того, згідно протоколу допиту гр. ОСОБА_5, засновника ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», який проведено 28.08.2012 р. оперуповноваженим ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС лейтенантом податкової міліції Шамраєм С.В., свідок повідомив, що до фінансово-господарської діяльності підприємства не мав жодного відношення; документи фінансової звітності не підписував; статут не складав; погодився зареєструвати на своє ім'я товариство за грошову винагороду.

Таким чином, враховуючи пояснення гр. ОСОБА_5, засновника, директора та головного бухгалтера товариства та враховуючи вимоги норм законодавчих актів, первинні документи, виписані від імені ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» складені всупереч вимог діючого законодавства України, у зв'язку з чим, немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Більше того, як вже зазначалося раніше, у провадженні СВ ПМ ДПА у м. Києві знаходиться кримінальна справа № 70-00539, порушена відносно невстановлених слідством осіб, які скоїли злочини, передбачені ст.27, ч.3 ст.212, ч.5 ст.191, ч.2 ст. 205, ч.3 ст.212 КК України.

Під час проведення досудового слідства по справі встановлено, що у період 2009-2010 років невстановлені слідством особи, перебуваючи на території міста Києва, діючи умисно, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, розкраданню державних кошу шляхом незаконного відшкодування податку на додану вартість.

Для функціонування зазначеної схеми невстановленими слідством особами без справжнього наміру здійснювати діяльність пов'язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, було створено ряд суб'єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих на «підставних» осіб, зокрема, ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (код ЄДРПОУ 37817020) та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322).

Надавши оцінку викладеному відповідач дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснюється ними поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про небуття ними належним чином цивільної право дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними між ними правочинами, а складені ними первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, підприємства здійснювали діяльність з метою надання іншим суб'єктам підприємницької діяльності необхідних умов для ухилення від сплати податків.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1,2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, 2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття контрагентами належним чином цивільної право - дієздатності, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності правочинів, вчинених між позивачем та контрагентами, в силу їх нікчемності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.06.2007 р., положення статей 207 и 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Формування валових витрат, податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Позивачем не подані суду належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, що ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про те, що у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з контрагентами, оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп.а п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2 Закону).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, а саме: «будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем не надані суду докази транспортування товару (товарно-транспортні накладні), придбаного у контрагентів товарів, а також доказів отримання товару (довіреностей), прийняття і обліку його на складі позивача.

Відсутність згаданих документів, зокрема, не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні господарських операцій та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

Отже, підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат є не тільки наявність усіх передбачених законодавством для даного виду господарських відносин первинних документів, а й реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

За результатом системного аналізу викладеного та обставин справи, суд погоджується в висновками податкового органу, що господарська діяльність контрагентів позивача має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладені такими контрагентами угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, отже є нікчемними, а видані ними первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Враховуючи те, що первинні документи видані позивачу контрагентами на виконання нікчемних правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати такі первинні документи на підтвердження податкового кредиту та валових витрат, первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагентів, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на податковий кредит, включення до складу валових витрат витрати на придбання товарі (робіт, послуг) контрагентів, а також формування від'ємного значення податку на додану вартість.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 року № 0001412240/7036110/22-317 та № 0001402240/7035110/22-317.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення та оскаржуваний наказ, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наказу про проведення перевірки з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Він Принт Груп» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 20.09.2013 р.

Суддя В.П. Шулежко