Рішення № 34334450, 14.10.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

14.10.2013 Єдиний унікальний номер 205/5298/13-ц

№ 2/205/2664/2013

205/5298/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровськпромбуд» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, третя особа регіональне відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області про виселення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Дніпровськпромбуд» 21 червня 2013 року звернулося до суду з позовом відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, треті особи: регіональне відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області та Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про виселення та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2013 року позов було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків, які ним було усунуто 24 липня 2013 року.

Позивач в своєму позові посилався на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1. Приміщення в якому проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є житловим фондом, а є санаторієм-профілакторієм, який належить ПАТ «Дніпровськпромбуд» на праві колективної власності та підтверджується актом передачі державного нерухомого майна у статутний фонд ВАТ «Дніпровськпромбуд», реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, технічним паспортом від 23 липня 2007 року, в якому зазначено, що кімната, зайнята відповідачами, є кімнатою відпочинку та планом приватизації підприємства. Під час приватизації Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Дніпропетровській області у власність ПАТ «Дніпровськпромбуд» була передана вся будівля санаторію-профілакторію, окрім приміщень магазину, які зазначені у технічному паспорті: в підвалі позиціями 6-11, на першому поверсі позиціями 1, 2, 3, 4, 5, 20, 21, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41. В подальшому ПАТ «Дніпровськпромбуд» продало частину приміщень будівлі санаторію-профілакторію. Станом на теперішній час власністю ПАТ «Дніпровськпромбуд» є приміщення, зазначені у технічному паспорті наступними позиціями: перший поверх - п.п. 22 (1/2 частина), 34; другий поверх - п.п. 6 (1/2 частина), 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 33; третій поверх - п.п. 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 68-а; четвертий поверх - п.п. 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 102. Відповідачі займають кімнату на третьому поверсі, зазначену у технічному паспорті п. 54 - 14,8 кв.м., яка є власністю ПАТ «Дніпровськпромбуд» і є кімнатою відпочинку. Відповідно до висновку про технічний стан будівельних конструкцій будівлі, виготовленого Придніпровською державною академією будівництва і архітектури науково-консалтингового підприємства «Стеконік ЛТД» від 23 січня 2006 року, частина приміщень будівлі знаходиться в аварійному стані, і вони є небезпечними для мешкання в них людей, інші приміщення є непридатними для нормальної експлуатації. Також в цих будівлях відсутні душові кімнати та газопостачання. У зв'язку з цим позивачем було запропоновано відповідачам переселитися в гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_2 - 16 кв. м.). Цей гуртожиток є державним житловим фондом та знаходиться на балансі ПАТ «Дніпровськпромбуд», обладнаний душовими кімнатами, кухнями та відповідає санітарним вимогам. Від добровільного переселення відповідачі відмовилися. Позивач у своєму позові просив виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 в надане їм житлове приміщення в гуртожитку по АДРЕСА_2, згідно наданого ордеру ПАТ «Дніпровськпромбуд» № 1691 від 10 червня 2013 року; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: кімната АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

Представник позивача у своїй заяві до суду просила суд справу розглянути за її відсутності, ухваливши рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Було з'ясовано, що належним чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України, повідомлені про час та місце слухання справи відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися.

Відповідач ОСОБА_1 у своїй заяві, наданій на адресу суду, просила суд розгляд справи відкласти на іншу дату у зв'язку з поганим самопочуттям, однак ніяких доказів на підтвердження заявлених обставин суду не надала. Суд вважає заяву необґрунтованою, причину неявки відповідачів у судове засідання неповажною, оскільки відповідачі про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином заздалегідь.

Відповідач Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області у своїй заяві, наданій на адресу суду, просило справу розглядати за відсутності свого представника.

Третя особа регіональне відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області про дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причину неявки свого представника суд не повідомила.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про місце проживання та склад сім'ї № 1-14/9-138 від 10 червня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають в будівлі санаторію-профілакторію за адресою: АДРЕСА_1 з 14 лютого 2003 року (а.с. 7).

Згідно плану приватизації орендного підприємства «Дніпровськпромбуд» від 7 серпня 1995 року приміщення за адресою: АДРЕСА_1, не відноситься до категорій житлові будинки та гуртожитки. Зазначена будівля є об'єктом соціально-побутового значення, створеного за рахунок фонду соціального розвитку, та має статус санаторію-профілакторію (а.с. 9-13).

Також, актом передачі державного нерухомого майна у статутний фонд ВАТ «Дніпровськпромбуд», правонаступником якого, відповідно до Статуту є ПАТ «Дніпровськпромбуд», від 23 червня 1998, затвердженого 24 червня 1998 року, будівля за адресою: АДРЕСА_1, передавалася до статутного фонду підприємства, як санаторій-профілакторій (а.с. 14).

Реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, встановлено, що частина будівлі санаторію-профілакторію під літ. А-4 загальною площею - 3 549,8 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована за ВАТ «Дніпровськпромбуд», правонаступником якого є ПАТ «Дніпровськпромбуд», на праві колективної власності на підставі наказу № 12/01-3ВП регіонального відділу Фонду державного майна України в Дніпропетровській області, акт передачі нерухомого майна від 24 червня 1998 року. Об'єкт АДРЕСА_1 складається з частини будівлі санаторію-профілакторію літ. А-4: підвал - поз. 1-5, 12-32; перший поверх - поз. 6-19, 22-34, 42-47; другий поверх - поз.1-33; третій поверх - поз. 33а, 34-38, 40-67, 68а; четвертий поверх - поз. 68-п (а.с. 20).

Згідно висновку Придніпровської державної академії будівництва та архітектури НКП «Стеконік, ЛТД» від 23 січня 2006 року про технічний стан будівельних конструкцій будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що технічний стан в приміщеннях віднесено до категорії ІІІ (непридатне для нормальної експлуатації) та до категорії ІV (аварійне) та зроблено висновок, що без капітального ремонту приміщення не придатні для житла (а.с. 21-22).

Крім того, технічним паспортом з реєстровим номером № 9501779 від 23 липня 2007 року частина будівлі за адресою: АДРЕСА_1, є санаторієм-профілакторієм, а кімната № 54, площею 14,8 кв. м, є кімнатою відпочинку (а.с. 15-17).

Протоколом № 4 засідання адміністрації профспілкової організації ПАТ «Дніпровськпромбуд» від 10 червня 2013 року було ухвалено: у зв'язку з аварійністю будівлі санаторію-профілакторію за адресою: АДРЕСА_1, переселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 в кімнату № 34, розміром 16 кв.м. в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 та видати ордер на житлову площу (а.с. 24).

На підставі рішення адміністрації профспілки ПАТ «Дніпровськпромбуд» від 10 червня 2013 року на ім'я ОСОБА_1 було видано ордер № 1691 від 10 червня 2013 року на житлове приміщення у гуртожитку та надано право займати, з родиною з двох осіб, житлову площу у гуртожитку АДРЕСА_2, розміром 16 кв. м. (а.с. 23).

Реч. 2 п. 8 Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право) Верховного Суду України від 26 травня 2001 року передбачено, що відносини, пов'язані з використанням під житло приміщень у нежилих будинках, не призначених для постійного проживання громадян, регулюються нормами цивільного, а не житлового законодавства, незалежно від їх тривалості.

На підставі ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ч. 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Ст. 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 34 ЖК УРСР потребуючими у поліпшенні житлових умов визнаються громадяни, які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним нормам.

Згідно з положеннями ст. 115 ЖК УРСР відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік законодавством Союзу РСР може бути передбачено й інші випадки виселення громадян з наданням іншого жилого приміщення.

У зв'язку з тим, що будівля, в якій мешкають відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не відноситься до житлового фонду, є санаторієм-профілакторієм, що належить на праві власності ПАТ «Дніпровськпромбуд», а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають у кімнаті будівлі всупереч волі позивача, правові підстави проживати в цій будівлі у них відсутні, своїм проживанням вони перешкоджають позивачу у вільному володінні і розпорядженні належною йому будівлею, та враховуючи те, що вони проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним та технічним нормам, сама будівля знаходиться в аварійному стані і не придатна до проживання, суд вважає, що позовні вимоги про виселення з кімнати АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з наданням їм житлового приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2, згідно з ордером ПАТ «Дніпровськпромбуд» № 1691 від 10 червня 2013 року підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було виселено з кімнати № 12 будівлі санаторію-профілакторію, в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вони підлягають зняттю з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. (а.с. 1, 29), який підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача у рівних частках.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», п. 2 ч. 1 ст. 34, ст. 115 ЖК УРСР, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 321, ч.ч. 1, 2 ст. 386, ст. ст. 387, 391 ЦК України, ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 88, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1 иа ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 з наданням їм житлового приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2, згідно з ордером на житлову площу в гуртожитку № 1691 від 10 червня 2013 року, виданим Публічним акціонерним товариством «Дніпровськпромбуд».

Головному управлінню Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровськпромбуд» судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровськпромбуд» судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя