Рішення № 34337073, 10.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16707/13 10.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"

до Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Григоренко В.І. (представник за довіреністю);

від відповідача: Кузишин Я.В. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 10 жовтня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

29 серпня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н б/д в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (відповідач) пені та відсотків річних за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № АП-19-0375 від 20.07.2011 року в сумі 95 730,51 грн. з них пені - 35 898,94 грн. (тридцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень 94 копійки) та відсотки річних від простроченої суми - 59 831,57 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять одна гривня 57 копійок).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем зобов'язання по договору поставки № АП-19-0375 від 20 липня 2011 року виконані неналежним чином, внаслідок чого позивач звернувся до суду з відповідним позовом в якому викладені вимоги щодо стягнення з відповідача пені та відсотків річних за увесь час прострочення виконання зобов'язання за вказаним правочином.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому, за викладених у відзиві підстав, заперечує проти позовних вимог в частині щодо стягнення пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 24.09.2013 року.

В судовому засіданні 24 вересня 2013 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 10 жовтня 2013 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2011 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № АП-19-0375 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 2.1. Договору Покупець зобов'язаний був оплатити вартість товару до 15 грудня 2011 року, однак Покупець неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Договором щодо оплати товару, у зв'язку із чим Продавець в квітні 2012 року подав позовну заяву до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення заборгованості. Позивач вказує, що Господарським судом міста Києва 20.06.2012р. було прийнято рішення по справі № 5011-61/5132-2012, яким позовні вимоги позивача були задоволені частково та вирішено стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 689 318,20 грн., відсотків річних - 105 058,75 грн., пені - 106 727,76 грн., а також витрат по сплаті судового збору - 18 022,09 грн.

З тверджень позивача судом з'ясовано, що 03 серпня 2012 року Покупцем було сплачено на користь Продавця суму основного боргу, однак, зважаючи на те, що відповідачем зобов'язання по Договору були виконані неналежним чином позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача пені та відсотків річних за увесь час прострочення виконання зобов'язання за вказаним правочином.

З викладеними позивачем в позовній заяві вимогами щодо стягнення пені відповідач не погоджується та заперечує проти стягнення пені за період прострочення з 29 березня по 02 серпня 2012 року так як минув строк позовної давності щодо стягнення пені.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 20 липня 2011 року між сторонами укладено договір поставки № АП-19-0375 згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин.

Згідно положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2012р. у справі № 5011-61/5132-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2012р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" до Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" про стягнення боргу задоволено частково, судом вирішено стягнути грошові кошти: 689 318 (шістсот вісімдесят дев'ять тисяч триста вісімнадцять) грн. 20 коп. - основного боргу, 106 727 (сто шість тисяч сімсот двадцять сім) грн. 76 коп. - пені, 105 058 (сто п'ять тисяч п'ятдесят вісім) грн. 75 коп. - 25 відсотків, 18 022 (вісімнадцять тисяч двадцять дві) грн. 09 коп. - судового збору (копія рішення та постанови містяться в справі).

Зі змісту відповідного рішення слідує, що розрахунок пені в розмірі 106 727 (сто шість тисяч сімсот двадцять сім) грн. 76 коп. та 25% річних був здійснений за період з 15.12.2011р. по 28.03.2012р.

Таким чином встановленими у господарській справі № 5011-61/5132-2012 є факти, в тому числі, щодо наявності заборгованості у Покупця перед Продавцем щодо основного боргу та відносно настання відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем умов Договору з оплати товару перед позивачем.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що 03 серпня 2012 року Покупець перерахував на користь Продавця суму основного боргу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 Договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Так, п. 5.3. Договору сторонами в погоджені умови про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконане.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, суд вважає, що розмір пені повинен бути розрахований від суми простроченого платежу та не перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного, за неналежне виконання Продавцем зобов'язань за Договором щодо оплати товару, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 35 800,86 грн. пені, що становить:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення689318.2029.03.2012 - 01.08.20121267.5000 %0.041 %*35595.94Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення500000.0002.08.2012 - 02.08.201217.5000 %0.041 %*204.92Пунктом 5.1. Договору встановлено, що сторони відповідають за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, за Договором і чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.4 Договору, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 25 % відсотків від несплаченої загальної вартості товару до для повної оплати.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 59 831,57 грн. 25 % відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товару.

Щодо викладених відповідачем у відзиві обставин щодо спливу строку позовної давності для стягнення пені то суд зазначає наступне.

Щодо викладених відповідачем у відзиві заперечень про пропущення позивачем строку спеціальної позовної давності для стягнення пені суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - позовна давність - встановлюється тривалість у три роки.

Положеннями ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог, в тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

У своїй постанові від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" Пленум Вищого господарського суду України постановив роз'яснення згідно яких, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Пунктом 5.3. Договору сторонами погоджено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконане, а відтак, початок строку перебігу спеціальної позовної давності, з урахуванням стягнення пені за період з 15.12.2011р. по 28.03.2012р. згідно рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012р. у справі № 5011-61/5132-2012, виникло у позивача з 29.03.2012р. та з 02.08.2012р. тобто з моменту настання першого дня, до дати якого товар в повному обсязі оплачений не був і, відповідно, закінчується - 27.09.2013р. та 31.01.2014р.

Позовна заява, яка подана до суду 29.08.2013р., про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви. А тому, враховуючи положення п. 5.3. Договору, ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення пені.

За таких обставин, викладені відповідачем у відзиві обставини щодо пропущення позивачем строку спеціальної позовної давності є необґрунтованими.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 95 632,43 грн. з них пені - 35 800,86 грн. (тридцять п'ять тисяч вісімсот гривень 86 копійок) та відсотки річних від простроченої суми - 59 831,57 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять одна гривня 57 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 912,70 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201, адреса: 03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 152, р/р 26001500016675 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (ідентифікаційний код 30262667, адреса: 02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, буд. 15, МФО 334851, р/р 26001962502974 в ПАТ «ПУМБ» у м. Донецьк), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: пені - 35 800,86 грн. (тридцять п'ять тисяч вісімсот гривень 86 копійок), відсотки річних від простроченої суми - 59 831,57 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять одна гривня 57 копійок) та судові витрати - 1 912,70 грн. (одна тисяча дев'ятсот дванадцять гривень 70 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.10.2013р.

Суддя О.В. Котков