Постанова № 34337220, 21.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. Справа№ 910/9174/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Аргунов В.В. (довіреність б/н від 08.07.2013 р.)

від відповідача - Барсегян М.Х. (довіреність б/н від 10.06.2013 р.)

від третьої особи - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод» на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2013 р.

у справі №910/9174/13 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УкрСпецтехніка»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Констракшн машінері»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УкрСпецтехніка» про стягнення з відповідача грошових коштів загальною сумою 280610,47 грн., яка складається з 73810,47 грн. попередньої оплати за невиконане зобов'язання та 206800,00 грн. понесених позивачем збитків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2013 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Констракшн машінері».

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2013 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені у своїй апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, а рішення залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання 21.10.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 06.09.2013 р., 30.09.2013 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за усним замовленням позивача 03.09.2012 р. було проведено діагностику коробки перемикання швидкостей фронтального навантажувача JCB 426. Вартість наданої послуги відповідно до акта надання послуг №20464 від 04.09.2012 р. склала 2900,00 грн. Позивач платіжним дорученням № 4868 від 03.09.2012 р. перерахував відповідачу вартість наданої послуги.

Сторонами у справі 18.09.2012 р. укладено договір про виконання робіт №УС 110, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався за дорученням позивача проводити ремонтні роботи обладнання та/чи одиниці техніки. В свою чергу, позивач зобов'язався оплатити виконані відповідачем ремонтні роботи.

Відповідно до дефектної відомості №УС000021729 та специфікації до договору №УС 110 від 18.09.2012 р., відповідач зобов'язався провести ремонт коробки перемикання швидкостей фронтального навантажувача позивача з заміною 24 найменувань запасних частин. Загальна вартість робіт, запасних частин та матеріалів визначена у розмірі 59942,70 грн.

Платіжними дорученнями №6276 від 31.10.2012 р. та №6379 від 05.11.2012 р. позивач сплатив вартість робіт, пов'язаних з демонтажем КПШ.

Платіжним дорученням №5823 від 11.10.2012 р. позивач перерахував відповідачу 70% вартості визначених дефектною відомістю та специфікацією ремонтних робіт.

Платіжним дорученням №165 від 22.11.2012 р. позивач остаточно розрахувався з відповідачем за проведені роботи відповідно до дефектної відомості №УС000021729 та специфікації до договору №УС 110 від 18.09.2012 р.

Всього позивачем було перераховано на користь відповідача 73810,47 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень наявних в матеріалах справи (а.с. 34-37 т. 1).

23.11.2012 р. механіком з ремонту транспорту позивача на підставі довіреності серії 000 №001285 від 22.11.2012 р. було отримано відремонтовану КПШ та підписано акт надання послуг №21012 на суму 59942,71 грн. При цьому, матеріали справи свідчать, що екземпляр акта надання послуг №21012 позивача залишився не підписаним його працівником, у той час як екземпляр відповідача підписано представником позивача.

Представник позивача стверджує про те, що на акті №21012 міститься підпис іншої особи, ніж зазначено в довіреності, оскільки цей підпис явно не відповідає зразку підпису в паспорті цієї особи.

Посилання відповідача на підписання позивачем даного акта не відповідає дійсності, а представлена відповідачем до суду копія даного акта не може вважатись доказом, так як акт не оформлений належним чином, а саме: відсутній підпис уповноваженого представника відповідача, присутня тільки печатка відповідача; відсутній підпис уповноваженого представника позивача та печатка позивача, а той підпис який зазначено у цій копії, не є підписом механіка з ремонту транспорту ТОВ «Малинівський склозавод» Рикун А.В., який за представленою відповідачем копією довіреності серії ООО № 001285 від 22.11.2012 р. повинен був лише прийняти коробку перемикання швидкостей. Так як, вказана довіреність, відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей № 99 від 16.05.1996 р. Наказ Міністерства фінансів України, є довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, а не на прийняття робіт.

Для співставлення підпису механіка з ремонту транспорту ТОВ «Малинівський склозавод» Рикун А.В. та підпису зазначеного у копії акту надання послуг № 21012 від 23.11.2012 року, представленого до суду відповідачем, позивачем було надано копію паспорту Рикун А.В., копію угоди на збір та обробку персональних даних та копію наказу від 26.03.2012 р. № 308ЮС.

В оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» від 18.02.2013 р. зазначено, що за приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити при них підрядникові.

Що і було зроблено позивачем у момент монтажу коробки на фронтальний навантажувач ІСВ-426, який відбувався на територія ТОВ «Малинівський склозавод».

На підтвердження цього було складено доповнення до акта здачі-приймання робіт від 26-27.11.2012 р., де зазначено, що після монтажу і запуску КПШ вона не працює.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У наданому відповідачем до суду копії акта надання послуг № 21012 від 23.11.2012 р., відсутнє посилання на відмову ТОВ «Малинівський склозавод» від підписання вказаного документа.

Згідно п. 3.4.2. договору № УС 110 від 18.09.2012 р., датою закінчення ремонтних робіт вважається дата, яка вказана в акті здачі-приймання робіт. Такого акта відповідачем надано до суду не було і посилання на нього у поясненнях відповідача відсутні. Відповідач посилається лише на акт надання послуг, який непередбачений умовами договору № УС ПО від 18.09.2012 р.

Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів належного виконання умов договору щодо ремонту КПШ, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 73810,47 грн. попередньої оплати за невиконане зобов'язання є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім вимоги про стягнення попередньої оплати позивачем також заявлено вимогу про стягнення 206800,00 грн. збитків, до складу яких ним віднесено 121000,00 грн. вартості послуг третьої особи у справі та 85800,00 грн. вартості оренди навантажувачів за період з січня по березень 2013 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 217 ГК України, господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Частиною 1 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Позивач в розумінні наведених правових вимог, не довів суду як факт здійснення відповідачем господарського правопорушення так і не довів факт нанесення збитків.

Відповідно до додатку №1 до укладеного позивачем та третьою особою договору №СО 13/01-249 від 08.01.2013 р. позивачем передано на технічне обслуговування фронтальний навантажувач JCB 426, серійний номер 1232064.

Відповідно до заказу-наряду №КМ-00000219 від 14.01.2013 р. третя особа у справі з 14.01.2013 р. по 06.02.2013 р. здійснювала ремонт та технічне обслуговування фронтального навантажувача JCB 426, серійний номер 1232064, напрацювання 8400 мото/годин.

У той же час, відповідно до доповнення від 17-18.09.2012 р. до акта здачі-прийняття робіт відповідачем демонтовано для подальшого ремонту КПШ з фронтального навантажувача JCB, серійний номер 21795086, мото/години 9579.

Іншими словами, відсутній зв'язок між здійсненням відповідачем ремонтних робіт навантажувача з серійним номером 21795086 та здійсненням третьою особою у справі ремонтних робіт навантажувача з серійним номером 1232064, оскільки відповідно до наявних у матеріалах справи доказів мова йде про різні машини.

Крім того, позивачем не доведено, що необхідність оренди навантажувачів у 2013 році стала наслідком проведення відповідачем ремонтних робіт відповідно до договору №УС 110 від 18.09.2012 р. про виконання робіт.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 206800,00 грн. збитків є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2013 р. у справі №910/9174/13 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод» задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2013 р. у справі №910/9174/13 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УкрСпецтехніка» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, кв. 417, п/р 26001064010001 в ПАТ КБ «Євробанк» м. Києва, МФО 380355, код ЄДРПОУ 37001696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод» (63525, Харківська область, Чугуївський р-н, смт. Малинівка, вул. Соїча, 5, п/р 26005002320837 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 32858847) грошові кошти у розмірі 73810 (сімдесят три тисячі вісімсот десять) грн. 47 коп. та 1476 (одну тисячу чотириста сімдесят шість) грн. 42 коп. судового збору за подання позову до суду першої інстанції.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УкрСпецтехніка» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, кв. 417, п/р 26001064010001 в ПАТ КБ «Євробанк» м. Києва, МФО 380355, код ЄДРПОУ 37001696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод» (63525, Харківська область, Чугуївський р-н, смт. Малинівка, вул. Соїча, 5, п/р 26005002320837 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 32858847) 738 (сімсот тридцять вісім) грн. 10 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/9174/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Коршун Н.М.