Постанова № 34349935, 22.10.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/5458/13-a

категорія 8.2.6

22 жовтня 2013 р. м. Житомир

час прийняття: 17 год. 15 хв.

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

за участі секретаря Коваля О.В.,

за участі представника позивача Стасюка Р.Ф.,

за участі представника відповідача Лисюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біокоре Україна" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконними висновків, визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.07.2013 №№000044222, 000045222,

встановив:

31.07.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Біокоре Україна" (далі - ТОВ "Біокоре Україна") звернулося до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ) в якому просило:

1. Визнати протиправними дії Житомирська ОДПІ при проведенні перевірки ТОВ "Біокоре Україна" з 09.11.2012 по 19.11.2012, результати якої відображені в акті документальної позапланової виїзної перевірки №5397/22-2/36389513/0100 від 26.11.2012 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Біокоре Україна", код ЄДРПОУ 36389513, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 15.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 15.09.2012", що полягають в безпідставному та незаконному зазначенні в акті документальної позапланової виїзної перевірки №5397/22-2/36389513/0100 від 26.11.2012 інформації у вигляді недостовірних висновків про:

- недодержання TOB "Біокоре Україна" податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з TOB "Спельта" за період з 01.01.2011 по 15.09.2012;

- те, що укладені між TOB ""Біокоре Україна" та TOB "Спельта" правочини за період з 01.01.2011р. по 15.09.2012 не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

- встановлення нікчемними правочинів по операціям з придбання товарів TOB ""Біокоре Україна" у TOB "Спельта" за період з 01.01.2011 по 15.09.2012;

- невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства;

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні TOB "Біокоре Україна" товарів за жовтень 2011 року;

- заниження TOB "Біокоре Україна" податку на прибуток на 490666,00грн., в т.ч. 2011рік (ІVкв.2011року 490666,00 грн.);

- завищення TOB "Біокоре Україна" суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2011року в розмірі 133333,00 грн.

2. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000044222 від 19 липня 2013року про донарахування TOB "Біокоре Україна" грошового зобов'язання по сплаті податку на прибуток в розмірі 490666,00 грн.

3. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000045222 від 19 липня 2013року про донарахування TOB "Біокоре Україна" грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в розмірі 133333,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій (штраф) в розмірі 66666, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття вказаних рішень стали хибні висновки при проведенні позапланової виїзної перевірки.

Зазначені дані не можуть створювати для підприємства жодних негативних наслідків, так як господарські операції мали місце в 2011 році, їх відповідність чинному законодавству не ставилася під сумнів під час проведення планових документальних перевірок позивача, а чинний Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Отже, висновки контролюючого органу зроблені при проведенні перевірки позивача щодо порушення позивачем є неправомірними та такими, що не відповідають обставинам справи, а отже й спірні податкові повідомлення - рішення винесені на їх підставі є незаконними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Зазначив, що проведеною контролюючим органом перевіркою встановлено порушення позивачем норм чинного законодавства України при вчиненні правочинів з постачальником TOB "Спельта" з купівлі сільськогосподарської продукції, отриманої в свою чергу (по ланцюгу) від ПП "A- ЛIPA". Вказані правочини за жовтень, листопад 2011 року не спрямовані на реальне настання правових наслідків, контролюючим органом встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів за жовтень - листопад 2011 року, в результаті чого TOB "Біокоре Україна" занижено податок на прибуток на 490666 грн та завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2011 року в розмірі 133333 грн. Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що висновки акту є правильними, а спірні податкові повідомлення - рішення - правомірними.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що з 09.11.2012 по 19.11.2012 працівниками Житомирської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 15.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 15.09.2012.

За результатами перевірки працівниками контролюючого органу складено акт перевірки від 26.11.2012 № 5397/11-2/3689513/0100 (том І, а.с. 16-87) в якому зроблено наступні висновки про порушення TOB "Біокоре Україна":

- ч. 1 та ч.5 ст.203, ч.1. та ч.2. ст.215, ст.626, ч.1. ст.628, ст.629, ст.655, ст.656, ст.658, ст.662, ч.2. ст.689, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів з постачальником TOB "Спельта", отриманих в свою чергу (по ланцюгу) від ПП "A- ЛIPA", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків за жовтень, листопад 2011 року;

- невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів за жовтень - листопад 2011року, які підпадають під визначення пп. 138.1.1. п. 138.1. ст.138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на 490666грн., в т.ч. 2011рік (IV кв. 2011 року 490666, 00 грн);

- п.198.1. ст.198, п.198.3. ст.198, п.198.6. ст.198, п.200.1.,200.4., ст.200, п.200.4. ст.200, п.201.1., п.201.7. ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2011 року в розмірі 133333 грн;

- згідно з п.1 та п.5 ст.203, п.1. та п.2. ст.215, п.1. ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів TOB "Біокоре Україна" у TOB "Спельта".

На підставі наведеного акту перевірки відповідачем прийнято спірні податкові - повідомлення рішення від 19.07.2013:

- №000044222 про донарахування грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 490666,00 грн (том І, а.с. 123);

- №000045222 про донарахування грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 133333,00 грн та штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 66666,00 грн (том І, а.с. 124).

Суд встановлено, що 07.09.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "Спельта" (продавець) укладено договір № 6/0709, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити органічний горох врожаю 2011 року 3 клас на умовах передбачених даним договором (том І, а.с. 126 -128). Згідно пунктів 4.1 та 4.2 даного договору продавець здійснює поставку товару в повному обсязі в строк до 30.12.2011, навантаження товару здійснюється за рахунок продавця на умовах EXW. Товар поставляється навантаженим у біг - беги (великі мішки) надані покупцем.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що вказану сільськогосподарську продукцію ТОВ "Біокоре Україна" купував для продажі на експорт Компанії «Біокоре Україна Б.В.» (Нідерланди) відповідно до контракту № 37 від 6 жовтня 2011 року (том І, а.с.144-147).

В підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано суду податкові накладні: №19 від 12.10.2011, № 22 від 19.10.2011, №24 від 24.10.2011 (том І, а.с.129-131), накладні (том І, а.с.132-143), вантажно-митні декларації про відправку органічного гороху через Ягодинську митницю одержувачу Компанії «Біокоре Україна Б.В.» (Нідерланди) (том І, а.с.148-221), міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) на біг-беги з органічним горохом (том І, а.с. 223-250, том ІІ, а.с. 1-10), також в підтвердження перевезення товару позивачем надано акти здачі-приймання робіт підписані між ТОВ «Біокоре Україна» та компаніями перевізниками: ТОВ «Арко-Поло», ПКФ «Меріком», ТОВ «Транс-Сервіс-1», ТОВ «Європа-Транс ЛТД», ТОВ «Меркурій-Транс» (том ІІ, а.с. 12-48).

Підпунктом 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1. ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, № 996-XIV (далі - Закон N 996-XІV) визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, та зазначено, що первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Закон N 996-XІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону N 996-XIV підприємству дозволено самостійно встановити і форму бухгалтерського обліку, і правила документообігу, при цьому вимога є лише щоб всі операції відображалися в обліку на підставі первинних документів. Сама ж форма первинних документів може розроблятися підприємством самостійно з дотриманням наявності обов'язкових реквізитів відповідно до ч.2 ст.9 цього Закону: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи перелічені вище документи, в силу Закону N 996-XІV, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що зазначені первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Суд вважає, що висновок контролюючого органу про завищення ТОВ «Біокоре Україна» витрат по операціях з ТОВ «Спельта», що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за IV кв. 2011 року на суму 2133333 грн за рахунок безпідставного включення до собівартості придбаних товарів (р.05.1. Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) витрат, які не підтверджені належним чином оформленими відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку (дефектність документів, зокрема в товаро-транспортних накладних не зазначено номер подорожнього листа згідно якого здійснювалось транспортування товару перевізником, відсутні підписи водіїв, штамп підприємства - перевізника, відстань здійснених перевезень, їх тарифи) є неправильним.

Щодо дефектності документів, а саме реквізитів у товарно-транспортних накладних то суд зазначає, що наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" не внесений до Державного реєстру нормативно-правових актів і відповідно його норми носять рекомендаційний характер, тобто не є обов'язковим до виконання. Нового порядку складення, заповнення товарно-транспортних накладних та їх форму чинним законодавством до сьогоднішнього дня не затверджено. Тому, суд робить висновок, що твердження контролюючого органу про неправильне заповнення товарно-транспортних накладних позивачем є безпідставним.

Суд не ставить під сумнів транспортування компаніями перевізниками гороху органічного купленого позивачем у ТОВ «Спельта», так як ці операції крім актів здачі-приймання робіт з перевезення вантажів підтверджуються і митними документами.

Отже, суд робить висновок, що твердження податкового органу про заниження суми податку на прибуток по операціям із ТОВ «Спельта» за жовтень - листопад 2011 року на суму 490666 грн є безпідставними, як наслідок податкове повідомлення - рішення №000044222 є таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 000045222 суд зазначає наступне.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг…

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку; сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначено в окремих рядках: .. .е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг...

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ПК).

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Судом встановлено, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів визначив суму податку на додану вартість за листопад 2011 року у сумі 133333,00 грн.

Суд вважає, що твердження відповідача щодо нікчемності угоди укладеної між позивачем та ТОВ "Спельта" у зв'язку із тим, що ПП "А -Ліра", яка є контрагентом ТОВ «Спельта» не знаходиться за юридичною адресою, а тому встановити фактичне здійснення діяльності ПП "А -Ліра" не має можливості, є безпідставним зважаючи на таке.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі -ЦК) визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однією з ознак, яка згідно з ЦК впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Крім того, згідно ст.228 ЦК правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу, що б підтверджував нікчемність укладеного договору між контрагентом позивача та ПП "А- Ліра".

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладеного договору є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Водночас слід зазначити, що неможливість перевірити постачальників безпосередніх продавців товару позивачеві чи несплата ПДВ постачальниками у ланцюгу поставок (другий та інші ланцюги) сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцям. Факт порушення контрагентами-постачальниками у ланцюгу поставок своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які будуть допущені постачальниками по всьому ланцюгу поставок.

Крім того суд зазначає, що згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Узагальнюючи наведене суд вважає, що правомірність грошового зобов'язання з податку на додану вартість не підтверджується матеріалами справи, отже є визначеним неправомірно.

Щодо нарахування у спірному податковому повідомленні-рішенні штрафних (фінансових) санкцій у сумі 66666,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 123.1 ПК у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки в судовому засіданні з'ясовано, що позивачем вірно визначено суму податку на додану, то суд дійшов висновку, що контролюючим органом було неправомірно застосовано також вказані штрафні (фінансові) санкції.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дії Житомирська ОДПІ при проведенні перевірки ТОВ "Біокоре Україна" з 09.11.2012 по 19.11.2012, результати якої відображені в акті документальної позапланової виїзної перевірки №5397/22-2/36389513/0100 від 26.11.2012 "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Біокоре Україна", код ЄДРПОУ 36389513, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 15.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 15.09.2012", що полягають в безпідставному та незаконному зазначенні в акті документальної позапланової виїзної перевірки №5397/22-2/36389513/0100 від 26.11.2012 інформації у вигляді недостовірних висновків суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 ПК результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Суд зазначає, що акт, оформлений за результатами проведеної перевірки є документом, який не містить обов'язкових приписів для позивача, дотримання яких забезпечується правовими механізмами, а відтак, не є правовими актами індивідуальної дії в розумінні статті 17 КАС, а отже, вчинення дій щодо в несення до акту будь яких висновків перевірки не може бути предметом спору, що розглядається в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Слід також зазначити, що згідно з п.п. 1, 9 ч. 3 статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування спірних податкових повідомлень - рішень підлягають задоволенню, а позовна вимога про визнання протиправними дій Житомирської ОДПІ при проведенні перевірки не належить до задоволення.

Як видно з платіжного доручення № 1312 від 30.07.13 (том І а.с. 2), позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2294,00 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 КАС, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.07.2013 №№000044222,000045222, винесені Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Житомирській області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біокоре Україна" судовий збір у розмірі 1529 (тисяча п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 33 коп., присуджений відповідно до задоволених вимог.

Повний текст постанови виготовлено 24 жовтня 2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Єфіменко О.В.