Постанова № 34337035, 22.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 910/8846/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В.розглянувши касаційну скаргу фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 рокута на рішеннягосподарського суду міста Києва від 27.06.2013 рокуу справі№ 910/8846/13 господарського суду міста Києваза позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м. Київдофірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київпростягнення 112 863, 89 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Ніколаєв О.С. (дов.б/н від 25.04.2013 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2013 року у справі №910/8846/13 (суддя: Марченко О.В.) позов задоволено; стягнуто з фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" 104 793,51 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу, 6 546,02 грн. неустойки, 209,42 грн. втрат від інфляції та 1 314,94 грн. 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 року по справі №910/8846/13 (судді: Федорчук Р.В., Лобань О.І., Майданевич А.Г.) апеляційну скаргу фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю залишено без задоволення; рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2013 року у справі №910/8846/13 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовано наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем порушено умови договору, щодо оплати лізингових платежів.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 року, рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2013 року по справі №910/8846/13 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні, представник відповідача підтримав вимоги та доводи викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Заслухавши представника відповідача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.03.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець) та фірмою "Т.М.М." - ТОВ (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №698/03/2007 відповідно до предмету якого лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність транспортний засіб (далі - майно) згідно з встановленою лізингоодержувачем специфікацією продавця та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язувався прийняти його на умовах даного договору. Предметом лізингу є автокран КС-5576Б з подовжувачем стріли (одна одиниця), 2007 року випуску (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 183 983,00 "у.о", в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 30 663,83 "у.о.", виражена в гривнях України. Вартість майна (враховуючи ПДВ), що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності з п. 7.4 договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, вказану в графі 4 графіка внесення платежів по "Курсу 1" та викупну вартість, вказану в додатку №1 до договору по "Курсу 1".

Згідно п. 3.1 Договору передача Лізингодавцем майна та документів, які є невід'ємною частиною майна, і прийняття його Лізингоотримувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акта здачі-приймання майна.

Сторони погодили, що Валютою договору є умовна одиниця (далі - "у.о."). Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України та дорівнює одному Доллару США по курсу згідно до п. 7.1.1. договору. (п.7.1. договору)

Для цілей даного договору вводяться поняття: "Курс 1" - курс, встановлений НБУ для одного Доллара США на 28.09.2007 року. "Курс 2" - курс, встановлений НБУ для одного Доллара США на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (додаток №1) до даного договору. (п.7.1.1. договору).

Відповідно до пункту 7.1.2. договору встановлено, що поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як додаток суми лізингового платежу відображеної в "у.о." згідно графи 3 додатку №1 до договору на відповідну дату проведення платежу та "Курсу 2". При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як додаток відповідної суми в "у.о.", зазначеної в "Графі 4" додатку № 1 та "Курсу 1".

Загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізингоодержувачем лізингодавцю, складає: 246 076,07 "у.о.", враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься в погашення вартості майна 30 080,50 "у.о.". (п.7.3. договору).

Згідно з п. 7.7. договору лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об'ємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Відповідно до пункту 9.5. договору сторони передбачили, що у разі якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснює оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець має право вимагати оплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п'ять днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоодержувач зобов'язаний її сплатити.

Одночасно з підписанням договору сторонами було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів (додаток №1 до Договору).

30.07.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду до Договору, якою викладено у новій редакції графік внесення лізингових платежів.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на виконання умов договору, лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав предмет лізингу - автокран КС-5576Б, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000328 від 23.08.2007 року та довіреністю серії НБВ №643488 від 22.08.2007 року.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору фінансового лізингу.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно графіку внесення лізингових платежів (в редакції додаткової угоди від 30.07.2009 року) та з урахуванням вимог п. 7.7. договору, відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача лізингові платежі з 62 по 64 періоди включно, які визначені у графіку внесення платежів, у розмірі 104 793,51 грн.

Відповідачем доказів сплати вказаних лізингових платежів за спірні періоди суду не надано.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором фінансового лізингу в розмірі 104 793,51 грн.

Виходячи зі ст. 231 ГК України, п. 9.5 Договору, ст. 625 ЦК України, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що крім суми основної заборгованості з відповідача підлягають стягненню 6 546,02 грн. пені, 209,42 грн. збитків від інфляції, 1 314,94 грн. 3 % річних.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин господарські суди з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих рішень суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - фірму "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю, м. Київ.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю, м. Київ залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2013 року у справі №910/8846/13 залишити без змін.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко