Ухвала суду № 34342644, 15.10.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1308/3374/2012 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.

Провадження № 11/783/783/13 Доповідач: Олексієнко М. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого-судді - ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

суддів - ДАНКА В.В., ТАНЕЧНИКА І.І.

з участю прокурора - ДОБРОВОЛЬСЬКОГО П.О.

захисника - ОСОБА_1

та засудженої - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_2 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 13 березня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька АДРЕСА_1, українка, громадянка України, з незакінченою вищою освітою, заміжня, не працююча, раніше не судима,

засуджена за ч.1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі 3.400 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 5.385 грн. 76 коп. матеріальної та 2.000 грн. моральної шкоди.

Судом першої інстанції ОСОБА_2 засуджено за скоєння злочину при наступних обставинах.

23 травня 2012 року біля 01 години ночі ОСОБА_2, керуючи мопедом марки «Вайпер», без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, не зареєстрованим у державтоінспекції, без номерного знака, рухаючись автодорогою сполученням с.Деревня - с.Туринка, знаходячись поза межами населеного пункту, на віддалі 180 м від перехрестя дороги сполученням с.Туринка - с.Кулява Жовківського району Львівської області, порушуючи вимоги п.п.2.1 «а», 2.9 «в», 1.2, 10.1, 11.2, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, що виразилось у тому, що ОСОБА_2 рухалась ближче до середини проїзної частини дороги, хоча повинна була рухатись якнайближче до правого краю такої, перед зміною напрямку руху не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам руху, здійснила виїзд на зустрічну смугу руху, де вчинила зіткнення з мотоциклом НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, тобто вчинила дії, які суперечать вимогам Правил дорожнього руху України п.п.1.2, 10.1, 11.2, 13.1, 13.3 і які перебувають у причинному зв'язку з настанням даної ДТП, що підтверджується висновком судово-автотехнічної експертизи № 1/578 від 26 вересня 2012 року, в результаті чого пасажир мотоцикла марки «Вайпер» потерпіла ОСОБА_4 отримала травму лівої ноги у вигляді відчленування 1,2,3,4,5 пальців на стопі, відкритого перелому 5-ї плюсневої кістки з розчленуванням м'яких тканин, а також рану та садно на чолі справа, синець в навколоорбітальній ділянці справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 297 від 24 вересня 2012 року.

Не погоджуючись з вироком суду, засуджена подала апеляцію, яку 01 квітня 2013 року доповнила, просить вирок суду в частині цивільного позову скасувати та скерувати справу на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_2 та її захисника на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженої підлягає до задоволення з наступних підстав.

Місцевий суд повно та об'єктивно розглянув усі докази по даній справі з позиції достовірності та допустимості і оцінив їх в сукупності, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_2 за ч.1 ст. 286 КК України та призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 3.400 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Покликання ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції не взято до уваги її показання, обставини, при яких вчинено ДТП, що дії потерпілої ОСОБА_4 спровокували її, внаслідок яких вона являється також потерпілою, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки винуватість останньої у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, стверджується матеріалами кримінальної справи, показаннями та визнанням вини у скоєному самої ОСОБА_2, показаннями потерпілої ОСОБА_4, свідків, опитаних в ході судового слідства, висновками експертиз.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочинного діяння відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Суд першої інстанції правильно прийшов до переконання про те, що дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України, оскільки вона вчинила порушення Правил безпеки дорожнього руху України та експлуатації транспортного засобу, керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження. Винуватість засудженої та правильність кваліфікації дій останньої не викликає сумніву.

Призначаючи покарання засудженій, місцевий суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про її особу, що раніше не судима, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину.

Визначене у відповідності до вимог ст. ст. 65-67 КК України місцевим судом покарання засудженій, є необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, як вбачається з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» № 3 від 31 березня 1989 року при розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди у відповідності з ст. 23 ЦК України визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеню вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Однак, суд першої інстанції взагалі не мотивував свого рішення щодо вирішення цивільного позову по справі, не зазначив, з чого він виходив, визначаючи розмір майнової та моральної шкоди, в якій саме частині задоволено позов, а в якій відмовлено та не обґрунтував таке. Так, у матеріалах справи наявні ксерокопії чеків на придбання потерпілою ОСОБА_4 ліків, однак не долучено їх оригіналів; не витребувано медичної документації з місця лікування хворої, у якій маються дані про призначене їй лікування, необхідність придбання нею тих чи інших ліків; призначення таких лікуючим лікарем.

Враховуючи вищенаведене, вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає скасуванню, а справа - скеруванню до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства..

Керуючись ст. ст. 28, 362, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженої ОСОБА_2 з а д о в о л ь н и т и .

Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 13 березня 2013 року щодо ОСОБА_2 в частині цивільного позову скасувати, а справу скерувати до Жовківського районного суду Львівської області на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

С У Д Д І :

ОЛЕКСІЄНКО М.Ю. ДАНКО В.В. ТАНЕЧНИК І.І.

Оригінал ухвали.