Постанова № 34350001, 21.10.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року Справа № 803/1984/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача Щербюка О.Ю.,

представників відповідача Березної Т.О., Чепелюк І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Моноліт» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-Моноліт» (далі - ТзОВ «Волинь-Моноліт») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 червня 2013 року №0004772201, №0004782201 та від 12 серпня 2013 року №0006692201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що актом Луцької ОДПІ за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Волинь-Моноліт» щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань здійснення фінансово-господарських операцій з приватним підприємством «Індастріалсервіс» (ПП «Індастріалсервіс») та приватним підприємством «Паралель ВІД» (ПП «Паралель ВІД») за період 2009-2012 роки встановлено порушення: пункту 3.1 статті 3, пункту 5.2, 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; статей 134, 138, 139, 140 Податкового кодексу України (ПК України); пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України. За результатами перевірки та розгляду заперечень складені податкові повідомлення-рішення від 17 червня 2013 року №0004772201, №0004782201 про збільшення товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 42224,00 грн. основного платежу та 1276,00 грн. штрафної санкції, а також грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 10263,00грн. основного платежу та 2566,00 грн. штрафної санкції.

Податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, однак це не привело до їх скасування. Навпаки, за результатами розгляду первинної скарги, позивачу було збільшено на 1545,00 грн. суму нарахованих штрафних санкцій з ПДВ, в зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2013 року №0006692201.

Висновки про порушення, зафіксовані актом перевірки, відповідач обґрунтовує не підтвердженням факту отримання робіт (послуг) від контрагентів ПП «Індастріалсервіс» та ПП «Паралель ВІД». Однак такі висновки позивач вважає передчасними та необґрунтованими, вони не підтверджуються належними доказами. В спростування висновків податкового органу посилається на первинні документи, складені в ході виконання договорів із зазначеними контрагентами. Результати виконаних робіт та отримані від контрагентів послуги відображені у податковому та бухгалтерському обліку ТзОВ «Волинь-Моноліт» і використані у подальшій господарській діяльності позивача. Крім того, податковим органом не встановлено невідповідність угод укладених між ТзОВ «Волинь-Моноліт» та ПП «Індастріалсервіс», ПП «Паралель ВІД» нормам чинного законодавства, як і факту невідповідності первинних бухгалтерських документів, що складались при здійсненні фінансово-господарської діяльності із зазначеними контрагентами, нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

У письмовому запереченні проти адміністративного позову відповідач його вимог не визнав (а.с.105-107). В обґрунтування заперечень Луцька ОДПІ зазначила, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами документальної позапланової перевірки позивача. Перевіркою встановлено, що позивач відобразив у податковій звітності податковий кредит за листопад 2010 року у сумі 4083,00 грн. та валові витрати за четвертий квартал 2010 року у сумі 20417,00 грн. за операціями з надання ПП «Індастріалсервіс» послуг спецтехніки. За даними бухгалтерського обліку розрахунки проведені у повному обсязі, однак при проведенні перевірки постачальника встановлено, що первинні документи у нього відсутні, підприємство не мало умов для ведення господарської діяльності, в тому числі транспортних засобів та інших самохідних машин, директор підприємства надав пояснення, що господарську діяльність не вів.

Так само перевіркою позивача встановлено декларування валових витрат у сумі 161390,00 грн. за другий-четвертий квартали 2011 року та податкового кредиту у сумі 4160,00 грн. за жовтень 2011 року та 2020,00 грн. за листопад 2011 року за господарськими операціями із ПП «Паралель ВІД». Не маючи ліцензії на здійснення будівельних робіт, останнє виступало в ролі субпідрядника з виконання робіт по реконструкції будівлі під центр культури здоров'я в м. Луцьку. При перевірці постачальника позивача встановлено, що первинні документи про ці операції на підприємстві відсутні, фінансову-господарську діяльність воно не здійснювало, підписи у документах директору не належать.

Щодо протиправних дій ПП «Індастріалсервіс» та ПП «Паралель ВІД» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та розпочато досудове слідство.

З урахуванням зазначеного перевіркою позивача не підтверджено фінансово-господарські відносини із такими контрагентами, а тому зменшено податковий кредит на загальну суму 10263,00 грн. та валові витрати на загальну суму 181807,00 грн. У зв'язку із виявленими порушеннями податкового законодавства податковими повідомленнями-рішеннями, які оскаржує позивач, донараховано грошові зобов'язання за основним платежем та штрафними санкціями.

З наведених підстав відповідач в задоволенні позову просив відмовити, податкові повідомлення-рішення вважає законними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, наведених у позовній заяві, та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з таких мотивів і підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Волинь-Моноліт» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області 16 жовтня 2009 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №152934 (а.с.80). Позивач перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ; він є платником ПДВ відповідно до свідоцтва від 30 жовтня 2009 року № 100252387 (а.с.81).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 17 по 22 травня 2013 року на підставі наказу від 17 травня 2013 року №1508, направлень від 17 травня 2013 року №001657 та №001658, виданих Луцькою ОДПІ, та відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, ПК України була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Волинь-Моноліт» щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ПП «Індастріалсервіс» та ПП «Паралель ВІД» за 2009- 2012 роки. За результатами перевірки був складений акт від 29 травня 2013 року №2946/22.1/36699265 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення: пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку із чим завищено податковий кредит по взаємовідносинах із ПП «Індастріалсервіс» на 4083,33 грн. за листопад 2010 року; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, що спричинило завищення податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП «Паралель ВІД» за жовтень 2011 року на 4159,98 грн. та листопад 2011 року на 2020,01 грн.; статей 134, 138, 139,140 ПК України, пункту 3.1 статті 3, пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за четвертий квартал 2010 року на 5104,00 грн., четвертий квартал 2011 року на 37120,00 грн. (а.с.7-34).

На підставі вказаного акта перевірки Луцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 17 червня 2013 року: №0004772201 про донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 43500,80 грн., з них 42224,00 грн. основного платежу та 1276,00 грн. штрафних санкцій відповідно до розрахунку; №0004782201, яким визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 10263,00 грн. основного платежу та 2566,00 грн. штрафних санкцій (всього 12829,00 грн.) (а.с.35-36).

За результатами первинної скарги позивача, поданої в порядку адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, Головним управлінням Міндоходів у Волинській області прийняте рішення від 09 серпня 2013 року №1216/10/10.2-06 про залишення скарги без задоволення та про збільшення суми штрафних санкцій з ПДВ на 1545,00 грн. (тобто, застосування розміру штрафних санкцій не 25 % від основного зобов'язання, а 50%) - а.с.46-51. На підставі зазначеного рішення Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2013 року № 0006692201 (а.с.37).

Рішенням Міністерства доходів і зборів від 11 вересня 2013 року податкові повідомлення-рішення від 17 червня 2013 року №0004772201, №0004782201, та з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Волинській області від 09 серпня 2013 року №1216/10/10.2-06 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с.52-54).

Враховуючи те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті Луцькою ОДПІ як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору вони перевірялись судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 17 червня 2013 року №0004772201, №0004782201 та від 12 серпня 2013 року №0006692201.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Правове регулювання податку на додану вартість до прийняття Податкового кодексу України було врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність з 01 січня 2011 року.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного у липні 2010 року) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункти 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5 статті 7 вказаного Закону)

Такі ж самі за змістом умови формування податкового кредиту з 01 січня 2011 року, які визначені ПК України (пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 розділу V ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пункт 5.2 статті 5 цього Закону, про порушення якого позивачем стверджує відповідач, визначає склад валових витрат. Зокрема, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. В свою чергу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З 01 січня 2011 року оподаткування податком на прибуток регулюється ПК України. Так, відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Згідно з пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, і Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», і Закон України «Про податок на додану вартість», і ПК України пов'язують витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ із фактом здійснення і підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, недотримання платником податків таких визначальних умов може бути підставою для неврахування Луцькою ОДПІ у податковому обліку податкового кредиту та валових витрат і донарахування грошового зобов'язання (основного платежу та штрафних санкцій).

Так судом встановлено, що висновки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту та заниження у зв'язку із цим ПДВ та податку на прибуток, які підлягають сплаті до бюджету, стосуються господарських операцій позивача із ПП «Індастріалсервіс» та ПП «Паралель ВІД». При цьому такі висновки зроблено на підставі аналізу первинних документів, наданих позивачем для перевірки, а також актів перевірки зазначених контрагентів позивача від 25 жовтня 2012 року № 5522/22-1/37319777 та № 5524/22-1/36892640, даних інформаційних систем податкових органів.

На підставі аналізу податкової інформації, податковий орган встановив відсутність у позивача права на податковий кредит та валові витрати за документами, що не підтверджують реальну передачу робіт (послуг) від його постачальників (виконавців).

Відповідно до статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є в тому числі, документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Отже, використання під час перевірки даних інформаційних систем та актів податкових перевірок інших платників податків є доказами про наявність чи відсутність обставин, які обумовлюють настання тих чи інших юридичних наслідків. Така інформація відповідно до статей 69, 70, 86 КАС України є доказами в адміністративному судочинстві та оцінюється сукупно.

Перевіряючи фактичні обставини господарських операцій між позивачем та ПП «Індастріалсервіс» встановлено, що між ними підписано акт приймання-передавання послуг спецтехніки від 16 листопада 2010 року № 59 на загальну суму 24500,00 грн., в тому числі ПДВ 4083,33 грн. (а.с.60). ПП «Індастріалсервіс» виписано податкову накладну від 16 листопада 2010 року № 351 (а.с.63). З пояснень представника позивача слідує, що письмовий договір на придбання послуг спецтехніки не укладався.

Як встановлено податковою перевіркою, позивач перерахував на користь ПП «Індастріалсервіс» кошти у сумі 24500,00 грн. як оплату за послуги спецтехніки, що також підтверджується копіями виписок по банківському рахунку позивача від 14 березня 2011 року у сумі 5000,00 грн., від 20 червня 2011 року у сумі 7250,00 грн., від 25 червня 2011 року у сумі 5000,00 грн., від 11 липня 2011 року у сумі 2 250,00 грн., квитанції від 07 грудня 2010 року на суму 5000,000 грн. (а.с.70-73).

На підставі зазначених документів позивач відобразив фінансово-господарські операції у бухгалтерському обліку (а.с.177-178).

Враховуючи ту обставину, що під сумнів ставиться можливість ПП «Індастріалсервіс» надати послуги, щодо яких між ним та позивачем підписано акт приймання-передавання послуг, податкову накладну, то суд зауважує, що конкретний зміст, кількість відпрацьованих годин, найменування техніки, об'єкт, де техніка працювала, у цих документах не визначено. Позивач стверджує, що надання ПП «Індастріалсервіс» послуг спецтехніки у листопаді 2010 року обумовлено виконанням договору, укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМП» щодо благоустрою дороги у м. Нововолинську (м'ясокомбінат на вул. Луцькій, 3), при цьому посилається на акт приймання виконаних робіт за грудень 2010 року. Проте ідентифікувати, що ці послуги надані саме ПП «Індастріалсервіс» за їх видом, часом, кількістю відповідно до наданих позивачем документів неможливо, а тому цілком виправданою є перевірка Луцькою ОДПІ факту реального надання послуг за іншою податковою інформацією.

З копії акта Луцької ОДПІ від 25 жовтня 2012 року № 5524/22-1/36892640 (а.с.121-145) вбачається, що під час здійснення документальної позапланової перевірки ПП «Індастріалсервіс» з питань дотримання податкового законодавства за 2010-2012 роки, підприємством не надано первинних документів щодо фінансово-господарських операцій. Водночас, директор підприємства Голіков В.В. 04 вересня 2012 року при відібранні у нього пояснень співробітником Служби безпеки України у Волинській області вказав, що підприємство зареєстроване ним за винагороду на прохання інших осіб, господарську діяльністю він не здійснював, а виконував виключно функції кур'єра. У своєму розпорядженні не мав печатки підприємства, договір оренди офісного приміщення за адресою реєстрації юридичної особи ПП «Індастіралсервіс» він не укладав, як і трудові угоди з найманими працівниками, господарські угоди від імені підприємства не підписував. Також перевіркою ПП «Індастріалсервіс» встановлено, що з рахунків підприємства через касу було знято (конвертовано) кошти на загальну суму 774260,00 грн., однак документів на використання коштів надано не було.

І актом перевірки від 25 жовтня 2012 року № 5524/22-1/36892640, і іншими документами підтверджується фізична відсутність можливості надати ПП «Індастріалсервіс» послуги спецтехніки на об'єкті, на який вказує позивач, з огляду на те, що зазначений об'єкт знаходиться в м. Нововолинську, а ПП «Індастріалсервіс» зареєстрований у м. Луцьку, про що свідчить спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.153-154); витягом з електронної бази даних щодо ПП «Індастріалсервіс» стверджується, що звіти про найманих працівників підприємство не подавало, лише станом на 01 березня та 01 червня 2010 року у штаті підприємства перебував 1 працівник - директор (а.с.237). З повідомлення територіального управління Держгірпромнагляду у Волинській області від 17 липня 2013 року № 831/01-06 вбачається, що ПП «Індастріалсервіс» технологічних транспортних засобів з 01 червня 2010 року не реєструвало (а.с.165). Згідно з доводами представника позивача такими засобами є екскаватор одноковшовий, бобкет, самоскид. Однак перевіркою ПП «Індастріалсервіс» встановлено відсутність амортизаційних відрахувань (а.с.137).

Отже, висновки відповідача про не підтвердження реального вчинення господарських операцій між ТзОВ «Волинь-Моноліт» та ПП «Індастріалсервіс» суд вважає доведеними належними і достатніми доказами.

З письмового пояснення директора ТзОВ «Волинь-Моноліт» від 23 травня 2013 року № 15 слідує, що вартість послуг спецтехніки без ПДВ (20416,00 грн.) позивач відніс до валових витрат у четвертому кварталі 2010 року (а.с.170). Судом також встановлено, що ПДВ у сумі 4083,00 грн. позивач відніс до складу податкового кредиту грудня 2010 року, про що свідчить копія декларації з ПДВ за грудень 2010 року, розшифровка податкового кредиту (додаток 5 до декларації), реєстр отриманих податкових накладних (а.с.232-234). З огляду на встановлені судом дані, помилковими є висновки Луцької ОДПІ про завищення податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 4083,00 грн., однак це не змінює висновки податкового органу щодо відсутності у позивача права на податковий кредит на вказану суму за податковою накладною від 16 листопада 2010 року № 351 у листопаді 2010 року, яку той використав у грудні 2010 року, оскільки наявність формально складених первинних документів не підтверджує факт реального здійснення господарських операцій та не надає права на податковий кредит у сумі 4083,00 грн. та валові витрати у сумі 20 416,67 грн. у четвертому кварталі 2010 року.

Судом також встановлено, що позивач формував податковий кредит і за первинними документами, виписаними на його користь ПП «Паралель ВІД», зокрема, у жовтні 2011 року у сумі 4159,98 грн. та у листопаді 2011 року у сумі 2020,01 грн. за податковими накладними № 78 та № 90 відповідно, про що свідчать копії декларацій з ПДВ за відповідні періоди з додатком 5 до них, реєстром отриманих накладних (а.с.89-103). З копій податкових накладних від 31 жовтня 2011 року № 357 на суму 24 959,90 грн. (з них ПДВ 4 159,98 грн.), від 16 листопада 2011 року № 415 на суму 12120,06 грн. (з них ПДВ 2020,01 грн.), виписаними на виконання договору від 03 жовтня 2011 року № 44 (а.с.225), встановлено, що предметом господарських операцій є послуги екскаватора, самоскида, автокрана, навантажувача, перевезення будматеріалів (а.с.61-62). Сторонами також підписано акти приймання-передавання виконаних робіт № 78 та № 90 (а.с.58-59). Водночас, договором було передбачено, що роботи будівельними машинами і механізмами, надання автопослуг здійснюватиметься згідно із замовленнями та наданої ТзОВ «Волинь-Моноліт» схеми або проектно-кошторисної документації, роботи проводитимуться професійним працівниками (пункти 1.1, 2.1 договору). Проте із податкової інформації слідує, що дані щодо кількості працюючих на ПП «Паралель ВІД» відсутні у зв'язку із неподанням звіту форми 1-ДФ (а.с.172). Доказів передавання виконавцю схем, проектно-кошторисної документації на конкретний об'єкт позивач не надав. Інші документи, що підтверджують надання таких послуг, в тому числі перевезення будматеріалів (товарно-транспортні накладні, акти передачі будівельних матеріалів для перевезення тощо) ні для перевірки, ні суду не надані.

Між позивачем та ПП «Паралель ВІД» як генпідрядником з одного боку та субпідрядником з іншого 28 листопада 2011 року також укладено договір № 2812 (а.с.55-57), предметом якого є виконання робіт з реконструкції будівлі під центр культури здоров'я на проспекті Волі, 17а в м. Луцьку. Договірна ціна робіт, які доручені підряднику, становить 130490,59 грн. без ПДВ. Здача-приймання робіт проводиться та оформляється актами виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3. З акта приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (а.с.64-68), довідки про вартість виконаних робіт за грудень 2011 року (а.с.69) слідує, що вартість загальнобудівельних робіт з внутрішнього опорядження, виконуваних субпідрядником, становить 130490,59 грн., без ПДВ (свідоцтво платника ПДВ ПП «Паралель ВІД» анульоване 17 листопада 2011 року - а.с.226).

Доказів оплати послуг, виконання робіт суду не надано, хоча в бухгалтерському обліку відображено оплату на загальну суму 36000,00 грн. (а.с.185), заборгованість становить 131 570,55 грн.

Як зазначено у письмовому поясненні директора ТзОВ «Волинь-Моноліт» від 23 травня 2013 року № 15, витрати у сумі 161390,00 грн. за вищевказаним операціями включені до витрат з податку на прибуток (а.с.170).

В свою чергу, з акта Луцької ОДПІ від 25 жовтня 2012 року № 5522/22-1/37319777 за результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Паралель ВІД» (а.с.108-120) вбачається, що первинні документи щодо фінансово-господарської діяльності цього підприємства не надані. У поясненнях від 23 липня 2012 року, відібраного співробітником Служби безпеки України у Волинській області в директора підприємства Іванова В.Д., той пояснив, що реєстрував підприємство за винагороду і наміру здійснювати господарську діяльність не мав; він не мав у розпорядженні печатки підприємства та не знає, де вона знаходиться; трудові угоди з найманими працівниками він не укладав.

Перевіркою встановлено відсутність амортизаційних відрахувань упродовж 2010-2011 років (а.с.113). В ході перевірки встановлено, що з рахунків підприємства знято (конвертовано) кошти у сумі 1 376 920,00 грн. на господарчі витрати, однак будь-яких документів щодо їх використання не надано (а.с.110).

З огляду на встановлені на підставі податкової інформації обставини щодо відсутності в ПП «Паралель ВІД» трудових ресурсів, транспортних засобів, машин, механізмів, суд вважає обґрунтованими висновки Луцької ОДПІ щодо непідтвердження реального вчинення господарських операцій ПП «Паралель ВІД» за первинними документами, які слід вважати з цих підстав дефектними. Такі документи в силу пункту 44.1 статті 44 ПК України не можуть бути підставою для податкового обліку.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27 січня 2009 № 47 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 06 жовтня 2010 року № 392), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 березня 2009 року за № 226/16242, затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Ліцензійними умовами передбачено, що господарська діяльність у будівництві, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню у порядку, визначеному законодавством, у тому числі будівельні та монтажні роботи (пункт 1.2 Ліцензійних умов).

Позивач має ліцензію на виконання будівельних робіт (а.с.179-180) та самостійно міг виконувати роботи з реконструкції будівлі під центр культури здоров'я на проспекті Волі, 17а в м. Луцьку на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю «Благомед». Роботи були здані позивачем за актами приймання виконаних робіт у жовтні-грудні 2011 року (а.с.188-224). Разом з тим, відсутні підстави вважати, що вказані роботи були виконані в тому числі і за рахунок ПП «Паралель ВІД» у жовтні-листопаді 2011 року, яке будівельну ліцензію не має, а докази про відсутність кваліфікованих працівників, транспортних засобів, спеціалізованої техніки, інших виробничих ресурсів свідчать про відсутність можливостей виконувати такі підрядні роботи і надавати послуги з перевезення вантажів та послуги екскаватора, навантажувача, самоскида, автокрана. До того ж, у виписаних ПП «Паралель ВІД» документах про надання послуг, не вказано ні об'єкт, ні місце поставки зазначених послуг.

Отже, висновки про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту ПДВ у сумі 4159,98 грн. у жовтні 2011 року та у сумі 2020,01 грн. в листопаді 2011 року, валових витрат у сумі 161 390,00 грн. за четвертий квартал 2011 року за рахунок ПП «Паралель ВІД» підтверджені у судовому засіданні та є підставою для визначення зобов'язання відповідно до пункту 54.3.2 статті 54 ПК України.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України ставка податку на прибуток у 2011 році становить 23% (тобто, 37 119,70 грн. від 161 390,00 грн.), у 2010 році - 25% відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (тобто, 5104,00 грн. від 20 416,00 грн.), а всього 42224,00 грн. основного платежу.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Повторним у розумінні статті 123 ПК України є визначення контролюючим органом податкових зобов'язань внаслідок вчинення одного й того самого порушення, у даному випадку заниження податкових зобов'язань з окремого виду податку, а тому податкове повідомлення-рішення про донарахування штрафних санкцій з ПДВ за факт заниження платником цього податку у кількох податкових періодах підпадає під санкцію пункту 123.1 статті 123 ПК України, а отже застосування штрафних санкцій податковими повідомленнями-рішеннями від 17 червня 2013 року №0004772201, №0004782201 та податковим повідомленням-рішенням від 12 серпня 2013 року №0006692201 відповідає закону.

Таким чином, оскільки висновки Луцької ОДПІ щодо порушення ТзОВ «Волинь-Моноліт» податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та валових витрат та заниження ПДВ та податку на прибуток знайшли підтвердження у судовому засіданні, то позов про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 17 червня 2013 року №0004772201, №0004782201 та від 12 серпня 2013 року №000669220, якими донараховано грошові зобов'язання (основний платіж та штрафні санкції у відповідності до статті 123 ПК України та розрахунку на а.с.171) за цими видами податків задоволенню не підлягає.

Так як позов не підлягає задоволенню, то за правилами статті 94 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 71, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Моноліт» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 червня 2013 року №0004772201, №0004782201 та від 12 серпня 2013 року №0006692201 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 25 жовтня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк