Постанова № 34350467, 23.10.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 року Справа № 811/2539/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.,

при секретарі - Таранусі Т.М.,

за участю:

представника позивача - Шаповалов Д.В.,

представника відповідача - Король Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства "СМТ Будзв'язок" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2013 №№0000482240, 0000492240, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "СМТ Будзв'язок" (в подальшому - ПП "СМТ Будзв'язок" або позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (в подальшому - Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області або відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.04.2013 №№0000482240, 0000492240.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано, з порушенням норм матеріального права. Позиція податкового органу про безтоварність господарських відносин між позивачем і ТОВ «Міксбуд», ПП «БВП-Буд» та зроблений на цій основі висновок про нікчемність правочинів, є безпідставним припущенням. Стосунки позивача з контрагентом мали реальний характер, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Представник відповідача у письмових запереченнях просив у задоволенні адміністративного позову відмовити, пославшись на те, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення винесенні згідно вимог чинного законодавства. У позивача були відсутні підстави для включення до валових витрат вартості отриманого від ТОВ «Міксбуд», ПП «БВП-Буд» товару, оскільки такий правочин є нікчемним через фіктивність зазначеного підприємства та відсутності основних фондів для ведення основного виду діяльності. Також, позивачем незаконно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ на підставі виданих ТОВ «Міксбуд», ПП «БВП-Буд» податкових накладних, оскільки податкові накладні, виписані по правочинах, по яким не підтверджено факт отримання товару (а.с.61-64).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення згідно позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що у період з 27.03.2013 по 02.04.2013 посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Міксбуд», ПП «БВП-Буд» за період з 01.01.2008 по 31.03.2011, за наслідками якої складено акт від 08.04.2013 за № 50/22-4/35084346 (а.с.5-33).

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп..5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 16417 грн., в тому числі: за 2009 рік на суму 1875 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 6875 грн., за 9 місяців 2010 року на суму 8063 грн. (в т.ч. за 1 квартал 2010 року на суму 6875 грн., 3 квартал 2010 року на суму 1188 грн.), за 1 квартал 2011 року на суму 6479 грн.;

- пп.7.4.1, пп.. 7.4.5, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за перевіряємий період всього у сумі 13133 грн., в т.ч. за листопад 2009 року в сумі 1500 грн., січень 2010 року в сумі 5500 грн., вересень 2010 року в сумі 950 грн., січень 2011 року в сумі 5183 грн. (а.с. 33, 61-64)

На підставі акту перевірки, 22.04.2013 начальником Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення №0000492240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 16559 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 14542 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 2017 грн., а також №0000482240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6372 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 6133 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 239 грн. (а.с. 36-37).

Позиція податкового органу про недійсність правочинів ґрунтується на матеріалах кримінальної справи порушеної відносно контрагентів позивача (а.с. 9,190-191).

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 №334/94-ВР, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, (в подальшому - закон України від 28.12.94 №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.1 вищевказаного Закону, віднесено включення до валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, до складу витрат підприємств можуть бути включені лише витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Судом встановлено, що між ТОВ «Міксбуд» (підрядник) та позивачем (замовник) укладено договори підряду №011/09 від 01.11.2009, № 3112/09 від 31.12.2009, № 1808/10 від 18.08.2010 щодо капітального ремонту мереж зв'язку (а.с. 77-82, 88-93, 98-103).

Згідно умов зазначених договорів розрахунок виконаних робіт проводиться на підставі рахунку і акту здачі-приймання робіт.

На підтвердження отримання та оплати капітального ремонту мереж зв'язку позивачем надано протокол погодження договірної ціни (а.с. 83), рахунки-фактури (а.с. 84,94,104), акт здачі-приймання робіт (а.с. 86,96,106), платіжні доручення (а.с. 85,95,105)

Таким чином, витрати позивача підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток.

ТОВ «Міксбуд» виписано позивачу податкові накладні за листопад 2009 року на загальну суму ПДВ 1500 грн., за січень 2010 року на загальну суму ПДВ 5500 грн., за вересень 2010 року на загальну суму ПДВ 950 грн. (а.с.87, 97, 107).

Також, судом встановлено, що між ПП «БВП-Буд» (підрядник) та позивачем (замовник) укладено договори підряду №45 від 28.01.2011 щодо будівництва волоконно-оптичних ліній зв'язку (ВОЛЗ) (а.с. 109).

Згідно умов договору розрахунок виконаних робіт проводиться на підставі рахунку-фактури і акту виконаних робіт.

На підтвердження отримання та оплати волоконно-оптичних ліній зв'язку (ВОЛЗ)позивачем надано рахунки-фактури (а.с. 110, 114), акти здачі-приймання робіт (а.с.112,115), платіжні доручення (а.с.111,117).

Таким чином, витрати позивача підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток.

ПП «БВП-Буд» виписано позивачу податкові накладні за квітень 2011 року на загальну суму ПДВ 8000 грн., за грудень 2011 року на загальну суму ПДВ 5183,33 грн. (а.с. 113, 116).

Отримані від ТОВ «Міксбуд», ПП «БВП-Буд» послуги було використано позивачем у господарській діяльності (а.с. 146-187).

Щодо порушення кримінальної справи № 20-3943 відносно контрагентів позивача, то суд звертає увагу на те, що представником відповідача, на вимогу суду не надано доказів набрання законної сили рішенням суду по кримінальній справі № 20-3943, а тому його висновки про фіктивність господарських операцій між позивачем і його контрагентами є передчасним.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп..5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 16559 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 14542 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 2017 грн., у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Також, з акту перевірки вбачається, що в порушення вимог пп.7.4.1, пп.. 7.4.5, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, позивачем сформовано податковий кредит на підставі неіснуючих операцій, які відповідно не можуть використовуватись в оподаткованих операціях, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за перевіряємий період всього у сумі 13133 грн., в т.ч. за листопад 2009 року в сумі 1500 грн., січень 2010 року в сумі 5500 грн., вересень 2010 року в сумі 950 грн., січень 2011 року в сумі 5183 грн.

На думку службових осіб відповідача, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Міксбуд», ПП «БВП-Буд» на суму ПДВ 6372 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"(чинного на час виникнення правовідносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В силу приписів пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. №168/97-ВР в редакції чинній на час виникнення податкового кредиту), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як зазначено вище, судом встановлена реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Міксбуд», ПП «БВП-Буд» щодо капітального ремонту мереж зв'язку, а також будівництва ВОЛЗ на загальну суму ПДВ 6372 грн.

ТОВ «Міксбуд» та ПП «БВП-Буд» виписані позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ 6372 грн. (а.с.87, 97, 107, 113, 116).

Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України податкові повідомлення-рішення від 22.04.2013 №№0000492240, 0000482240 дійшов висновку, що вони прийняті з порушенням принципу законності та обґрунтованості, а тому підлягають скасуванню.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 229,31 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 22.04.2013 №0000492240, яким приватному підприємству "СМТ Будзв'язок" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 16559 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 14542 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 2017 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 22.04.2013 №0000482240, яким приватному підприємству "СМТ Будзв'язок" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6372 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 6133 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 239 грн.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області грошові кошти в розмірі 229 гривень 31 коп. (двісті двадцять дев'ять гривень 31 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 25.10.2013.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун