Постанова № 34350699, 24.10.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 р. Справа №818/8224/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Литвиненко М.В.,

представника відповідача - Макотренко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/8224/13-a

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, Управління державної казначейської служби України в м. Сумах Сумської області

про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі по тексту - 1-й відповідач, УПФУ в м. Сумах), Управління державної казначейської служби України в м. Сумах Сумської області (далі по тексту - 2-й відповідач, УДКС України в м. Сумах Сумської області), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо повернення позивачу сплаченого 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах в установленому порядку вчинити дії щодо повернення позивачу сплаченого 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при купівлі автомобіля в розмірі 7455 грн.00 коп.

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача помилково сплачений збір в сумі 7455 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22 травня 2012 р. згідно договору купівлі-продажу №1119507/2012 від 22.04.2012 р., укладеного з ТОВ «Атлант-М Дніпровська Набережна», позивачем придбаний автомобіль «Фольксваген Пассат», 2012 року випуску, вартістю 298220 грн., враховуючи ПДВ (49703,33 грн. ПДВ).

При реєстрації в органах ДАІ даного автомобіля, позивача зобов'язано було сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з відчуження автомобіля в сумі 7455 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією від 24.05.2012 р. (отримувач місцевий бюджет міста Суми, Код 23636315, Банк отримувача - ГУДКУ у Сумській області, місто Суми, Код банку 837013, Кредитний рахунок 31217224700002, сума 7455 грн. 00 коп., призначення платежу 3% збір при відчуженні легкового авто 2012 року).

Порядок справляння та використання зазначеного збору регулюється Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Так, відповідно до ст. 3 згаданого Закону (в редакції, яка діяла на момент сплати збору), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, .крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

У відповідності до п.6 ч. 1 ст. 2, п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону, об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 1 статті цього Закону, є вартість легкового автомобіля. При цьому, розмір збору складає 3 % від об'єкта оподаткування.

Виходячи з приписів вказаних норм, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % від вартості автомобіля сплачується юридичною або фізичною особою (продавцями) при відчуженні цього автомобіля.

Тобто, кошти в розмірі 7455 грн. 00 коп., які 24.05.2012р. перераховані до Державного бюджету м. Суми (р/р 31217224700002) як збір при відчуженні легкового автомобіля, були сплачені мною помилково, оскільки при вчиненні реєстраційних дій в Сумському ВРЕР УДАІ

УМВС України в Сумській області позивач не відчужував жодного автомобіля, а навпаки набував право власності на легковий автомобіль «Фольксваген Пассат».

Правильність зазначених висновків щодо обов'язку саме продавця легкового автомобіля сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, підтверджується новою редакцією п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (діє з 28 червня 2012 р.), згідно з якою платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування законодавець визначив підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичних осіб, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в підрозділах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, зокрема: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету визначається Порядком повернення коштів, затвердженим Наказом Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 р. за № 1000/7288.

Пунктом 5 вказаного Порядку встановлено, що повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету.

03.07.2013 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, Управління державного казначейства у м. Суми для вирішення питання повернення 7455 грн.00 коп. помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з відчуження автомобіля відповідно до квитанції від 24 травня 2012 року.

Проте, листом №03-59/658-2094 від 09.07.2013 р. орган казначейської служби повідомив про неможливість повернення помилково сплачених коштів в зв'язку з ненаданням УПФУ в м. Суми подання та інших документів, визначених Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

В свою чергу, УПФУ в м. Суми в листі № 18602/04-08 від 11.07.2013 р. зазначило, що згідно Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 р. „Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" саме підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, зобов'язані сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % вартості автомобіля.

Таким чином, позивач вважає, що такі дії відповідачів є протиправними та такими, що порушують його права, враховуючи наступне.

Пунктом 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції станом на 21.11.2011 року (далі по тексту - Закон №400/97), визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладався на осіб, які відчужують автомобіль. Виходячи зі змісту положень Цивільного кодексу України, поняття "відчуження" передбачає перехід прав та обов'язків на річ (майно) від власника до правонабувача, у той час, як поняття "купівля" (придбання) передбачає перехід прав та обов'язків на річ (майно) від продавця (правовідчужувача) до покупця (правонабувача). Отже, під поняттям "відчуження" фактично слід розуміти припинення права власника на річ (майно), тоді як поняття "купівля" означає набуття права власності власником.

Таким чином, категорії "відчуження" та "купівля" у контексті Цивільного кодексу України є фактично протилежними за змістом та розумінням.

Крім того, відчужування - це перед усім перехід права власності від однієї особи до іншої. Відчуження проводиться по волі первинного власника на основі договору з набувачем майна шляхом його продажу. При відчуженні власником свого майна припиняється право власності. Взагалі законодавство України дає одне поняття відчуження - це продаж за грошові кошти.

Законом №400/97 обов'язок по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів покладався саме на продавця автомобіля.

Відповідно до пункту 12 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Відповідно до п. 15 цього ж Порядку суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

Законом №400/97 передбачалась сплата збору лише при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі (придбанні). За таких обставин, пункт 12 вказаного Порядку не відповідав на момент придбання мною автомобіля, нормативно-правовому акту вищої сили - Закону. І тільки 28.06.2012 року набув чинності Закон України від 07 червня 2012 року № 4911-УІ «Про внесення змін до статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким визначено що платниками цього збору є підприємства, установи та організації, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів за законом.

Дія цивільно-правових норм у часі починається з моменту набрання ними чинності і продовжується до моменту, коли вони втрачають правову силу у встановленому законом порядку.

Згідно до ч. 1 ст.58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тобто, після набрання чинності закон діє на майбутній час. Тому при появі нового закону попередній зберігає свою чинність щодо тих фактів, які виникли протягом часу, коли він діяв. Це вносить визначеність і стійкість до суспільного життя, в здійснення правових розпоряджень, Створює у громадян упевненість в непорушності їх прав і обов'язків, передбачених законами, одо діють. При необхідності законодавець може спеціальною вказівкою додати тому або іншому закону (інколи деяким статтям закону) зворотну силу, тобто розповсюдити знов ухвалений закон на стосунки, які виникли раніше.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року N 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) встановлено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Таким чином, з 28.06.2012 року 3% податку в Пенсійний фонд за придбання автомобіля буде платити виключно кінцевий покупець, а не продавець, а до 28.06.2012 року даний обов'язок лежав на продавцях автомобілів.

Таким чином, позивач вважає, що сплачені ним кошти в сумі 7455,00 грн. за відчуження автомобіля при реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції автомобіля марки «Фольксваген Пассат», підлягають поверненню як незаконно та безпідставно стягнуті.

Позивач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача - Управління державної казначейської служби України в м. Сумах Сумської області в судове засідання не з'явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просить розглядати справу без його участі та зазначає, що в управлінні відсутні відповідні документи щодо повернення на користь позивача зазначеного платежу (а.с. 28).

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши доводи представника першого відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, 22 травня 2012 р. згідно договору купівлі-продажу №1119507/2012 від 22.04.2012 р., укладеного між ТОВ «Атлант-М Дніпровська Набережна» та позивачем, ОСОБА_2 придбано автомобіль «Фольксваген Пассат», 2012 року випуску, вартістю 298220 грн. (а.с. 6-7,8-9).

При реєстрації в органах ДАІ даного автомобіля позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з відчуження автомобіля в сумі 7455 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією від 24.05.2012 р. (а.с. 13).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення помилково сплаченого збору, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 13.01.2012 р., чинній станом на 24.05.2012 р.), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Відповідно до п. 15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740 (далі - Порядок), суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

Проте, у відповідності до вимог п.12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

Таким чином, вимоги вказаного Порядку суперечать Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним законом щодо визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки встановлюють інший ніж передбачено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» порядок справляння збору, а також визначають у якості платника збору особу, яка придбала автомобіль.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, суд зазначає, що у роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Таким чином, особа, яка придбала автомобіль не є платником збору, а тому, не повинна надавати документ, що підтверджує його оплату, при реєстрації автомобіля.

З огляду на зазначене та враховуючи, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України, яка здійснює свої повноваження через утворені в установленому порядку територіальні органи позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету сплачений позивачем збір у розмірі 7455,00 грн. на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачений згідно з квитанцією від 24.05.2012 р. підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними щодо не повернення у добровільному порядку сплаченого позивачем збору у розмірі 7455,00 грн. на обов`язкове державне пенсійне страхування та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах в установленому порядку вчинити дії щодо повернення позивачу сплаченого 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при купівлі автомобіля в розмірі 7455 грн.00 коп., суд зазначає наступне.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, зі змінами та доповненнями, основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; внесення пропозицій Міністру щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів; забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою; виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України Президентом України.

Таким чином, відповідно до завдань, функції, прав та обов`язків Пенсійного фонду перший відповідач був позбавлений можливості прийняти рішення, щодо повернення таких грошових коштів позивачеві. Натомість, суд зазначає, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправними дії відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо не повернення у добровільному порядку сплаченого позивачем збору у розмірі 7455,00 грн. на обов`язкове державне пенсійне страхування та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах в установленому порядку вчинити дії щодо повернення позивачу сплаченого 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при купівлі автомобіля в розмірі 7455 грн.00 коп. є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Приймаючи рішення щодо наявності або відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, судом враховано, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є оскарження дій УПФУ в м. Сумах щодо відмови у вчиненні дій про повернення помилково сплачених коштів та стягнення збору, процедура повернення якого визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 р. №226 та який передбачає певний порядок такого повернення, зокрема подання заяви платником та внесення до органу Державної казначейської служби України відповідного подання в даному випадку - УПФУ в м. Сумах.

Таким чином, на переконання суду, про порушене право позивач міг дізнатись лише отримавши письмову відмову управління Пенсійного фонду України у вчиненні таких дій.

Як встановлено з матеріалів справи письмова відмова УПФУ в м. Сумах у вчиненні дій щодо перерахунку помилково сплачених коштів позивачу прийнята 11.07.2013 р. (а.с.8).

Таким чином, позивач про порушене право дізнався не раніше 11.07.2013 р., з даним позовом звернувся 09.10.2013 р., тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня коли йому стало відомо про порушене право, а тому суд не вбачає підстав для залишення даної позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 86, 94,98,158-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, Управління державної казначейської служби України в м.Сумах Сумської області про стягнення помилково сплаченого збору - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) помилково сплачений збір в сумі 7455 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 25.10.2013 року.