Ухвала суду № 34338148, 23.10.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Міцнея В.Ф., Височанської Н.К.

секретаря: Лисак О.А.

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - житлово-будівельний кооператив №73 про визнання права власності на частину кооперативної квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - житлово-будівельний кооператив №73 про визнання квартири особистою власністю та позбавлення права власності на квартиру, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє за довіреністю та в інтересах ОСОБА_4, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 вересня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання кооперативної квартири АДРЕСА_1 їх спільною сумісною власністю, визнання за ним права власності на ? ідеальну частку цієї квартири та скасування виданого на ім»я ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на спірну квартиру в частині її права власності на ? ідеальну частку даної квартири.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 19 травня 1988 року між ним та відповідачкою був укладений шлюб. Після одруження вони вирішили придбати власне житло шляхом пайової участі у його будівництві через житлово-будівельний кооператив. З цією метою відповідачка в 1992 році

_______________________

№22-1386/13 Головуючий у 1 інстанції: Гончарова І.М.

Категорія: 46 Доповідач: Литвинюк І.М.

вступила у житлово-будівельний кооператив №73. Будівництво квартири через пайові внески в ЖБК були профінансовані в період перебування у шлюбі з сімейного бюджету, при цьому більшість платежів здійснював він особисто.

Зазначав, що після завершення будівництва житла і здачі його в експлуатацію вони вселилися в квартиру АДРЕСА_1 на підставі ордера № 22 від 28 серпня 2000 року, виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, як сім'я у складі 4 осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_1, донька ОСОБА_5 та онука ОСОБА_6. На даний час в спірній квартирі зареєстровані та проживають ті самі особи, що були вселені на підставі ордера.

Незважаючи на те, що внесок в ЖБК за кооперативну квартиру був повністю виплачений, вони не отримали свідоцтво про право власності на цю квартиру, оскільки відповідачка ОСОБА_4, яка єдина зі складу сім'ї була членом ЖБК, тривалий час знаходилася за кордоном і за отриманням свідоцтва не зверталася.

В прийомі у члени кооперативу йому було відмовлено, оскільки відповідно до п.3 Статуту ЖБК №73 членом кооперативу є лише один член сім'ї, якого було включено до списку при реєстрації Статуту. Правління ЖБК №73 своїм рішенням (протокол №1 від 07.02.2012 р.) вказало, що надасть йому членство в кооперативі лише на підставі рішення суду.

Також посилався на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 листопада 2010 року між ним та відповідачкою був розірваний шлюб.

В 2013 році відповідачка ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право приватної власності на спірну кооперативну квартиру та зареєструвала свої права на нерухоме майно.

Вважає дії відповідачки незаконними, оскільки спірна кооперативна квартира не є її приватною власністю, а є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, тому просив позов задовольнити.

Представник відповідачки подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю квартири та позбавлення права власності на квартиру.

Посилалася на те, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 листопада 2010 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, розірвано. Вказаним рішенням також встановлено, що вони більше 10 років не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, мають різні бюджети, що не потребує доказування на підставі ч.3 ст.61 ЦПК України.

Відповідач матеріально сім'ю не забезпечував, були борги, тому вона змушена була в 1998 році виїхати на заробітки в Іспанію і заробляти гроші на виплату кооперативної квартири. Спірну кооперативну квартиру вона отримала, працюючи в Чернівецькому філіалі Київського інституту автоматики, де стояла на черзі з 1985 року. Для працівників вказаного філіалу інституту автоматики був організований ЖБК №73, в який вона була зарахована як черговик при виконкомі Чернівецької міської ради. Розподіл квартир між членами кооперативу проводився перед здачею будинку в експлуатацію і їй була виділена спірна квартира, після чого вона була знята з черги.

Зазначала, що 28 серпня 2000 року був отриманий ордер на вселення, на той час відповідач вже не був членом її сім'ї, не вів з нею спільного господарства, хоча був вписаний в ордер.

Станом на 2000 рік (рік введення будинку в експлуатацію) вартість спірної квартири становить 1065 грн.. Це її власні кошти, зароблені за кордоном і внесені нею за квартиру в ЖБК.Також з особистого заробітку за кордоном в жовтні-листопаді 2010 року нею виплачена державна позика.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 25 січня 2013 року вона є власником квартири АДРЕСА_1 вартістю 225 406 грн..

Просила визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 вартістю 225 406 грн. та позбавити ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано кооперативну квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4.?

Визнано за ОСОБА_1 право власності на ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 житловою площею 45,4 кв.м., загальною - 74,6 кв.м..

Скасовано видане на ім'я ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 в частині її права власності на 1/2 ідеальну частку даної квартири.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - житлово-будівельний кооператив № 73 про визнання особистою власністю квартири та про позбавлення права власності на квартиру відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження та вчинення будь-яких інших дій щодо квартири АДРЕСА_1 які застосовані ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 березня 2013 року.

На рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 вересня 2013 року представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Посилається на те, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 листопада 2010 року встановлено, що сторони більше 10 років не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, проживають в різних кімнатах, мають різні бюджети. З 1998 року відповідачка була змушена виїхати до Іспанії на заробітки з метою заробити кошти на виплату і ремонт спірної квартири, і тільки після зібраних коштів у 2000 році змогла з особистого бюджету виплатити пай за кооператив. Суд першої інстанції повинен був врахувати ст.ст. 15, 17 Закону України «Про власність» та вирішити це з підстав набуття права власності на спірну квартиру пропорційно їхнім часткам паю в загальній сумі внесених коштів за квартиру. Також судом першої інстанції не з'ясовано та не залучено до участі у справі реєстраційну службу Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області, яка провела реєстрацію свідоцтва про право власності на ОСОБА_4

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не довела належними та допустимими доказами свою вимогу щодо визнання за нею права особистої власності на спірну квартиру, тобто факту сплати нею пайового внеску за квартиру в ЖБК за рахунок власних коштів. Виходячи з принципу рівності часток у спільному майні подружжя суд визнав за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину спірної квартири.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Судом першої інстанції та матеріалів справи встановлено, що з 19 травня 1988 року по 23 листопада 2010 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Відповідачка ОСОБА_4 була членом ЖБК № 73 з дня реєстрації статуту ЖБК № 73 від 18 лютого 1992 року та на підставі рішення виконкому Чернівецької міської ради від 08 серпня 2000 року 606/15 виконкому Чернівецької міської ради їй видали ордер на квартиру № 25 житловою площею 45,4 кв.м. та загальною - 74,6 кв.м. в будинку по АДРЕСА_1 на сім'ю в складі 4 осіб. Вартість даної квартири станом на 2000 рік складалася з двох складових - 1065,68 грн. - власних коштів, внесених на ім'я члена ЖБК - основного квартиронаймача на момент будівництва, та 2056,07 грн. - державної позики, повністю виплаченої в листопаді 2010 року.

Також встановлено, що 25 лютого 2013 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про прав приватної власності на спірну квартиру.

Відповідно до ст.ст. 15, 17 Закону України «Про власність» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у члена ЖБК виникає право власності на надану йому у користування квартиру при повному внесенні пайового внеску за неї. Тому в разі, коли право на пай, у зв'язку з повною виплатою якого виникло право власності на квартиру в будинку ЖБК, належало й іншим особам (другому з подружжя), останні з цих підстав

набувають право власності на квартиру пропорційно їх частці паю в загальній сумі внесеного за квартиру пайового внеску.

Сума паєнакопичення повинна враховуватися при визначенні в ній частки кожного з подружжя за правилами ст.ст. 22, 24, 28 КпШС України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_4, оскільки пайовий внесок повністю сплачений подружжям під час знаходження в шлюбі. При цьому судом належним чином наведені та оцінені докази, в силу яких підтверджується презумпція спільності майна подружжя, передбачена ст. 22 КпШС України.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач з 1993 року перестав вносити грошові кошти за квартиру ЖБК № 73 м. Чернівці, і що відповідачкою внесена сума за кооператив 820 грн., а позивачем 3,80 грн., є безпідставними, оскільки ОСОБА_4 сплачувала пайовий внесок спільно з ОСОБА_8 в період зареєстрованого шлюбу, і 28 серпня 2000 року вони отримали ордер на житлове приміщення на сім»ю з чотирьох осіб, який є документом, що дає право на заселення виділеного житла.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 вересня 2013 року відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє за довіреністю та в інтересах ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: