Рішення № 34346757, 24.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 2-524/12 Головуючий у І інстанції Іванюта Т.Є.Провадження № 22-ц/780/5383/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.Категорія 24 24.10.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого -Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Бобка О.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 27 червня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року позивач звернувся з вказаним позовом та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» (далі- банк) заборгованість за кредитним договором № 700007789 від 19 червня 2008 року в сумі 36 421,53 грн. та судовий збір у розмірі 1359,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.06.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 700007789 на підставі якого банк надав йому кредит на суму 23 458,65 доларів США. Оскільки відповідач не виконував свої зобов'язання за кредитним договором , то станом на 20.07.2012 р. виникла заборгованість у сумі 135 923,61 грн. У серпні 2012 року в рахунок погашення боргу відповідачем було сплачено 99 552,08 грн., а тому банк зменшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 36 421,53 грн.

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом та просив визнати недійсним кредитний договір № 700007789 від 19.06.2008 року.

Свої вимоги обґрунтував тим, що відповідно до цього кредитного договору банк надав йому кредитні ресурси у сумі 23 458, 65 доларів США, а він зобов'язався сплачувати щомісяця кошти у сумі 479 доларів США та нараховані проценти. Вказував, що грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо об'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою у іноземній валюті, але банк такого права не мав. Зазначав, що оскільки курс валют 1 долару США на день укладення кредитного договору становив 4,84 грн., а на сьогоднішній день - 7,99 грн., то це є істотною зміною обставин щодо виконання боргових зобов'язань. Зважаючи на вказані обставини, ОСОБА_2 просив визнати кредитний договір недійсним

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 27 червня 2013 року в задоволенні позову ПАТ «Альфа-банк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір № 700007789 від 19.06.2008 року укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Альфа-банк».

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ «Альфа-банк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення первісних позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, вищезазначеним вимогам закону рішення місцевого суду не відповідає, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, 19.06.2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Альфа-банк» правонаступником якого є ПАТ «Альфа-банк» було укладено кредитний договір № 700007789 на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 23 458,65 дол. США із терміном повернення наданих коштів не пізніше 20 червня 2015 року з номінальною процентною ставкою 16,99 % річних

Листом від 08.08.2008 року банк повідомив відповідача про збільшення відсоткової ставки з 16,99 % до 17,5 %, у зв'язку з підвищенням вартості кредитних ресурсів на світовому фінансовому ринку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином свої зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим станом 20.07.2012 р. виникла заборгованість у сумі 135 923,61 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 127 627,92 грн., заборгованість за відсотками - 7 444,96 грн.

Судом встановлено, що 20 серпня 2012 року та 21 серпня 2013 року в рахунок погашення боргу за кредитним договором відповідачем було сплачено 91250,18 грн. та 8251,9 грн. відповідно, а тому банк зменшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 36 421,53 грн..

Згідно до п. 6.2 Кредитного договору банку надається право змінити розмір процентів за користування кредитом в разі зміни ситуації на світових фінансових ринках або на фінансовому ринку України, облікової ставки НБУ, індексу інфляції(споживчих цін), загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів, змін в діючому законодавстві тощо. Позичальник надав свою згоду на внесення змін до Додатку №1 до Кредитного договору та викладення Додатку №1 у новій редакції. Сторони погодили, що оновлений Додаток №1 набуває чинності з дати зміни розміру процентної ставки.

Листом від 08.08.2008 року банк повідомив відповідача про збільшення відсоткової ставки з 16,99 % до 17,5 %, однак ОСОБА_2 про свою незгоду із збільшенням процентної ставки не заявляв і продовжував вносити щомісячні платежі з урахуванням підвищеного розміру процентної ставки, тому новий розмір процентної ставки за користування кредитом вважається таким, що погоджений із позичальником.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким доповнено ЦК України статтею 1056-1 «Проценти за кредитним договором», та відповідно до частини другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку та умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений між банком та відповідачем 19.06.2008 року, рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором банк прийняв у 08.08.2008 року, тобто до набрання чинності вищевказаного закону, відповідно до якого умова договору щодо права банка змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 58 Конституції України, а саме принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, всі рішення банку у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише після 10 січня 2009 року.

Проте, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний, у порушення положень ст.ст. 213-214 ЦПК України на вищевказані норми закону та умови кредитного договору, укладеного між позивачем та банком уваги не звернув та безпідставно виходив з того, що банк не мав права в односторонньому порядку підвищувати процентну ставку за кредитним договором.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення поверненої чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, за договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим станом на 20.07.2012 року виникла заборгованість.

У серпні 2013 року в рахунок погашення боргу за кредитним договором було сплачено 99 552,08 грн., а тому сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 36 371,53 грн. (135 923,61 грн. - 99 552,08 грн. = 36 371,53 грн.).

Оскільки будь-яких доказів на відсутність заборгованості або обґрунтовану зміну її розміру, ОСОБА_2 ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій, не надав, то колегія суддів вважає за необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 371,53 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції, виходячи з положень ч. 4 Закону України "Про судовий збір "та ст. 88 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судовий збір у розмірі 545,56 грн. (363,71 грн. + 181,85 грн.).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити частково.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 27 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк".

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (МФО 300346, ЄДРПОУ 23494714, п/р № 37396000000004) заборгованість за кредитним договором у сумі 36 371,53 грн. (тридцять шість тисяч триста сімдесят одна гривня 53 копійки) та судовий збір у сумі 545,56 грн. (п'ятсот сорок п'ять гривень 56 копійок).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий: Я.С. Мельник

Судді: Л.А. Волохов

Ю.О. Матвієнко