Ухвала суду № 34344504, 21.10.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/7326/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Хитров Борис ВолодимировичНомер провадження 22-ц/788/2314/13 Суддя-доповідач - Гагін М. В. Категорія - 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гагіна М. В.,

суддів - Ільченко О. Ю., Попруги С. В.,

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірного підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб»

на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 24 вересня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Дочірного підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Суми, про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 24 вересня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Дочірного підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» на користь ОСОБА_3 8250 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Дочірного підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» судовий збір в дохід держави в розмірі 114 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

При цьому доводить, що позивачем не надано належних доказів на спричинення їй підприємством моральної шкоди.

Крім того вказує, що до початку трудових відносин з відповідачем ОСОБА_3 мала стаж роботи у іншого роботодавця в шкідливих та важких умовах праці машиністом крану понад 20 років, а також те, що за наявності такого стажу позивач погодилася продовжувати працювати в шкідливих умовах у відповідача. Вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди суд повинен був враховувати ступінь вини потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача Симоненко Н.А., яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач та третя особа належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, проте своїм процесуальним правом на участь у ньому не скористалися, їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з погіршенням стану здоров'я внаслідок професійного захворювання, втрати нормальних життєвих зв'язків, які вимагають додаткових зусиль для організації життя, ОСОБА_3 заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої визначена сума у 8250 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки суд дійшов цих висновків повно і всебічно з'ясував обставини справи, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував відповідні їм норми матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що з 05 травня 2003 року по 30 березня 2012 року ОСОБА_3 працювала на ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб» машиністом крану.

Внаслідок неналежних умов праці на робочому місці ОСОБА_3 отримала професійне захворювання.

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання №1 від 19 березня 2012 року ОСОБА_3 встановлено професійні захворювання: основний діагноз «Силікоз першої стадії S\S, 2\2 повільний розвиток. Хронічне обструктивне захворювання легенів токсикоз-пилової етіології другої стадії у фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень другого ст. Легенева недостатність другого ст. Нейросенсорна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (третій ступінь) професійного характеру від дії інтенсивного виробничого шуму. Супутній діагноз: ІХС. Дифузний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. СН І ст.ДЕП (гіпертонічна + атеросклеротична) І-ІІ ст. с ХПМК у вертебро-базилярному басейні та астено-невротичним синдромом. Розповсюджений остеохондроз та спондилоартроз хребта з алогічним синдромом. Пресбіопія. Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей.

Згідно висновку МСЕК від 18 квітня 2013 року ОСОБА_3 встановлено 55% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Місцевим судом вірно встановлено і відповідачем не заперечується, що з 05 травня 2003 року по 30 березня 2012 року ОСОБА_3 працювала на ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб» машиністом крану металургійного виробництва, пов'язаного з гарячими роботами.

Робота позивача у шкідливих для здоров'я умовах стала наслідком її професійного захворювання з втратою 55% професійної працездатності та встановлення ІІІ групи інвалідності.

У той час, як відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Отже, є помилковими доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди, оскільки місцевим судом встановлено, що позивач, у зв'язку з професійним захворюванням, втратою професійної працездатності на 55% та встановлення йому третьої групи інвалідності, змушений вживати додаткові зусилля для організації свого життя, що спричиняє йому моральні страждання, на відшкодування яких судом обґрунтовано, з врахуванням принципу розумності й справедливості, визначено суму 8250 грн.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів щодо виникнення у позивача професійних захворювань до 2003 року, відтак доводи апеляційної скарги і в цій частині є безпідставними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Дочірного підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 24 вересня 2013 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -