Постанова № 34349928, 02.10.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/4744/13-a

категорія 8.2.2

02 жовтня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Шевчук Т.А.,

за участю представників позивача та представника відповідача,:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнення просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 16.07.2013 року №0000432200.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що підприємством вимоги податкового законодавства не порушувались, висновки, що викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним. Позивач посилається на безпідставність висновків Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби щодо порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України під час вчинення господарських операцій у перевіряємий період з ТОВ "Альтаїр Альфа Плюс". Вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" правомірно включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 1500,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав зазначених в письмових запереченнях проти адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

З 16.05.2013 року по 17.05.2013 року посадовою особою Малинської об'єднаної державної податкової інспекції було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" щодо документального підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаїр Альфа Плюс" за вересень 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 17.05.2013 року №48/22-12/32876028.

На підставі вказаного акту перевірки Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби було прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 року №0000272200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2610,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1740,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 870,00 грн.

Підставою для винесення спірного повідомлення - рішення слугували відображені в акті від 17.05.2013 року посилання суб'єкта владних повноважень про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України під час вчинення господарських операцій у вересні 2012 року з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс".

Податкове повідомлення - рішення від 04.06.2013 року №0000272200 оскаржувалось позивачем до ДПС у Житомирській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 27.06.2013 року за №2519/Л-С/10-205, (яка є правонаступником ДПС у Житомирській області) про результати розгляду первинної скарги ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу", податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 04.06.2013 року №0000272200 скасоване, зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 1500,00 грн.

З урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 27.06.2013 року за №2519/Л-С/10-205 на підставі акту №48/22-12/32876028 Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було винесено податкове повідомлення - рішення від 16.07.2013 року №0000432200, яким зменшено ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1500,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

У вересні 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаір Альфа Плюс" для Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" були поставлені товарно-матеріальні цінності на загальну суму 9000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 1500,00 грн., що стверджується розрахунками-фактурами від 20.09.2012 року №СФ-0008441, від 25.09.2012 року №СФ-0008586; видатковими накладними від 01.10.2012 року №РН-0001773, №РН-0001785; податковими накладними від 21.09.2012 року №83, від 25.09.2012 року №106.

Оплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" за поставлені товарно-матеріальні цінності Товариству з обмеженою відповідальністю "Альтаір Альфа Плюс" підтверджується банківською випискою.

Фактичне отримання позивачем товарно - матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір Альфа Плюс" підтверджується прибутковими ордерами від 01.10.2012 року №536, №535 та вимогами від 09.10.2012 року №129, №127.

Перевезення товарно - матеріальних цінностей підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 09.10.2012 року №83 та №84 ОСОБА_3, яка надавала транспортні послуги позивачу, оскільки видом господарської діяльності її є надання послуг вантажним автомобільним транспортом, що стверджується свідоцтвом платника єдиного податку.

Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій.

Оцінивши зазначений правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів на момент господарських операцій мали правовий статус платників податку на додану вартість, що представником відповідача не заперечувалось.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Також суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте відповідач не надав до суду доказів прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або обвинувального вироку відносно посадових осіб Товаритсва з обмеженою відповідальністю "Альтаір Альфа Плюс" або за фактами діяльності платника податків.

До суду не надано також доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір Альфа Плюс".

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що не надання під час перевірки такого документу як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно із пп. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Оцінюючи посилання податкового органу в акті перевірки на не встановлення місцезнаходження ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", судом врахований пункт 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" проти Болгарії від 22 січня 2009 року в якому судом зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою - членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок подлаткового органа про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" вимог пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України під час вчинення у вересні 2012 року господарських операцій з контрагентом - ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 17.05.2013 року №0000432200 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.7-11, 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекція № 0000432200 від 16.07.2013 року на суму 1500 грн.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" з державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 07 жовтня 2013 р.