Рішення № 34345078, 17.10.2013, Оболонський районний суд міста Києва

22.10.2013 Справа № 756/12729/13-ц

№2/756/4781/13

№756/12729/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Тітова М.Ю.

при секретарі - Івановій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк», ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк», ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Свої вимоги обґрунтовує наступним. 10.08.07 він передав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 450000,00 доларів США і 150000,00 євро, одночасно уклав із цим відповідачем письмовий договір, за яким останній зобов'язався розмістити вказані кошти на ім'я позивача на умовах банківського вкладу (депозиту) під проценти, у самостійно обраній відповідачем банківській установі, на погоджених умовах. Через деякий час ОСОБА_2 повідомив позивача, який постійно мешкав у Чеській республіці, що укладення договору банківського вкладу на ім'я позивача є неможливим через відсутність нотаріально посвідченої довіреності від позивача, а тому він уклав відповідні договори на своє ім'я. 12.09.10 відповідач ОСОБА_2 повернув позивачу 450000,00 доларів США та 150000,00 євро, а стосовно процентів по банківським вкладам повідомив, що з великим трудом повернув лише суму банківського вкладу. Надати договори банківського вкладу ОСОБА_2 також відмовився та у подальшому уникав спілкування із позивачем. В червні 2013 року позивач випадково довідався, що частина переданих ним 10.08.07 ОСОБА_2 грошових коштів, а саме 409401,00 доларів США та 103628,93 євро, була розміщена цим відповідачем в Акціонерному банку «Старокиївський банк» за договорами банківського вкладу № 08/1076-2007 від 20.08.2007, № 11/1043-2009 від 17.11.2009, № 11/1044-2009 від 17.11.2009, № 12/1010-2009 від 03.12.2009 та № 12/1015-2009 від 07.12.2009, за якими ОСОБА_2 було отримано проценти на банківський вклад. В той же час до позивача потрапили і копії вказаних договорів. Інша ж частина переданих коштів, а саме 40599,00 доларів США та 46371,07 євро відповідачем ОСОБА_2 взагалі не була розміщена в банківській установі і відповідач користувався цими коштами як позикою та використовував їх у власній підприємницькій діяльності, отримував прибуток. Посилаючись на те, що договори банківського вкладу № 08/1076-2007 від 20.08.2007, № 11/1043-2009 від 17.11.2009, № 11/1044-2009 від 17.11.2009, № 12/1010-2009 від 03.12.2009 та № 12/1015-2009 від 07.12.2009 фактично було вчинено для нього відповідно до домовленостей із відповідачем ОСОБА_2 та за його кошти, але як сторона цих правочинів (вкладник) у договорах був зазначений сам ОСОБА_2, він вважає їх удаваними з метою приховування його як дійсного вкладника, просить суд визнати такі договори банківського вкладу недійсними в частині особи вкладника, визнати його дійсним вкладником за цими договорами та перевести на нього всі права та обов'язки вкладника. Крім того, він просить визнати за ним право власності на грошові кошти в розмірі 409401,00 доларів США та 103628,93 євро та на відсотки по цим коштам в розмірі 107312,45 доларів США і 9145,24 євро, які були отримані відповідачем ОСОБА_2 в АБ «Старокиївській банк», за частково оспорюваними договорами банківського вкладу. Також, він просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь відсотки по депозитним вкладам, в розмірі 953630,92 грн. (еквівалент 107312,45 доларів США і 9145,24 євро), які було отримано відповідачем ОСОБА_2 з банківської установи та стягнути з відповідача 295006,99грн. - як 12% річних за користування відповідачем в якості позики належних йому коштів в розмірі 40599,00 доларів США та 46371,07 євро, які не були розміщені у банківській установі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення. Посилався на те, що договір від 10.08.2007, на його думку, за своєю правовою сутністю є договором зберігання з елементами договору позики, а тому обов'язком ОСОБА_2 за цим договором було лише зберігання коштів ОСОБА_1 та повернення їх позивачеві. Стверджує, що відповідач за відсутністю нотаріально посвідченої довіреності не мав можливості розмістити ці кошти на ім'я позивача у банку, а тому уклав договори банківського вкладу на своє ім'я і за таких обставин отримані від АБ «Старокиївський банк» проценти на депозитний вклад є власністю відповідача ОСОБА_2 і позивач ОСОБА_1 не має на них права. Крім того, просив застосувати у спорі строк позовної давності, перебіг якого слід рахувати, на його думку, з дати укладення спірних договорів банківського вкладу. Крім того, право на безвідсоткове користування такою позикою передбачено п.1.8 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договором від 10.08.2007 і ці кошти було витрачено відповідачем для задоволення своїх власних побутових потреб, а саме - на будівництво (реконструкцію) будинку на ділянці НОМЕР_3 садового товариства «Тиша» у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, а не на підприємницьку діяльність.

Відповідач ПАТ «Старокиївській банк» про місце та час судового розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду заяву, де просить розглядати справу у відсутності свого представника.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

10.08.07 між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір, відповідно до якого позивач передає відповідача належні йому грошові кошти, а саме 450000,00 доларів США та 150000,00 євро та доручає здійснити від свого імені за та його рахунок юридичні дії, відповідач приймає зазначені грошові кошти та бере на себе обов'язок здійснити від імені та за рахунок позивача юридичні дії. Під юридичними діями розуміють розміщення ОСОБА_2 до 01.09.07 у депозит в самостійно обраній ним банківській установі вказаних грошових коштів ОСОБА_1 на його ім'я, на умовах: не менш, ніж під 10,5 відсотків річних; строк розміщення депозиту - три роки від дня укладення із банком відповідного договору банківського депозитного вкладу. ОСОБА_2 має право не розміщувати депозит у банківській установі суму в розмірі до 15% від грошових коштів та взяти таку суму собі у користування (позика). В цьому випадку, взаємовідносини сторін по такій сумі регулюються правилами позики, за якими початок користування позикою встановлюється з 01.09.07, а строк повернення позики встановлюється - на першу вимогу. При цьому процент за користування коштами встановлюється як: - безвідсотково, якщо така сума буде необхідна для задоволення власних побутових потреб (в тому числі придбання для себе та своєї родини рухомого та нерухомого майна) чи витрачена ним на такі потреби; - 12 відсотків річних, якщо така сума буде необхідна для використання в його підприємницькій діяльності, метою якої є отримання прибутку та витрачена ним на такі потреби.

Крім того, сторони встановили, що цей договір є безоплатним. Однак, у випадку, якщо відповідач розмістить грошові кошти позивача у банківській установі під процент більший, ніж 10,5 відсотків річних, то відповідач отримує винагороду.

Також, ОСОБА_2 складено розписку, згідно якої він отримав 10.08.07 від ОСОБА_1 готівкові грошові кошти 45000 доларів США та 150000 євро.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України). За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (ч. 1 ст. 1000 ЦК України). За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст.1046ЦК України).

Згідно ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить умови договору про надання послуг, договору доручення та договору позики.

Також, між ОСОБА_2 та АБ «Старокиївський банк» було укладено договір банківського вкладу №08/1076-2007 від 20.08.07, за яким банк прийняв на умовах цього договору в управління грошові кошти від клієнта в сумі 325000,00 доларів США, строком на 36 місяців, з 20.08.07 до 20.08.10. Процентна ставка за цим вкладом встановлена у розмірі 10,5% річних.

В подальшому між відповідачами було укладено договори банківського вкладу: №11/1043-2009 від 17.11.09 сума вкладу - 51814,47 євро, процентна ставка - 11,7% річних, дата повернення вкладу - 17.05.10; №11/1044-2009 від 17.11.09 сума вкладу - 51814,46 євро, процентна ставка - 11,8% річних, дата повернення вкладу - 22.11.10; №12/1010-2009 від 03.12.09 сума вкладу - 50000,00 доларів США, процентна ставка - 11,7% річних, дата повернення вкладу - 03.06.10; №12/1015-2009 від 07.12.09 сума вкладу - 34401,00 доларів США, процентна ставка - 11,7% річних, дата повернення вкладу - 07.06.10.

Представник відповідача ОСОБА_2 не заперечував ту обставину, що вклад за зазначеними договорами банківського вкладу було внесено ОСОБА_2 виключно за рахунок коштів позивача отриманих ним за договором від 10.08.2007.

З інформації ПАТ «Старокиївський банк» вбачається, що між ОСОБА_2 та банком були укладені договори банківського вкладу, а саме №08/1076-2007 від 20.08.07 із сумою вкладу 325000 доларів США та його поверненням 20.08.10., №11/1043-2009 від 17.11.09 із сумою вкладу 51814,47 євро та його поверненням 17.05.10, №11/1044-2009 від 17.11.09 із сумою вкладу 51814,46 євро та його поверненням 22.11.10, №12/1010-2009 від 03.12.09 із сумою вкладу 50000,00 доларів США та його поверненням 03.06.10, №12/1015-2009 від 07.12.09 із сумою вкладу 34401,00 доларів США та його поверненням 07.06.10. Всі обов'язки сторін за цими договорами сторонами виконано в повній мірі. ОСОБА_2 виплачено проценти, а саме по договорам №08/1076-2007 - 103511,41 доларів США, №11/1043-2009 - 2992,03 євро, №11/1044-2009 - 6197,22 євро, №12/1010-2009 - 2903,29 доларів США, №12/1015-2009 - 1931,35 доларів США.

Загальна сума вкладів, які було розмішено ОСОБА_2 до АБ «Старокиївський банк» за вказаними договорами банківського вкладу становить 409401,00 доларів США та 103628,93 євро. Нерозміщеними у банківську установу залишились грошові кошти позивача в розмірі: 450000,00 - 409401,00 = 40599,00 доларів США та 150000,00 - 103628,93 = 46371,07 євро.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийня ла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно до ч.1 ст.236 ЦК України визнаний судом правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, вклади за договорами банківського вкладу фактично було здійснено за власні кошти позивача і для нього, але як сторона вказаних правочинів (вкладник) у відповідному договорі банківського вкладу було зазначено іншу особу, а саме відповідача ОСОБА_2, дійсним вкладником є позивач ОСОБА_1 і укладення договорів банківського вкладу відповідало волевиявленню позивача, а не відповідача ОСОБА_2, договори банківського вкладу не були спрямовані на реальне настання правових наслідків для відповідача ОСОБА_2

За таких обставин, дійсним вкладником слід визнати ОСОБА_3 Однак, в частині переведення на нього всіх прав та обов'язків вкладника за договорами банківського вкладу з моменту їх вчинення необхідно відмовити, оскільки визнання вкладником ОСОБА_1 за цими договорами банківського вкладу фактично надає йому всі права і обов'язки за цими договорами.

12.09.2010 відповідач ОСОБА_2 повернув позивачу належні йому грошові кошти в сумі 450000,00 доларів США та 150000,00 євро, частина з яких була предметом (вкладом) за спірними договорами банківського вкладу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний після виконання доручення негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Загальна сума процентів на банківський вклад за вказаними п'ятьма договорами банківського вкладу становить 108346,05 доларів США та 9189,25 євро. Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 суму процентів на банківський вклад в меншому розмірі, а саме 107312,45 доларів США та 9145,24 євро, що еквівалентно по 953630,92грн. відповідно до курсу Національного банку України до іноземних валют на час звернення позивача до суду (100 доларів США = 799,3000 грн., 100 євро = 1057,8735 грн.), які і підлягають стягненню.

Крім того, у задоволенні вимоги про визнання право власності на кошти в розмірі 409401 доларів США та 103628,93 євро, відсотки по цим коштам в розмірі 107312,45 доларів США та 9145,24 євро необхідно відмовити, так як такий спосіб захисту не передбачений цивільним законодавством.

Крім того, грошові кошти в розмірі 40599,00 доларів США та 46371,07 євро відповідач ОСОБА_2 не розмістив у банківській установі, а використав їх в якості позики. Доказів того, що ОСОБА_2 використав ці грошові кошти для зайняття підприємницькою діяльністю, а не для задоволення особистих побутових потреб, надано позивачем не було, а тому для нарахування 12% річних та їх стягнення з ОСОБА_2 у суду підстав не має.

Також, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч.ч 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст. 267 ЦК України Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що лише після отримання 12.09.10 від ОСОБА_2 своїх коштів в розмірі 450000 доларів США та 150000 євро, та не отримання процентів на банківський вклад позивач дізнався про порушення своїх прав, позов ним подано 09.09.13, а тому строк позовної давності ним не пропущено.

З викладеного, керуючись ст.ст. 1-11,15, 57-66, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити частково.

Договори банківського вкладу №08/1076-2007 від 20.08.07, №11/1043-2009 від 17.11.09, №11/1044-2009 від 17.11.09, № 12/1010-2009 від 03.12.09 та № 12/1015-2009 від 07.12.09, укладені між ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) як вкладником та Акціонерним банком «Старокиївський банк» (ідентифікаційний код 19024948) як банком визнати частково недійсними, а саме недійсними в частині особи вкладника - ОСОБА_4.

Визнати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) вкладником за договорами банківського вкладу №08/1076-2007 від 20.08.07, № 11/1043-2009 від 17.11.09, № 11/1044-2009 від 17.11.09, № 12/1010-2009 від 03.12.09 та № 12/1015-2009 від 07.12.09.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) грошові кошти в розмірі 953630 (дев'ятсот п'ятдесят три тисячі шістсот тридцять) грн. 92 коп. та 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн. судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М.Ю. Тітов