Постанова № 34350619, 27.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2013 року 16:20 № 2а-12310/10/2670 (вх. 13000)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерполімерхім» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерполімерхім» (далі - позивач, ТОВ «Інтерполімерхім») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 06.11.2009 року №0007692303/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на встановлених в ході перевірки недостовірних фактах, а тому прийняте відповідачем за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення про нарахування та сплату грошового зобов'язання є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, позивач вважає, що під час перевірки відповідачем не враховано, що відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку основної суми кредиту.

Крім того, позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що погашення частки валютного кредиту не відбувалося шляхом покупки валюти, а були витрачені кошти, які підприємство отримало як позику від нерезидента, то позивачем правомірно віднесено до суми валових витрат у І кварталі 2009 року балансову вартість отриманої валюти у сумі 3 850 000,00 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, у яких зазначено, що позивачем в порушення п.п. 7.9.2 п.7.9. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року у розмірі 3 850 000,00 грн., сплачених ЗАТ «КБ «ПриватБанк» на повернення основної суми кредиту за кредитним договором.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Інтерполімерхім» створене 16.01.2008 року за № 10741020000004151 внаслідок перейменування ТОВ «Полімер Трейдінг», зареєстрованого 18.08.2005 року Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією та є його правонаступником по всім правам та обов'язкам.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі направлень від 31.08.2009 року № 1426/23-03, від 28.09.2009 року № 1592/23-03, згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведено перевірку ТОВ «Інтерполімерхім» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 13.01.2005 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки №1828/23-03-33308300 від 16.10.2009 року.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

п.п. 7.9.2. п. 7.9. ст. 7, п.п. 12.4.1. п. 12.4. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в період що перевірявся на загальну суму 981 775 грн., у тому числі: 3 квартал 2008 року 19275,00 грн.; 1 квартал 2009 року 962500,00 грн.;

п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4, п.п. 9.12.2. п. 9.12 ст. 9, п.п. «а» п. 17.2 ст. 17, п.п «а»п.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. №889-ІV, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік в сумі 444,60 грн.;

п.п. 6.3.2. п. 6.3 ст. 6, п.п. «а» п. 17.2. ст. 17, п.п. «а» п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р., в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік в сумі 427,64 грн.;

п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 та п.п. «а»п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. №889-ІV, в результаті чого у зв'язку з простроченням встановлених термінів сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету нарахована пеня в сумі 4,29 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.01.2009 року №007692303/0, яким визначено суму грошового зобов'язання на загальну суму 1 280 163 грн., з якої 981 775,00 грн. за основним платежем та 298 388,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Позивачем в перевіряємому періоді до рядка 04.13 Декларації з податку на прибуток підприємства віднесено витрати по поверненню кредиту ЗАТ «КБ «Приват Банк» згідно кредитного договору від 27.10.2006 року за № КП-104Д.

Судом встановлено, що між позивачем (Позичальник) та Limited Liability Partnerships «TRADETECH LLP» (Позикодавець), юридична особа по законодавству Сполученого Королівства Великобританії в особі його представника Лани Замбе, укладено договір позики №1 від 12.01.2009 року, відповідно до якого Позикодавець в порядку і на умовах, передбачених цим договором, надає Позичальнику позику у розмірі 1 700 000,00 дол. США, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням та повернути позику в зазначений цим договором строк.

Відповідно до п.1.2 Договору позики, відсотки за користування позикою нараховуються за фактичний строк користування позикою, починаючи з дня зарахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника. Строк оплати відсотків щоквартально, не пізніше 30 числа останнього місяця кварталу. Відсоткова ставка 10% річних.

Згідно з п.2.1 Договору позики, позика і відсотки за їх користування повинні бути повернуті Позикодавцю не пізніше 30.12.2011 року. Зазначений строк може бути продовжений за згодою сторін (п.2.2).

Грошові кошти за даним договором надходили частинами, що підтверджуються банківськими виписками: від 27.01.2009 року у сумі 100 000,00 дол. США (за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження - 770 000.00 грн.); від 28.01.2009 року у сумі 310 000,00 дол. США (за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження 2 387 000 грн.); від 29.01.2009 року у сумі 80 000,00 дол. США (за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження - 616 000 грн.).

З письмових доказів у справі, судом встановлено, що позивачем згідно отриманих коштів за рахунок договору позики №1 від 12.01.2009 року було погашено відповідний кредит від 27.10.2006 року згідно договору № КП-104Д.

Так, позивачем списано кошти в погашення частки кредиту ЗАТ «КБ «Приват Банк» відповідно до банківських виписок від 26.01.2009 року у сумі 11275,56 дол. США (за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження складає 86 821,81 грн.); від 27.01.2009 року у сумі 100 000,00 дол. США (за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження складає 770 000 грн.); від 28.01.2009 року у сумі 310 000,00 дол. США (за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження складає 2 387 000 грн.); від 29.01.2009 року у сумі 78724,44 дол. США (за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження складає 606 178,18 грн.).

Згідно кредитного договору № КП-104Д, валюта позивачем врахована як умовно продана (погашена) в останній день звітного періоду та за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження складала 3 850 000,00 грн. Вказана операція умовного продажу відображена позивачем у рядку 01.6 декларації у сумі 3 850 000,00 грн.

На час виникнення спірних правовідносин порядок оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями регулювався пунктом 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР.

З урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів (п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Також, в силу вимог п.п. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку основної суми кредиту, в тому числі частини консолідованого іпотечного боргу при погашенні іпотечного сертифіката участі, але не більше суми, сплаченої за придбання такого сертифіката, іншим особам-кредиторам, а також з наданням кредиту іншим особам-дебіторам, викупу (заміни) однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу відповідно до закону.

Згідно з визначеннями, наведеними у п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

З наведених законодавчих положень та досліджених наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що договір позики № 1 від 12.01.2009 року є фінансовим кредитом, оскільки позивачем отримана позика під процент та з цільовим використанням, що полягає у здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства.

Окрім того, з дослідженої судом копії зазначеного договору вбачається, що позикодавець - Limited Liability Partnerships «TRADETECH LLP» є юридичною особою по законодавству Сполученого Королівства Великобританії та зареєстроване в зазначеній країні за адресою: Cornwall Buildings, 45-51 Newhall str., Birmingham, West Midlands B3 4QR, Great Britian (United Kingdom), тобто є нерезидентом. Інших доказів, які спростували б зазначене позивачем не надано.

З наведених законодавчих положень та встановлених обставин випливає, що сума отриманого та повернутого кредиту не впливає на об'єкт оподаткування платника податку, позаяк не збільшує ані його оподатковуваний дохід, ані суму валових витрат, у зв'язку з чим у позивача були відсутні підстави для відображення у складі валових витрат 3 850 000 грн., спрямованих на погашення банківського кредиту.

З викладеного вбачається, що ТОВ «Інтерполімерхім» порушено пп. 7.9.2 п. 7.9. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо безпідставного включення позивачем до складу валових витрат у І кварталі 2009 року коштів у сумі 3 850 000 грн., сплачених позивачем закритому акціонерному товариству «КБ «Приват Банк» на повернення основної суми кредиту за кредитним договором від 27.10.2006 № КП-104Д.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 06.11.2009 року №0007692303/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток/доходи/приватних підприємств в розмірі 1 280 116,00 грн. скасуванню не підлягає, оскільки винесене відповідачем згідно вимог законодавства України та відповідає обставинам справи.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення з урахуванням наведених вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерполімерхім» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко