Постанова № 34350680, 21.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2013 року № 826/9250/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по мвул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Агрополітех ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Агрополітех ЛТД" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 4 березня 2013 року № 0000132204 та № 0000142204.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Кримінальний кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, закони України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про Державну податкову службу в Україні", "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Агрополітех ЛТД" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Агрополітех ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Росаріо", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд" мають ознаки нікчемності, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, законів України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про оподаткування прибутку підприємств", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкові повідомлення-рішення від 4 березня 2013 року № 0000132204 та № 0000142204, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Агрополітех ЛТД" неправомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Росаріо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагентів не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Агрополітех ЛТД" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 22 січня 2013 року по 24 січня 2013 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі наказу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 61 від 15 січня 2013 року, направлення № 28/22-40/13690319 від 18 січня 2013 року, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Агрополітех ЛТД" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Росаріо" за період з 1 січня 2011 року по 31 березня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 31 січня 2013 року № 177/2240/13690319, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Агрополітех Лтд":

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, частини четвертої підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством занижено суму податку на прибуток за період з 1 січня 2011 року по 31 березня 2011 року у розмірі 148 400 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме по періодам: за І квартал 2011 року на суму 148 400 грн.;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за період з 1 січня 2011 року по 31 березня 2011 року у розмірі 118 720 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 27), а саме по періодам: лютий 2011 року - 59 230 грн., березень 2011 року - 59 490 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 4 березня 2013 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000132204, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі "Агрополітех ЛТД" суму грошового зобов'язання в розмірі 118 721 грн., з якої: за основним платежем - 118 720 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу: 14010100;

- № 0000142204, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі "Агрополітех ЛТД" суму грошового зобов'язання в розмірі 148 401 грн., з якої: за основним платежем - 148 400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 11021000.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 3 червня 2013 року № 4131/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 4 березня 2013 року № 0000132204, № 0000142204 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірок прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росаріо", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагентів вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, суд зазначає, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. У пункті 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України зазначено, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

На час виникнення спірних правовідносин діяли закони України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 1.7, підпунктом 7.4.1, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Щодо взаємовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Агрополітех ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд".

25 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Агрополітех ЛТД", як замовником, укладено договір поставки № 250211, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити згідно додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору холодильне обладнання та комплектуючі до холодильного обладнання, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці комплектуючі в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно додатку № 1 до договору № 250211 від 25 лютого 2011 року, згідно договору поставляється наступний товар: компресор VF-103 в кількості 1 штуки, вартістю 263 100 грн., та комплектуючі до компресорів в кількості 4 штуки, загальною вартістю 92 280 грн.

Як вбачається зі специфікації до договору № 250211 від 25 лютого 2011 року, до комплектуючих включаються: комплект до насосу (датчик тиску, муфта н/ж, дланці н/ж плоскі ДУ 40), насос вертикальний, штучно-поршнева група компресору, компресор кожухотрубний горизонтальний.

Згідно видаткових накладних № ТТ-22809 від 28 лютого 2011 року та № 22808 від 28 лютого 2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі "Агрополітех ЛТД" товар (компресор VF-103 та комплектуючі до компресорів).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 22808 від 28 лютого 2011 року на загальну суму 92 280 грн., в тому числі ПДВ - 15 380 грн.,

- № 22809 від 28 лютого 2011 року на загальну суму 363 100 грн., в тому числі ПДВ - 43 850 грн.

На підтвердження оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд" товару позивачем надано виписки по рахунку в ПАТ КБ "Правекс-Банк".

На підтвердження використання у власній господарській діяльності отриманого товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд" позивачем надано рахунок № 02/20 від 28 лютого 2011 року, накладну № 2802/8 від 28 лютого 2011 року та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 34 від 28 лютого 2011 року, з яких вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Агрополітех ЛТД" реалізувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Повітряні системи" вентилятор (крильчатка без двигуна) 218/258 та компресор VF-103.

Також позивачем надано акт прийому-передачі виконаних робіт, згідно додаткової угоди № 1 від 31 травня 2011 року до договору на виконання робіт № 10/05-У від 10 травня 2011 року, згідно якого Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Агрополітех ЛТД" виконані додаткові роботи по монтажу, запуску та налагоджуванню обладнання на об'єкті Товариства з обмеженою відповідальністю "Живий квас" з урахуванням вартості витратних матеріалів.

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що для компонування насосу вертикального в комплекті з датчиком тиску, муфтою, фланцями плоскими ДУ обладнання на об'єкті Товариства з обмеженою відповідальністю "Живий квас" використані комплектуючі до компресора, що були придбані на підставі договору № 250211 від 28 лютого 2011 року. Також представник позивача вказав, що залишки по комплектуючим до компресора в кількості 2 штуки обліковуються на складі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Агрополітех ЛТД".

На підтвердження відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку позивачем надано витяги з картки рахунку 281 та оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2011 рік.

Щодо взаємовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Агрополітех ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росаріо", суд зазначає про наступне.

3 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Агрополітех ЛТД", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росаріо", як виконавцем, укладено договір щодо надання маркетингових послуг № 030111, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника. Предметом маркетингових досліджень є: гвинтові, ротаційні та поршневі повітряні компресори, холодильні осушувачі, вакуумні насоси. Згідно розділу 7 договору, виконавець самостійно організовує роботу з проведення досліджень. Виконавець надає результати досліджень у письмовому вигляді. При здачі результатів досліджень сторони складають у двох примірниках акт здачі-прийняття робіт, по одному примірнику для кожної із сторін. Пунктом 8.1 договору визначено, що замовник виплачує виконавцю по результатах маркетингового дослідження винагороду в сумі погодженій обома сторонами в розмірі не більше 16% від загальної суми заключних договорів. Підставою для нарахування відсотків є повідомлення про результати маркетингового дослідження та акт виконаних робіт.

31 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Агрополітех ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росаріо" підписаний акт про виконання робіт, згідно якого виконавцем виконані, а замовником прийняті роботи згідно звіту про результати маркетингового дослідження на загальну суму 356 940 грн.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Росаріо" виписало на користь позивача податкову накладну № 193 від 31 березня 2011 року на загальну суму 356 940 грн., в тому числі ПДВ - 59 490 грн.

На підтвердження надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Росаріо" маркетингових послуг позивачем надано результати маркетингових досліджень від 31 березня 2011 року, в яких зазначено, що спеціалістами Товариства з обмеженою відповідальністю "Росаріо" було досліджено та проаналізовано ряд питань стосовно:

- перспективи ведення комерційних операцій;

- визначення діючих та потенційних конкурентів;

- загальної характеристики умов роботи конкурентів (джерела сировини та комплектуючих, наявність постачально-збутової мережі, сервісу та інше);

- загальної характеристики обсягу продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та інше);

- розрахунки цін, відомості про їх динаміку;

- ступеня розвитку ринкової інфраструктури;

- ступеня розвитку комерційної інфраструктури (біржі, оптові торги, аукціони, посередники);

- попиту на продукцію, відомості про потенційних споживачів;

- можливості, доцільності та ефективності проведення рекламних компаній;

- стану і практики застосування господарського законодавства.

В результатах маркетингових досліджень також зазначено про те, що при активному сприянні спеціалістів Товариства з обмеженою відповідальністю "Росаріо" та наданих консультацій щодо господарської діяльності між підприємствами України та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Агрополітех ЛТД" укладені договори на поставку обладнання, введення його в експлуатацію та на виконання ремонтних робіт з S.A "JLC", Молдова, ВАТ "Холод", ПП "Імперіал плюс", ЗАТ "Старокостянтинівський молочний завод" та з Литвинецькою філією Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, копії яких залучено до матеріалів справи.

На підтвердження оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Росаріо" послуг позивачем надано виписки по рахунку в ПАТ КБ "Правекс-Банк".

На підтвердження відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2011 рік.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно укладених договорів виконані Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Агрополітех ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росаріо" і Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд" у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Представником позивача також надано належні докази на підтвердження використання позивачем у власній господарській діяльності отриманого товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд" та отриманих послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю "Росаріо".

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд" та отриманих послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю "Росаріо", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагентів не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Росаріо" ґрунтуються на наступних обставинах: СУ УМВД Росії по м. Пенза було допитано в якості свідка ОСОБА_1 (протокол допиту свідка від 29 грудня 2011 року), який повідомив, що йому не відомо підприємство ТОВ "Росаріо", його засновником та директором не являється, де розташоване дане підприємство, штатна чисельність співробітників та види діяльності йому також не відомі. СУ УМВД Росії по Чувашскій Республіці було допитано в якості свідка ОСОБА_2 (протокол допиту свідка від 6 січня 2012 року), що він директором, засновником будь-яких підприємств на території України не являється. За межами країни ніколи не був, закордонний паспорт не отримував. Підприємство ТОВ "ТДК Трейд" йому не відомо. ОСОБА_2 ТОВ "ТДК Трейд" не реєстрував, довіреності, як директор (засновник) ТОВ "ТДК "Трейд" не виписував, банківські рахунки не відкривав, печатку підприємства не отримував та документи фінансово-господарської діяльності даного підприємства не підписував.

Разом з тим, суд зазначає, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виключними доказами вини у вчиненні злочину, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, як це передбачено частиною другою статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України. Згідно частини четвертої статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на жовтень 2013 року, керівником ТОВ "ТДК "Трейд" значиться ОСОБА_2, а ТОВ "Росаріо" значиться ОСОБА_1.

Тобто, у позивача були відсутні підстави вважати, що особи, які представляли контрагентів, є недоброчесними та неповноважними керівниками зазначених юридичних осіб.

При цьому, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Крім того, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

При цьому, суд звертає увагу, що при дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання послуг у спірних постачальників.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Крім того, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Агрополітех ЛТД" є: оптова торгівля іншими машинами й устаткуваннями, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші будівельно-монтажні роботи.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд" є: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами, оптова торгівля деревиною, оптова торгівля будівельними матеріалами, інші види оптової торгівлі.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Росаріо" є: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами, інші види оптової торгівлі, консультування з питань інформатизації, консультування з питань комерційної діяльності та управління, надання інших індивідуальних послуг.

Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності позивача та його контрагентів.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Росаріо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд", тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 4 березня 2013 року № 0000132204 та № 0000142204 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Агрополітех ЛТД" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 4 березня 2013 року № 0000132204.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 4 березня 2013 року № 0000142204.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Агрополітех ЛТД" судові витрати у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя (підпис) М.А. Бояринцева