Вирок № 34346271, 18.10.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 18.10.2013

Справа № 320/8597/13к

(1-КП/320/441/13)

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 18» жовтня 2013 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Кучеренко В.В.

суддів Іваненко О.В., Васильцова О.В.,

при секретарі Левандовській Т.Ю.

за участю прокурора Лисенко С.Д.

за участю обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю захисника адвоката ОСОБА_3,

розглянувши матеріали кримінального провадження № 12013080140003008 за обвинуваченням:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, РФ, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, який не працює, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше засудженого:

- 09.09.2004 року Мелітопольським міськім судом за ст. 307 ч. 2 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнився 21.09.2007 року умовно-достроково на 1 рік 9 місяців 14 діб,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 136, ч. 1 ст. 396 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Під час досудового розслідування встановлено, що 20 листопада 2009 року, приблизно о 20 годині 50 хвилин, знаходячись у приміщенні гаража № 151 гаражного кооперативу «Зоря», розташованого по вул. Шмідта № 126/1 у м. Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи з корисливих мотивів, будучи впевненим, що у ОСОБА_4 при собі знаходяться грошові кошти у сумі 100 гривен, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, висловив ОСОБА_4 вимогу про передачу йому грошових коштів у сумі 100 гривен, при цьому наніс ОСОБА_4 не меш одного удару рукою по обличчю та одного удару рукою у тулуб, заподіявши потерпілій фізичний біль, після чого обшукав її, але грошові кошти не знайшов. ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії приблизно о 20 годині 55 хвилин, того ж дня, знаходячись у приміщенні вищевказаного гаражу, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), з двадцятилітрової каністри облив ОСОБА_4 пально-мастильними матеріалами і продовжуючи висловлювати вимогу щодо передачі йому грошових коштів в сумі 100 гривен, приблизно о 21 годині 00 хвилин, підніс до обличчя ОСОБА_4 підпалену запальничку, від чого зайнялась куртка на потерпілій та вона отримала тілесні пошкодження у вигляді термічних опіків полум'ям дихальних шляхів (біля 15 % від поверхні тіла), голови, кистей, передньої черевної стінки, передньої поверхні стегон (біля 20 % від поверхні тіла), а усього до 35 % поверхні тіла, опіки І-ІІІ Б ступеню, які ускладнились опіковим шоком, що кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 20 листопада 2009 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, знаходячись у приміщенні гаража № 151 гаражного кооперативу «Зоря», розташованого по вул. Шмідта № 126/1 у м. Мелітополі Запорізькій області, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи з корисливих мотивів, будучи впевненим, що у ОСОБА_4 при собі знаходяться грошові кошти у сумі 100 гривен, у ході розбійного нападу, направленого на заволодіння вказаними грошовими коштами, достовірно знаючи, що на поверхні тіла та одягу ОСОБА_4 знаходяться паливно-мастильні матеріали, маючи умисел на вбивство, тобто умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині, діючи з особливою жорстокістю, підніс до обличчя ОСОБА_4 підпалену запальничку, від чого зайнялась куртка на ОСОБА_4 та потерпіла відчуваючи сильний біль та особливі страждання, отримала тілесні пошкодження у вигляді термічних опіків полум'ям дихальних шляхів (біля 15 % від поверхні тіла), голови, кистей, передньої черевної стінки, передньої поверхні стегон (біля 20 % від поверхні тіла), а усього до 35 % поверхні тіла, опіки І-ІІІ Б ступеню, які ускладнились опіковим шоком, від яких 24 листопада 2009 року у приміщенні КУ «Мелітопольської міської лікарні № 1» настала смерть ОСОБА_4

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що 20 листопада 2009 року близько 21 години 00 хвилин ОСОБА_2 перебуваючи у гаражі №151, розташованому у гаражному кооперативі «Зоря» по вул. Шмідта, 126/1, у м. Мелітополі Запорізької області, достовірно знаючи, що ОСОБА_1 вчинив напад з метою заволодіння майном ОСОБА_4, поєднаний з погрозою та застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_4 (розбій) із заподіянням потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи, що потерпіла ОСОБА_4 внаслідок вчиненого відносно неї ОСОБА_1 злочину отримала термічні опіки полум'ям дихальних шляхів (біля 15% від поверхні тіла), голови, кистей, передньої черевної стінки, передньої поверхні стегон (біля 20% від поверхні тіла), а усього до 35% поверхні тіла, опіки І-ІІІ Б ступеню, які ускладнились опіковим шоком, тобто перебувала у небезпечному для життя стані, передбачаючи можливість настання смерті потерпілої ОСОБА_4, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не надав допомогу потерпілій ОСОБА_4 та не повідомив про її небезпечний для життя стан належним установам чи особам.

Відповідно до висновоку експерта № 87/к від 13.08.2013 року потерпіла ОСОБА_4 потребувала невідкладної медичної допомоги та вжиття наступних заходів: зняття одягу та охолодження обпалених ділянок тіла; накладення на ділянку опіків стерильну пов'язку; зігрівання; забезпечення питтям лужної, підсоленої воді з розрахунку 30 мл на 30 хвилин; забезпеченням екстреною госпіталізацією до лікувального закладу.

Цього ж дня, близько 21 години 15 хвилин ОСОБА_2 на автомобілі «Ауді 100», реєстраційний номер НОМЕР_1, перевіз потерпілу ОСОБА_4, яка перебувала у небезпечному для життя стані, з приміщення гаражу №151, розташованого у гаражному кооперативі «Зоря» по вул. Шмідта, 126/1, у м. Мелітополі Запорізької області до узбіччя автомобільної дороги по вул. Островського у м. Мелітополі Запорізької області, де висадив з автомобілю і залишив у небезпечному для життя стані та не повідомив про її небезпечний для життя стан належним установам чи особам.

24 листопада 2009 року потерпіла ОСОБА_4 померла у Комунальній установі «Мелітопольська міська лікарня №1». Смерть ОСОБА_4 настала від термічних опіків полум'ям верхніх дихальних шляхів, шкіри голови, кистей, передньої черевної стінки, передньої поверхні стегон, що ускладнилось опіковим шоком.

Крім цього, 20 листопада 2013 року близько 21 години 15 хвилин ОСОБА_2 достовірно знаючи, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.4 ст. 187 КК України, а саме - напад з метою заволодіння майном ОСОБА_4, поєднаний з погрозою та застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_4 (розбій) із заподіянням потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, діючи умисно, з метою приховати особливо тяжкий злочин, вчинений ОСОБА_1, на автомобілі «Ауді 100», реєстраційний номер НОМЕР_1, перевіз потерпілу ОСОБА_4, яка перебувала у небезпечному для життя стані з приміщення гаражу №151, розташованого у гаражному кооперативі «Зоря» по вул. Шмідта, 126/1, у м. Мелітополі Запорізької області до узбіччя автомобільної дороги по вул. Островського у м. Мелітополі Запорізької області.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у предявленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що 20 листопада 2009 року, він приїхав на вул. Кірова, 65, м. Мелітополь для зустрічі з ОСОБА_2 Біля 23 годин 00 хвилин вони вирішили поїхати до кафе подивитись футбол. Шляхом вони вирішили взяти з собою дівчину легкої поведінки і тому на вулиці Ломоносова м. Мелітополь вони «зняли» ОСОБА_4 та поїхали до нього за грошима на вул. Ленінградську. Після цього ОСОБА_2 вирішив ставити автомобіль у гараж і вони разом поїхали у гараж на вул. Шмідта м. Мелітополь. Вже до цього часу він передав ОСОБА_4 100 гривень в якості оплати за надання інтимних послуг. Коли вони приїхали до гаражу, то ніхто з присутніх не захотів вступати в інтимні стосунки з ОСОБА_4, а тому він почав наполягати на тому, щоб вона повернула йому гроші, однак вона відмовилась. Тому він, знаходячись у стані алкогольного спяніння, вдарив її в обличчя, обшукав, але гроші на знайшов. У звязку з цим він вирішив її налякати та попросив ОСОБА_2 дати йому каністру, однак не казав йому про свої наміри. Він взяв каністру та бризнув, після чого почув різкий запах бензину, але попав на Швигла, який почав сваритися. При цьому ОСОБА_4 нічого не говорила. Оскільки у гаражі не було світла, він не бачив потрапило щось на ОСОБА_4 чи ні. Потім він закурив та відійшов у бік. ОСОБА_4 попросила його прикурити, він підніс запальничку до неї та вона спалахнула. Він злякався та покликав на допомогу. Разом з ОСОБА_5 вони її потушили та вирішили відвезти до лікарні. Посадили її в автомобіль, потім ОСОБА_2 відмовився їхати у лікарню, а ОСОБА_4 сказала, що не хоче їхати до лікарні та попросила відвезти її додому. Вони висадили її та поїхали. Він не усвідомлював, що вона може померти. У скоєному розкаюється, потерпілій шкода відшкодована.

Обвинувачений ОСОБА_2 судовому засіданні вину у предявленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що 20 листопада 2009 року він протягом дня зустрівся з ОСОБА_1 та Швиглом. Вони проводили разом час та вживали спиртні напої. Потім вони поїхали на автомобілі до ОСОБА_1 за грошима. Хтось у автомобілі запропонував скористатися послугами дівчини легкої поведінки та вони зупинились на вул. Ломоносова та з ними погодилась поїхати ОСОБА_4 при цьому він бачив, як ОСОБА_1 передав їй сто гривень, однак умов він не чув. Після цього вони поїхали у гараж, при цьому він розмовляв з Давидовим про продаж свого автомобіль, а решта розпивали спиртні напої у гаражі. Потім розпочався конфлікт, оскільки ОСОБА_4 на бажала повернути ОСОБА_1 гроші. Після цього ОСОБА_1 попросив його передати йому каністру, він знав про те, що там було близько 1 літру бензину. Він передав йому каністру, але не знав, що він буде робити, вважав, що він хоче не неї сісти. Потім ОСОБА_1 бризнув з каністри у бік ОСОБА_4 та Швигла, який став сваритися на нього, тому що на нього потрапив бензин. Після цього всі вийшли з гаражу, там залишились тільки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Через деякий час він побачив світло з гаражу та крик ОСОБА_1 Вони забігли до гаражу, там побачили як ОСОБА_1 намагався погасити вогонь на ОСОБА_4 Після цього вони вирішили доставити її до лікарні та посадили в автомобіль на заднє сидіння. Однак під час руху, ОСОБА_4 почала вести себе неадекватно та попросила не вести її у лікарню, а відвести додому, оскільки вона хоче спати. Вона попросила відвести її на Н.Мелітополь, він повіз її туди, однак точної адреси вона не сказала. Вони довезли її до вул. Островського, де вона вийшла з автомобілю. Він розумів, що вона потребує допомоги лікарів, однак був розгублений та дуже злякався. У скоєному розкаюється в повному обсязі, матеріальний збиток відшкодував в повному обсязі.

Потерпіла у судове засідання не зявилася з невідомої для суду причини, про час місце та дату слухання справи сповіщена належними чином, відповідно до заяви яка мається у матеріалах справи, жодних претензій матеріального чи морального характеру до обвинувачених вона не має.

У зв'язку з тим, що обвинувачені повністю визнали свою провину, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України обмежився тільки допитом обвинувачених, та дослідженням медичних експертиз та протоколів огляду місця події та речей. Інші докази по справі не досліджувалися.

Крім повного визнання обвинуваченими своєї вини, їх вина в здійсненних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними по справі доказами, які були дослідженні та перевірені у ході судового слідства:

- протоколом огляду автомобілю НОМЕР_2, разом з фототаблицею, відповідно до якого у багажнику вказаного автомобілю знайдено каністру з запахом бензину /а.с. 78-91/;

- протоколом огляду місця події гаражу № 151, який знаходиться у кооперативі «Зоря», в якій відбувалися події попідпеленню потерпілої ОСОБА_4 обвинуваченим ОСОБА_1 від 22.11.2009 року разом з фото таблицею /а.с. 92-107/;

- протоколом огляду одягу ОСОБА_4 від 20.11.2009 року, відповідно до якого всі предмети одягу ОСОБА_4 мають запах пально-мастильних матеріалів /а.с. 109/;

- висновком експерту № 331 від 12.01.2010 року, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_4 термічних опіків полум'ям дихальних шляхів (біля 15 % від поверхні тіла), голови, кистей, передньої черевної стінки, передньої поверхні стегон (біля 20 % від поверхні тіла), а усього до 35 % поверхні тіла, опіки І-ІІІ Б ступеню, які ускладнились опіковим шоком /а.с. 110-117/;

- висновком експерту № 87/к від 03.08.2013 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_4 настала від термічних опіків полумям верхніх дихальних шляхів, шкіри голови, кистей, передньої брюшної стінки, передньої поверхні стегон, що ускладнилися опіковим шоком /а.с. 119-129/.

Таким чином, суд, дослідивши у наявні у справі докази, вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 на досудовому слідстві кваліфіковані вірно за ст. 187 ч.4 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; за п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 досудовому слідстві кваліфіковані вірно за ст. 136 ч.3 КК України, як ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, що спричинило смерть потерпілого; за ч. 1 ст. 396 КК України, як заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд враховує суспільну небезпеку скоєного діяння та особу винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особа, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

У відповідності до п.п. 2, 3, 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику застосування судами кримінального покарання» більш сурове покарання особам, скоївшим злочин на ґрунті пияцтва та наркоманії, за наявності рецидиву, у складі злочинних груп та менш сурове покарання може призначатися особам, які щиросердно розкаялись у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, при цьому враховується стадія здійснення злочину, кількість епізодів, роль кожного із співучасників, характер та ступінь тяжкості наслідків, які настали.

Відповідно до розяснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справа про злочини проти життя та здоров'я особи» від 01.04.1994 року про призначенні покарання винним особам у здійснені вказаних злочинів судам необхідно безукірно виконувати вимоги закону про індивідуалізації покарання, не допускаючи застосування безпідставно мяких мір покарання, і особливо за умисні вбивства та умисні тяжкі тілесні ушкодження. Призначаючи покарання, суди повинні враховувати характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, сукупність усіх обставин конкретного діяння ( форму вини, мотив, засіб, стадію здійснення злочину, тяжкість наслідків, наявність в діях кваліфікаційних ознак), данні, які характеризують особу винного, обставини, що помякшують чи обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 3 Конституції України особа, його життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у здійсненному правопорушенні визнав повністю та щиросердно розкаявся, відшкодував матеріальний збиток, потерпіла не має до нього жодних претензій, за місцем мешкання характеризується задовільно, що визнається обставинами, що пом'якшують його покарання, однак він неодноразово засуджений, скоїв особливо тяжкий злочин, пов'язаний з противоправним позбавленням життя людини, кримінальне правопорушення вчинив у стані алкогольного спяніння, яке судом визнається як обставина, що обтяжує його провину, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливо лише в ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, із застосуванням ст. 70 ч. 1 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину у здійсненному правопорушенні визнав повністю та щиросердно розкаявся, правопорушення вчинив уперше, відшкодував матеріальний збиток, потерпіла не має до нього жодних претензій, за місцем мешкання характеризується позитивно, що визнається обставинами, що пом'якшують його покарання, кримінальне правопорушення вчинив у стані алкогольного спяніння, яке судом визнається як обставина, що обтяжує його провину, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливо лише в ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 70 ч.1 КК України.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим за ознаками кримінального правопорушення (злочину) та призначити покарання:

- за ч. 4 ст. 187 КК України вісім років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна;

- за п. 4,6 ч. 2 ст. 115 КК України десять років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточно призначить ОСОБА_1 покарання десять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати знаходження ним під вартою з розрахунку один день за один день.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 22 листопада 2009 року, тобто з моменту його затримання у порядку ст. 115 КПК України (у ред. 1960 року).

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку у законну силу залишити без змін.

ОСОБА_2 визнати винуватим за ознаками кримінального правопорушення (злочину) та призначити покарання:

- за ч. 3 ст. 136 КК України три роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 396 КК України один рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно призначити ОСОБА_2 три роки 10 місяців та 27 днів.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати знаходження ним під вартою з розрахунку один день за один день.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 22 листопада 2009 року, тобто з моменту його затримання у порядку ст. 115 КПК України (у ред. 1960 року).

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти в залі суду, як засуджену особу, яка повністю відбула покарання на час постановлення вироку.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП 276651242) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3) у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на проведення судово-хімічної експертизи в кримінальному провадженні № 12013080140003008 у сумі сімсот сорок три гривні 21 копійка (рахунок № 31116115700009, одержувач УК у Шевченковському р-ні м. Запоріжжя, код банку 813015, код ЄДРПОУ 38025367, у ГУДКСУ у Запорізькій області).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: В.В.Кучеренко

Судді: О.В. Васильцов

ОСОБА_6