Ухвала суду № 34336940, 23.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 жовтня 2013 року Справа № 5013/1749/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Долинської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової службина ухвалувід 26.06.2013 господарського суду Кіровоградської областіта постановувід 20.08.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 5013/1749/12 господарського суду Кіровоградської областіза заявоюДолинської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рассвет", с. Федоро-Шулічино Кіровоградської обл.про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Подана 23.09.2013 Долинською міжрайонною Державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - заявник) касаційна скарга від 23.09.2013 №4840/10/1000 не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів встановила, що вона подана на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 26.06.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 у справі № 5013/1749/12 з пропуском встановленого процесуального строку для її подання, про що свідчить поштовий штамп на конверті, у якому скарга направлена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, - 23.09.2013.

Резолютивна частина касаційної скарги містить клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку, проте у тексті скарги заявник взагалі не вказує жодних причин його пропуску.

Відповідно до ст. 53 ГПК України Вищий господарський суд України може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску цього строку. При цьому, виходячи зі змісту згаданої статті, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що копія оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції була надіслана сторонам, в тому числі і заявнику - 23.08.2013, тобто в межах строку, встановленого ст. 87 ГПК України, про що свідчить відмітка канцелярії суду на зворотному боці постанови.

Згідно з Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 р. № 1149, нормативні строки пересилання письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку між районними центрами різних областей України становлять: день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа до поштової скриньки + чотири дні.

Враховуючи встановлений норматив, заявник повинен був отримати лист, надісланий судом 23.08.2013, не пізніше 27.08.2013, тобто в межах встановленого процесуального строку.

У даному випадку звернення з касаційною скаргою відбулося більше ніж через місяць після прийняття постанови суду апеляційної інстанції. Проте жодних обставин, які б об'єктивно свідчили про неможливість своєчасного звернення з касаційною скаргою, заявником не зазначено.

Таким чином, колегія суддів відмовляє в задоволенні заявленого клопотання про відновлення процесуального строку з підстав відсутності поважних причин його пропуску. У зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 111 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником.

Отже, від імені юридичної особи скарга підписується керівником або її представником, який повинен бути уповноважений довіреністю, засвідченою підписом керівника та печаткою юридичної особи із обов`язковим залученням такої довіреності до скарги.

Як вбачається, касаційна скарга від імені заявника підписана представником ОСОБА_4 на підставі довіреності від 21.11.2012 № 15. Однак відповідна довіреність у підтвердження повноважень представника до касаційної скарги не додана. При цьому в матеріалах справи міститься лише незасвідчена фотокопія довіреності представника (а.с. 154).

У той же час згідно з ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Відповідно, незасвідчена фотокопія довіреності не є належним доказом у підтвердження повноважень представника на підписання касаційної скарги.

Таким чином, касаційна скарга підписана не уповноваженою особою, що також є самостійною підставою для її повернення згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 53, 86, 110, 111, 1111, п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Долинській міжрайонній Державній податковій інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 26.06.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 у справі № 5013/1749/12.

2. Касаційну скаргу Долинської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби повернути її заявнику.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич