Постанова № 34350673, 24.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року № 826/9545/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення" звернулося до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 12 грудня 2012 року № 0026851502.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України та зазначає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової від 12 грудня 2012 року № 0026851502 підлягає скасуванню з тих підстав, що відповідачем неправомірно збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення" правомірно включило суму податку на додану вартість у розмірі 46 666,67 грн. до податкового кредиту за звітний період, в якому було отримано податкову накладну від постачальника, на підставі поданої заяви із скаргою на постачальника з податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2012 року.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на положення Податкового кодексу України та вказала на те, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення" правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за червень 2012 року, оскільки при проведенні перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби встановлено, що податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також представник відповідача зазначила про те, що звітним податковим періодом подання додатку 8 на податкову накладну є період, в якому відбулися розрахунки або відвантаження товарів/послуг.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення" є юридичною особою та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

За результатами камеральної перевірки даних Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення", задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 19 листопада 2012 року № 5957/1502/32769312, яким встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження нарахованої суми податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 46 666,67 грн.

3 грудня 2012 року позивачем подані заперечення до акту перевірки від 19 листопада 2012 року № 5957/1502/32769312.

Листом від 10 грудня 2012 року за № 12147/10/15-224 Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби повідомила директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення" про те, що висновки акту камеральної перевірки, яким встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, задекларованих у декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року від 19 листопада 2012 року № 5957 відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі складеного акту 12 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби винесене податкове повідомлення-рішення № 0026851502, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення" суму грошового зобов'язання в розмірі 58 333,34 грн., з якої: за основним платежем - 46 666,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 666,67 грн. за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), код платежу: 3014010100

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві 20 лютого 2013 року № 2901/7/12-4-10 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 12 грудня 2012 року № 0026851502, а скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення" від 26 грудня 2012 року № 544 (вхідний Державної податкової служби у м. Києві від 2 січня 2013 року № 21/10) - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 13 травня 2013 року № 3351/7/99-99-10-01-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 12 грудня 2012 року № 0026851502 та рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, а скаргу - без задоволення.

Як встановлено під час розгляду справи, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали ті обставини, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення" включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість згідно податкової накладної № 755 від 28 березня 2012 року, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а платником подано додаток 8 "Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" до декларації за червень 2012 року.

Відносно висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 пункту 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд зазначає, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 3 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мізол", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 1-06.

На виконання умов договору 28 березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мізол" виписало на користь позивача податкову накладну № 775 на загальну суму 280 000 грн., в тому числі ПДВ - 46 666,67 грн.

На підтвердження перерахування коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізол" в розмірі 46 666,67 грн. позивачем надано виписку по рахунку в АТ "ОТП Банк", м. Київ.

Разом з тим суд зазначає, що під час розгляду справи податковим органом не заперечувалися обставини щодо реальності вчинених правочинів за участю позивача та його контрагента.

Як встановлено під час розгляду справи, 19 липня 2012 року позивачем подано до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року та заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), в якій зазначено, що податкова накладна № 775 від 28 березня 2012 року, виписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Мізол" не внесена до Єдиного державного реєстру податкових накладних. Також позивачем подано податковому органу документи на підтвердження факту придбання товару у вказаного контрагента.

Представник позивача під час розгляду справи зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення" отримана податкова накладна № 775 від 28 березня 2012 року в червні 2012 року, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за червень 2012 року.

При цьому, суд зазначає, що з аналізу положень розділу V Податкового кодексу України вбачається, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум податку на додану вартість, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

Враховуючи наведене, суд приймає до уваги доводи представника позивача відносно того, що товариство отримало право на включення та правомірно включило суму податку на додану вартість у сумі 46 666,67 грн. до податкового кредиту за звітний період, в якому було отримано податкову накладну від постачальника, а саме: червень 2012 року.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача відносно того, що заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) повинна була бути подана позивачем разом з деклараціями за березень 2012 року з тих підстав, що господарські операції по придбанню товару мали місце у березні 2012 року, та зазначає, що дане твердження суперечить положенням Податкового кодексу України, зокрема, пункту 198.2 статті 198, який пов'язує факт виникнення права на податковий кредит з отриманням податкової накладної, та пункту 198.6 статті 198, який передбачає право платника податку на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, виходячи з наступного.

Згідно відповіді на питання 9 Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 16 лютого 2012 року № 127, платник податку має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які взяті на облік у поточному звітному періоді, але виписані у податкових періодах, що передує звітному, у разі, якщо податкові накладні, взяті на облік у звітному періоді, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів (тобто до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2011 року могли бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше травня 2010 року; до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2012 року відповідно можуть бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше березня 2011 року) - загальне правило.

В таких випадках не вимагається документального підтвердження причин отримання податкових накладних у періодах, наступних за періодом, в якому вони були виписані, а суми податку відображаються у реєстрі отриманих податкових накладних поточного звітного періоду та у складі податкового кредиту звітного періоду (рядок 10.1 декларації).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за червень 2012 року в розмірі 46 666,67 грн.

Як передбачено частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого рішення відповідачем до суду не надано.

Разом з тим, суд зазначає, що при розмежуванні способів захисту порушеного права особи (визнання акта протиправним або скасування відповідного акта суб'єкта владних повноважень) необхідно враховувати наступне.

Визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акту.

Скасування ж акту суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є скасованими з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди суб'єктам правовідносин порівняно з відвернутою.

З урахуванням викладеного застосування різних способів захисту порушеного права позивача - визнання спірного акта протиправним або скасування такого акта - повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.

При цьому, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2010 року № 1145/11/13-10, судам слід виходити з того, що вимога про визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Таким чином, враховуючи, що позивач обрав спосіб захисту свого порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про визнання рішення суб'єкта владних повноважень нечинним та його скасування та керуючись статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2012 року № 0026851502.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 12 грудня 2012 року № 0026851502.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення" судові витрати у розмірі 583 (п'ятсот вісімдесят три) грн. 33 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева