Рішення № 34344067, 25.10.2013, Вільхівський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Артемівський районний суд м. Луганська)

25.10.2013

Копія 2/1203/757/2012

2/434/305/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року м. Луганськ

Артемівський районний суд м. Луганська

у складі судді Селезньової Т.В.,

при секретарі Піддубняк О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2, ОСОБА_3

про усунення перешкод у користуванні, виділ в натурі частки з спільного майна, про визначення порядку користування спільним майном,

за зустрічним позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1

про припинення права власності з виплатою компенсації, визнання права власності ,

встановив:

Позивачка просить суд зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належною їй 1\3 часткою будинку і господарських споруд за адресою АДРЕСА_1; виділити їй в натурі з даного домоволодіння 1\3 частку і виділити їй в натурі з земельної ділянки площею 531 кв.м 1\3 частину.

Позовні вимоги мотивовані тим, що їй на праві спадкування в даному домоволодінні належить 1\3 частка, інші 2\3 належать на праві власності відповідачам на підстав свідоцтв про прав на спадщину , що відповідачка ОСОБА_2 самостійно користується даним домоволодінням, створює всі умови, щоб обмежити її у користуванні належною їй часткою, самостійно почала виконувати у будинку ремонтні роботи, встановила нові вхідні двері, від яких не дала ключа, тому позивачка не може потрапити у будинок, і відсутня можливість мирно домовитись з відповідачкою щодо користування домоволодінням.

Після проведення технічної експертизи позивачка подала уточнений позов, в якому просила суд зобов'язати відповідачку ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною їй 1\3 часткою домоволодіння, визначити порядок користування жилим будинок м і господарськими спорудами відповідно до 1\3 частки у праві власності, а також визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до 1\3 частки у праві власності на домоволодіння. Додатково позивачка послалась на те, що потребує поліпшення житлових умов, бо проживає разом з чоловіком і двома дорослими синами в 1-кімнатній квартирі, і має намір у вказане домоволодіння на виділену їй частку вселити одного з своїх синів. В уточненому позові конкретно не вказано, у який саме спосіб вона просить визначити порядок користування будинком і земельною ділянкою.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що бажає, щоб їй була виділена у користування жила кімната 1-4 площею 17,3 кв.м, а коридор 1-2, ванна кімната 1-7, веранда 1-1, кухня 1-8, котельня 1-9 , веранда 1 (римське) були залишені у спільному користуванні.

Також просить виділити їй у користування 177 кв.м з земельної ділянки, що відповідає 1\3 загальної площі ділянки.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, заперечує проти розділу домоволодіння, проти виділу частки, належної позивачці, в натурі, і так само проти визначення порядку користування будинком і земельною ділянкою , посилаючись на те, що виділ 1\3 частки в натурі не можливий, сумісне проживання не можливе, враховуючи технічні характеристики будинку і його розміри; пояснила, що особисто вона не чинила перешкод позивачці, яка сама створює конфліктні ситуації, влаштовувала сварки, виносила речі з двору, що і вимусило її на даний час

встановити замок на дверях. Вважає неможливим виділення позивачці вказаної нею жилої кімнати, оскільки у такий спосіб будуть порушені її права і права її дитини, бо фактично залишиться їй лише одна ізольована кімната площею 14кв.м , і крім того вважає , що через конфліктні сосунки взагалі неможливо спільно користуватись будинком, в тому числі іншими приміщеннями.

У зустрічному позові ОСОБА_2 просить суд припинити право власності ОСОБА_1 на належну їй 1\3 частку у домоволодінні в порядку ст..365 ЦК України, і визнати за нею, ОСОБА_2, право власності на вказану частку з виплатою співвласнику грошової компенсації за належну їй 1\3 частку .

Зустрічні позовні вимоги мотивувала тим, що 2\3 частки у даному будинку належать їй (1\3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, і 1\3- подарована їй матір'ю ОСОБА_3); що жилий будинок не може бути розділений на дві квартири, що частка позивачки не може бути виділена їй в натурі , враховуючи технічні характеристики, план і розміри будинку, а також неможливість проведення переобладнань через поганий старий стан будинку, що потребує ремонту; що їй належить більша частка, а позивачці- значно менша, що частка позивачки є незначною, враховуючи площу будинку; що сумісне користування будинком і домоволодінням в цілому є неможливим через вкрай конфліктні стосунки між сторонами і глибоку неприязнь, що неодноразово виникали спори, викликалась міліція, позивачка самовільно виносила речі; що постійно і тривалий час саме вона, відповідачка, проживає в даному будинку і користується домоволодінням, іншого житла не має, натомість ОСОБА_1 має інше житло, в будинку не проживала і не проживає, не приймає участі у ремонті будинку і в його утриманні.

Позивачка ОСОБА_1 зустрічний позов не визнала, не бажає отримати грошову компенсацію замість належної їй частки, посилається на те, що їй належить значна частка у домоволодінні, що вона і члени її сім,ї потребують поліпшення житлових умов, що за ту компенсацію, яку їй пропонує відповідачка, вона не зможе купити ніякого житла у м. Луганську для сина, і має намір поліпшити свої житлові умови - в виділену їй кімнату вселити одного з своїх дорослих синів, що вона користувалась земельною ділянкою, приймала участь в утриманні домоволодіння: в 2012р. сама встановила лічильник на воду і платила за воду, яку використовувала для поливу.

Відповідачка ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи у її відсутність, пояснивши, що належну їй частку у даному домоволодінні вона подарувала (ще до звернення позивачки з позовом до суду) своїй дочці - ОСОБА_2 і тому не є належним відповідачем.

Дослідивши докази, вислухавши пояснення сторін, суд дійшов таких висновків:

Право власності на дане домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на лежить:

- 1\3 частка належить позивачці ОСОБА_1 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.05.2010р.

- 2\3 частки належать відповідачці ОСОБА_2, з яких 1\3 частка- на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 січня 2010 року , і 1\3 частка - на підставі договору дарування від 13.07.2011р., за яким ОСОБА_3 вказану частку подарувала ОСОБА_2; (вказана 1\3 частка належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.01.2010р. ).

Позивачка ОСОБА_1 постійно зареєстрована і проживає за адресою АДРЕСА_2 з 1986 року, згідно даним про прописку з паспорту.

Згідно довідки з місця проживання, за адресою АДРЕСА_2 в однокімнатній квартирі зареєстровані з правом на жилу площу ОСОБА_1, її чоловік ОСОБА_5, син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 27.06.1995р. - дана квартира знаходиться у спільній власності ОСОБА_1, її чоловіка ОСОБА_1, і її дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_6, в рівних частках, в порядку приватизації.

В спірному домоволодінні позивачка з 1989р. не проживала і не проживає.

Відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована на постійне місце проживання у даному домоволодінні і проживає постійно разом з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

З рішення Артемівського райсуду м. Луганська від 6.08.2009р. , яким визнані спадкові права ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, вбачається, що зареєстрована ОСОБА_2 у даному домоволодінні з 23.07.2002р., а проживала в будинку з ОСОБА_8 з 2001р., до цього проживала в гуртожитку.

Згідно висновку будівельної - технічної експертизи розділ домоволодіння АДРЕСА_1 згідно ідеальних часток співвласників не можливий; розділ домоволодіння АДРЕСА_1 згідно рівних часток співвласників є неможливим, у зв'язку з чим варіанти розподілу житлового будинку на розгляд суду не запропоновані. Розділ житлового будинку АДРЕСА_1 згідно ідеальної частки 1/3 не можливий, у зв'язку с чим варіанти розподілу на розгляд суду не запропоновані. У зв'язку з цим варіанти розділу земельної ділянки на розгляд суду не запропоновані.

Згідно висновку додаткової будівельно - технічної експертизи дійсна ринкова вартість домоволодіння АДРЕСА_1 становить на дату оцінку 27 березня 2013 року 239796 грн. Дійсна ринкова вартість 1/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1 становить на дату оцінки 27 березня 2013 року 79932грн. Загальна корисна площа житлового будинку літер «А-1» з прибудовою літер «А1-1» домоволодіння становить у відповідності с технічним паспортом БТІ (2) 88,80 кв.м. При розділі в натурі жилого будинку з прибудовою на дві частки з виділом 1/3 частки на неї відводиться 29,60 кв.м загальної площі, якої недостатньо для організації окремої однокімнатної квартири згідно з вимогами пункту 2.24 державних будинкових норм України ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будівлі. Основні положення» в составі житловій кімнаті площею не менш 15,00 кв.м, кухні площею не менш 7,00 кв.м, передньої і тамбура. Крім того, об»ємно - планувальне і конструктивне рішення житлового будинку з прибудовою, а також його технічний стан (наявність виявлених дефектів конструкції і значний фізичний знос 45% -47 %), не дають можливості його поділити в натурі на дві частки з виділом 1/3 частки з переплануваннями, які можуть негативно відобразитись на технічному стані будівлі в цілому та нанести неспіврозмірний збиток його господарському призначенню, а також перетворюючи в результаті перепланування житлові будівлі в нежилі, надання виділеній частці приміщень, які не можуть бути використані через невеликий розмір незручність в користуванні.

Постановою від 2.06.2011р. відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст..296 ККУ у відношенні ОСОБА_1 за зверненням ОСОБА_2 за фактом дій від 30.052011р., з постанови видно, що між сторонами мав місце конфлікт з приводу користування даним домоволодінням.

Постановою від 3.06.2011р. відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст..296 ККУ у відношенні ОСОБА_2 за зверненням ОСОБА_1, з постанови видно, що між сторонами мав місце конфлікт з приводу користування даним домоволодінням.

- дані постанови разом з поясненнями сторін - доказують наявність конфліктних стосунків між сторонами, їх взаємну нетерпимість і неприязнь.

З квитанції про оплату за установку прибору обліку від 25.08.2012р. видно, що в квитанції вказано платником ОСОБА_2, АДРЕСА_1. В акті виконаних робіт від 225.05.2012р. також вказано, що ці роботи прийняті громадянином ОСОБА_2. В квитанції від 4.09.2012р. вказано про оплату за користування водою в сумі 11,16грн., платник ОСОБА_2. В квитанціях від 7.07.2012р. на суму 11,16грн., від 1.08.2012р. на суму 11,16грн., від 2.10.2012р. на суму 5,58грн., вказано про оплату за користування водою , платник ОСОБА_1.

ОСОБА_1 посилається на дані докази, як на підтвердження своєї участі у утриманні будинку. Разом з тим, як вбачається з наведених документі. Платником в них вказано ОСОБА_2, а витрати на оплату води в загальній сумі 27,90грн. -понесені ОСОБА_1 -згідно наданих квитанцій - судом не можуть розглядатись як дієва участь в утриманні будинку; до того ж, такі платежі здійснені вже під час розгляду даної справи, а факт участі ОСОБА_1 у витратах по утриманню будинку ОСОБА_2 заперечує.

Відповідно ч.1 ст.355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) з визначенням часток кожного, належить їм на праві спільної часткової власності.

Згідно ч.3 ст. 358 ЦКУ кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі , яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості такого виділу він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦК України майно , що є у спільній частковій власності , може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється .

З плану і експлікації домоволодіння видно, що у складі даного домоволодіння є один жилий будинок, який має 4 жилі кімнати, а також веранду 11,3кв.м, коридор 4,6кв.м, кухню 8,3кв.м, ванну 4,2кв.м, котельню 7,0кв.м, веранду 4,0кв.м.

З плану будинку видно, що жилі кімнати 1-3 площею 12,10кв.м, 1-4 площею 17,3кв.м є прохідними, через кімнату 1-3 здійснюється вхід в кімнату 1-4 і кімнату 1-6 площею 14,0кв.м, а через кімнату 1-4 здійснюється прохід до кімнати 1-6 площею 9,4кв.м, тобто ізольованими є дві жилі кімнати площею 14 кв.м і 9,4 кв.м.

Таким чином, як видно з висновку експертизи і з плану та характеристик будинку - не можливо виділити в натурі частку позивачки як у відповідності до належної їй частки 1\3 , так і з відступом від частки. Будинок не може бути перепланований і розділений на дві ізольовані квартири.

Враховуючи положення ст.364 ЦК, і відсутність можливості виділу в натурі 1\3 частки з цілого, суд дійшов висновку, що не можливо розділити дане домоволодіння і виділити позивачці належну їй частку. Виділити належну позивачці частку з відступом від 1\3 також не можливо, згідно висновку експертизи.

Тому позов ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягає.

Стосовно визначення порядку користування будинком, то суд робить такі висновки:

Я видно з плану будинку -виділити у користування позивачці жилу кімнату площею 17,3 кв.м не уявляється можливим без порушення прав іншого співвласника, оскільки при такому порядку користування, фактично у користування позивачці відійшла б і друга жила кімната площею 9,4кв.м, вхід до якої здійснюється лише через кімнату площею 17,3кв.м. Виділ у користування позивачці вказаної нею кімнати і автоматично кімнати 9,4кв.м , що становить половину жилої площі, суттєво порушить права власника 2\3 домоволодіння. У разі виділення позивачці одної лише кімнати 17,3кв.м, інший співвласник (ОСОБА_2) буде позбавлена можливості користування жилою кімнатою площею 9,4кв.м , вхід до якої здійснюється через кімнату 17,3кв.м. Крім того, при такому порядку позивачці відійшла б у користування прохідна кімната, що є порушенням вимог житлового законодавства про надання житла, оскільки у користування може бути виділене окреме-ізольоване жиле приміщення, що є суттєвим порушенням житлових прав позивачки. Також суд враховує, що виділ позивачці у користування окремої жилої кімнати автоматично перетворює жилу кімнату 1-3 площею 12,10кв.м в нежилу - в прохідний хол спільного користування, що суттєво знижує споживчі властивості і цінність жилого будинку, враховуючи загальну жилу площу і розмір вказаної кімнати. У такому випадку жила площа будинку зменшиться з 52,8кв.м до 40,7кв.м, що для даної площі є суттєвим.

Крім того у такому випадку суттєво порушуються права відповідачки, яка в даному будинку проживає з неповнолітньою дитиною, і у такому випадку її сім,я фактично матиме з усього будинку лише одну ізольовану жилу кімнату площею 14,0кв.м, що значно менше її частки у домоволодінні і суттєво порушить житлові права дитини (враховуючи встановлене у законі беззаперечне право неповнолітньої дитини на проживання у будинку- за місцем проживання її батьків). До того ж, даний будинок є єдиними постійним місцем проживання дитини.

Крім того, суд, враховуючи розміри і план будинку, дані, викладені у висновку експертизи про неможливість переобладнань, не вбачає підстав для визначення порядку користування цим будинком з проведенням деяких перебудов (стосовно входів в приміщення) , до того ж таких позовних вимог не заявлено. Якщо будуть залишені всі інші приміщення (в тому числі кухня, ванна кімната, вітальня), які складають суттєву і більшу частину будинку і мають суттєве господарське і споживче значення, - в спільному користуванні співвласників, частки яких у праві власності не є рівними, то такий порядок користування будинком суттєво ущемить права співвласника вдвічі більшої частки.

Також суд враховує, що позивачка (як вона пояснила у судовому засіданні) не має дійсного наміру проживати в будинку, а має намір вселити у жилу кімнату в даному будинку свого сина, тобто особу, що не має права власності, і крім того, сторонню для відповідачки - власника більшої частки, що суттєво погіршить стан і житлові умови у будинку, враховуючи, що фактично весь будинок залишатиметься у спільному користуванні сторонніх один одному осіб, до того ж осіб різної статі.

Суд враховує, що стосунки між сторонами вкрай неприязні, конфліктні; наявність тривалого конфлікту між сторонами також підтверджується фактом неодноразових звернень до правоохоронних органів - зі скаргами , що виникали з приводу даного домоволодіння.

Суд також враховує, що відповідачка не має іншого житла і дане домоволодіння є єдиним житлом для неї і її неповнолітньої дитини. Натомість позивачка має інше постійне житло і в даному будинку не проживала тривалий час, більше 20 років.

При таких обставинах суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частин її вимог про визначення порядку користування будинком.

Розглядаючи зустрічний позов, суд виходить з наступного:

Відповідно ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності . Згідно ч.2 ст. 364 ЦКУ якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим , співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Разом з тим, ст..365 ЦК України передбачає виключення з даного правила- тобто наявності згоди співвласника. Згідно ч.1,2 ст..365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є не можливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умовами попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Суд вважає, що в даному випадку є всі, передбачені в ст..365 ЦКУ підстави для припинення права на частку позивачки у спільному домоволодінні.

1. Частка відповідачки ОСОБА_2 становить 2\3, а частка позивачки ОСОБА_1 - 1\3, тобто вдвічі менша. Враховуючи загальну площу будинку, його технічний стан, план і характеристики, забудову, можна дійти висновку, що в цілому частка ОСОБА_1 незначна.

Частка, належна ОСОБА_1, не може бути виділена в натурі.

2. Домоволодіння є неподільним (враховуючи висновки експертизи і план будинку).

3. Сумісне володіння і користування майном є неможливим, враховуючи вкрай неприязні стосунки сторін, а також враховуючи те, що не можливо визначити такий порядок користування спільним домоволодінням, при якому б не порушувались права кожного співвласника. Фактично при спільному користуванні домоволодінням трапиться така ситуація, в якій чужі один одному особи будуть вимушені фактично жити одною сім,єю, на одній площі з одною кухнею, ванною, іншими приміщеннями, і суттєво зменшиться жила площа будинку. При цьому суд враховує неодноразові звернення сторін до правоохоронних органів, а також те, що позивачка має намір вселити у домоволодіння свого сина - сторонню для відповідачки особу іншої статі. Крім того сумісне користування будинком суттєво порушить і права малолітньої дитини, створить постійну конфліктну , недружелюбну , недовірливу обстановку.

4. Припинення права власності ОСОБА_1 на її частку у домоволодінні не спричинить суттєвої шкоди її інтересам і членам її сім,ї . При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 у даному будинку протягом тривалого часу не проживала, а так само в будинку не проживали члени її сім,ї (чоловік і двоє дорослих синів). ОСОБА_1 має інше постійне місце проживання - квартиру за адресою АДРЕСА_2 , де їй на праві власності належить частка; сім,я ОСОБА_1 має інше житло.

Крім цього, суд приймаючи рішення про задоволення зустрічного позову, приймає до уваги і наступне:

Відповідачка ОСОБА_2 у даному будинку постійно проживає тривалий час - понад 10 років, вона жила у будинку ще при житті спадкодавця. Вона має неповнолітню дитину, яка проживає з нею. Вона не має права на проживання в іншому жилому приміщенні і не має на праві власності іншого житла.

Посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що її сім»я потребує поліпшення житлових умов, не можуть бути такою підставою, яка перешкоджає застосуванню ст..365 ЦКУ, оскільки при вирішенні даного питання суд перш над усе приймає до уваги інтереси власників житла, і не має на меті забезпечення житлом інших повнолітніх осіб, які не є співвласниками. Можливість поліпшення житлових умов окремих членів сім»ї за рахунок порушення прав іншого власника є неприпустимим.

Позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що за ту компенсацію, яку їй пропонує ОСОБА_2, вона не зможе купити іншого житла у місті Луганську. Разом з тим, дана обставина не є такою, що перешкоджає застосуванню ст..365 ЦКУ. При вирішенні питання про розділ майна між співвласниками у спосіб, передбачений ст..365 ЦКУ, вирішується питання про отримання компенсації за частку у майні , а не компенсації для придбання іншого житла. До того ж, при визначенні розміру грошової компенсації , враховується дійсна вартість такого майна, а не можливість купівлі іншого майна на задоволення виниклих потреб.

При таких обставинах у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову. І не вбачає підстав, які б були перешкодою у застосуванні ст..365 ЦКУ.

Розмір грошової компенсації визначений у висновку експертизи, в якому вартість домоволодіння в цілому і вартість 1\3 частки визначена спеціалістом, виходячи з дійсної його вартості.

Згідно висновку експерта вартість домоволодіння станом на 27 березня 2013 року становить 239796 грн., вартість 1\3 частки- 79932грн.

Оцінка проведена за клопотанням ОСОБА_2 про призначення експертизи, станом на час її проведення. У подальшому саме з причини неодноразових неявок позивачки ОСОБА_1 і її неодноразових клопотань про відкладення судових засідань на півроку затягнувся розгляд справи. Суд вважає, що у висновку експерта визначена дійсна вартість об'єкту на даний час, принаймні сторони не вказували на зміну вартості на даний час і не просили додатково оцінити предмет спору.

ОСОБА_2 у відповідності до ч.2 ст. 365 ЦК України внесла на депозитний рахунок грошову суму в розмірі вказаної компенсації.

Для забезпечення виконання рішення суду в частині виплати співвласнику грошової компенсації, у рішенні суду слід зазначити про порядок виконання рішення в цій частині - шляхом передачі ОСОБА_1 вказаної суми з депозитного рахунку.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою і про виділ 1\3 частки земельної ділянки, то суд дійшов таких висновків:

Земельна ділянка є придомовою, не приватизована, право користування нею залежить від права власності на домоволодіння.

Оскільки не відбулось розділу домоволодіння між співвласниками в натурі, і враховуючи, що право власності ОСОБА_1 на домоволодіння виплатою грошової компенсації в порядку, передбаченому ст..365 ЦКУ, припиняється, то відсутні підстави для розділу земельної ділянки, і для визначення порядку користування земельною ділянкою. Підстав для задоволення позову в цій частині нема.

Так само, оскільки припиняється право власності позивачки на частку у домоволодінні, а разом з цим припиняється право користування, володіння і розпорядження вказаним майном, то відсутні підстави для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні даним домоволодінням.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 358, 364,365 ЦК України, ст. 11, 213, 214, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1, про виділ з домоволодіння частки в натурі, про визначення порядку користування домоволодінням і земельною ділянкою відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити;

Припинити право власності ОСОБА_1 на 1\3 частку у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1, належну їй на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.05.2010р.у зв'язку з виплатою грошової компенсації;

визнати за ОСОБА_2 право власності на вказану 1\3 частку в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за її частку у розмірі 79932грн. (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять дві гривни);

грошові кошти, внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок , отримувач Територіальне управління ДСА Луганської області, р\р 37318003000730, код отримувача 26297948, за квитанцією № 118 від 29.11.2012р. в сумі 30000 (тридцять тисяч) гривен і за квитанцією №30 від 5.08.2013р. в сумі 49932 (сорок дві тисячі дев'ятсот тридцять дві ) гривни, всього в сумі 79932 гривні видати ОСОБА_1 на виконання даного рішення суду у якості грошової компенсації.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Артемівський районний суд м. Луганська .

Рішення не набрало законної сили.

Суддя: /підпис/ Т.В.Селезньова

Згідно з оригіналом.Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи 2/1203/757/2012

2/434/305/2013

Суддя