Постанова № 34336891, 14.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року Справа № 911/633/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Бован К.О., дов. № б/н від 06.02.2013 року;

Відповідача: Горкуші В.В., дов. № 247/13 від 23.07.2013 року;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС-1" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року

у справі № 911/633/13-г господарського суду Київської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС-1"

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС-1", просило стягнути з відповідача 920 458,73 грн. основного боргу, 40 490 125,86 грн. неустойки, 71 530,98 грн. пені, 61 459,60 грн. інфляційних втрат, 58 968,58 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням договору оренди нежитлового приміщення № 03-12/07-1 від 03.12.2007 року щодо сплати орендної плати та повернення орендованого приміщення.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.04.2013 року (суддя Скутельник П.Ф.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року (головуючий Смірнова Л.Г., судді Тищенко О.В., Чорна Л.В.) (т. 2, а.с. 82-90) позов задоволенно повністю. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Оскаржені судові акти мотивовано обгрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з постановленими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС-1" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.09.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС-1" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.10.2013 року.

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/808 від 10.10.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" вважає судові рішення такими, що прийняті з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.12.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС-1" укладено договір оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 року № 03-12/07-1, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4 загальною площею 4 610,4 кв.м, що складається з приміщення, що розташоване на 1 поверсі загальною площею 25,6 кв.м та приміщення, що розташоване на 2 поверсі загальною площею 4 584,8 кв.м (п. 1.1 договору) (т. 1, а.с. 34-37).

Пунктом 2.1 договору визначено, що орендодавець передає приміщення орендареві не пізніше ніж через 15 календарних днів після дати набрання чинності цього договору. Передача приміщень орендодавцем орендареві оформлюється підписанням початкового акту приймання-передачі приміщень. Початковий акт приймання-передачі приміщень, форма якого наводиться у додатку № 2 до договору, підписується уповноваженими представниками сторін. В разі припинення або одностороннього розірвання договору відповідно до умов договору сторони розглядатимуть початковий акт приймання-передачі як базовий документ, на основі якого відбуватиметься повернення приміщень від орендаря до орендодавця з урахуванням всіх поліпшень, які було погоджено між сторонами та які було здійснено стосовно приміщень впродовж строку оренди, включаючи роботи з перепланування та нормального зносу приміщень.

Відповідно до п. 2.4 договору приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами початкового акту приймання-передачі № 1.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що він набирає чинності з 16.12.2007 року та діє до 30.11.2010 року або до припинення договору з інших підстав.

Згідно п. 3.2 договору строк оренди починається з моменту підписання сторонами початкового акта приймання-передачі приміщення в оренду.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що місячна орендна плата становить 141,40 грн. за 1 кв. м орендованої площі. Загальна сума складає 651 910,56 грн. у тому числі ПДВ 108 651,76 грн. Місячна орендна плата, починаючи з другого місяця, розраховується з урахуванням індексу інфляції по формулі: Cn=C(n-1) x Iінф, де Cn - скорегована орендна плата звітного місяця, з урахуванням ПДВ, C(n-1) - орендна (скорегована на індекс інфляції) плата попереднього місяця, з урахуванням ПДВ, Iінф - індекс інфляції за попередній місяць.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що орендна плата перераховується в безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця: 50% від загальної суми сплачується до 15 числа поточного місяця, за який вноситься орендна плата, та 50% від загальної суми сплачується до 30 числа кожного місяця, за який вноситься орендна плата, згідно з рахунками орендодавця.

Відповідно до п. 4.4 договору за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,25% від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочки терміну сплати.

Згідно п. 9.2 договору якщо орендар не сплачує щомісячний орендний платіж впродовж 30 днів після дня настання зобов'язання, то орендодавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку без компенсації орендарю всіх витрат, пов'язаних з асфальтуванням, перепланування, поліпшенням та ремонтом приміщення.

16.12.2007 року на виконання п. 2.1 договору товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС-1" підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 16.12.2007 року № 1, згідно п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оперативне орендне користування нежитлове приміщення площею 4 610,4 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна, 4.

27.02.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС-1" укладено додаткову угоду від 27.02.2009 року № 1 до договору, відповідно до п. 1 якої сторони домовились вилучити з тексту п. 4.1 договору такі слова: "Місячна орендна плата, починаючи з другого місяця, розраховується з урахуванням індексу інфляції по формулі: Cn=C(n-1) x Iінф, де Cn - скорегована орендна плата звітного місяця, з урахуванням ПДВ, C(n-1) - орендна (скорегована на індекс інфляції) плата попереднього місяця, з урахуванням ПДВ, Iінф - індекс інфляції за попередній місяць".

Згідно п. 2 додаткової угоди № 1 сторони домовились доповнити текст п. 4.1 договору наступними словами: "Розмір місячної орендної плати, у будь-якому випадку, не може перевищувати 651 910,56 грн., у тому числі ПДВ 108 651,76 грн.".

Пунктами 3, 4 додаткової угоди № 1 визначено, що термін її дії з 01.03.2009 року по 30.09.2009 року включно, при умові, що індекс інфляції не більше 20% на рік. Місячна орендна плата, починаючи з 01.09.2009 року розраховується згідно попередньої редакції п. 4.1 договору, без вказаних змін, з урахуванням скорегованого індексу інфляції станом на 01.03.2009 року.

31.08.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС-1" укладено додаткову угоду від 31.08.2010 року № 5 до договору, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди виключити з тексту п. 4.1 договору оренди такі слова: "Місячна орендна плата, починаючи з другого місяця, розраховується з урахуванням індексу інфляції по формулі: Cn=C(n-1) x Iінф, де Cn - скорегована орендна плата звітного місяця, з урахуванням ПДВ, C(n-1) - орендна (скорегована на індекс інфляції) плата попереднього місяця, з урахуванням ПДВ, Iінф - індекс інфляції за попередній місяць".

Відповідно до п. п. 2, 3 додаткової угоди № 5 термін її дії з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року. Місячна орендна плата, починаючи з 01.10.2010 року розраховується в старій редакції п. 4.1 договору без вказаних змін, з урахуванням скорегованого індексу інфляції станом на 01.03.2009 року

Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" на виконання умов договору виставлено для оплати рахунки-фактури від 23.09.2010 року № 136 на суму 325 955,28грн. за оренду нежитлового приміщення за другу половину вересня 2010 року, від 07.10.2010 року № 145 на суму 418 854,70грн. за оренду нежитлового приміщення за першу половину жовтня 2010 року, від 21.10.2010 року № 148 на суму 175 648,75грн. за оренду нежитлового приміщення за другу половину жовтня 2010 року.

У зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати згідно вищезазначених рахунків-фактур утворилась заборгованість у розмірі 920 458,73 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" на адресу відповідача надіслано лист від 22.10.2010 року № 191, в якому товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" повідомляло, що згідно п. 9.2 договору за несплату орендної плати за вересень-жовтень 2010 року в односторонньому порядку розриває з 22.10.2010 року договір оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 року № 03-12/07-1, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний провести оплату заборгованості по орендній платі згідно рахунків-фактур від 23.09.2010 року № 136, від 07.10.2010 року № 145 та від 21.10.2010 року №148 та оплату по комунальним послугам і провести передачу орендованого приміщення з укладенням акту прийому-передачі до 25.11.2010 року.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору з оплати орендної плати з урахуванням положень п. 9.2 договору, ч. ч. 1, 2 ст. 188 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, дійшли висновку, що договір оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 року за № 03-12/07-1 було розірвано товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" в односторонньому порядку.

30.11.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" та товариством з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 1.

Пунктом 1 договору відступлення права вимоги передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові і стає кредитором за договором оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 року № 03-12/07-1, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС-1".

Згідно п. 2 договору відступлення права вимоги за цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника сплати на свою користь сум, пов'язаних з неналежним виконанням боржником умов договору оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 року № 03-12/07-1, а саме: а) суми заборгованості по орендній платі за договором оренди, нарахованої за період з 15.09.2010 року по 22.10.2010 року, що враховуючи розмір щомісячної орендної плати, встановлений договором оренди, складає 940 275,51 грн.; б) суми пені, передбаченої договором оренди за прострочення сплати боржником орендної плати в розмірі 73 070,99 грн.; в) суми інфляційних нарахувань та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення сплати боржником орендної плати за договором оренди у розмірі 135 604,12 грн.; г) суми неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за несвоєчасне звільнення боржником нежитлового приміщення за договором оренди у розмірі 43 895 894,98 грн.

Відповідно до п. 8 договору відступлення права вимоги він важається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зазначене суди дійшли висновку, що до товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" перейшло право вимоги до відповідача зі сплати суми заборгованості по орендній платі за договором, нарахованої за період з 15.09.2010 року по 22.10.2010 року у розмірі 940 275,51 грн., суми пені за прострочення сплати боржником орендної плати в розмірі 73 070,99 грн., суми інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення сплати відповідачем орендної плати за договором у розмірі 135 604,12 грн., суми неустойки за несвоєчасне звільнення боржником нежитлового приміщення за договором оренди у розмірі 43 895 894,98 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 року за № 03-12/07-1 щодо сплати орендних платежів за другу половину вересня 2010 року та жовтень 2010 року у відповідача утворилась заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" у розмірі 920 458,73грн.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок пені, дійшли висновку про її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що мало місце прострочення товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС-1" орендних платежів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012 року № 01-06/735/2012 "Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України" неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі N 40/117).

Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення неустойки за несвоєчасне звільнення орендованого приміщення.

Вищавикладене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами положень ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи подану товариством з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" заяву про відновлення строків на подання позовної заяви, скориставшись правами, наданими ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем позовної давності та захисту права щодо стягнення пені.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Інші доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПОЛІС-1" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року у справі № 911/633/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков