Рішення № 34333626, 21.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/1170/13-ц Головуючий у І інстанції Гавенко О.Л.Провадження № 22-ц/780/5816/13 Доповідач у 2 інстанції ПанасюкКатегорія 44 21.10.2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 жовтня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Панасюка С.П.,

суддів: Даценко Л.М., Савченка С.І.,

при секретарі: Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнянський районного суду Київської області від 04 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «АвтокразБанк» до ОСОБА_1, третя особа яка не заявляє самостійних вимог: відділ Державного земельного агентства у Рокитнянському районі Київської області, Насташківська сільська рада Рокитнянського району Київської області про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд, зобов'язати ОСОБА_1, яка зареєстрована: АДРЕСА_1 якій на підставі іпотечного договору, посвідченого 22.11.2007 року та зареєстрованого в реєстрі за №4347, приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, передано в іпотеку ПАТ "АВТОКРАЗБАНК", нерухоме майно, належне на праві власності відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2007 року, з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі протягом двох місяців з моменту набрання чинності рішенням суду, що знаходиться в користуванні відповідача і виділена для будівництва обслуговування жилого будинку.

У разі невиконання рішення суду з боку ОСОБА_1 протягом вказаного строку, уповноважити Публічне акціонерне товариство "АВТОКРАЗБАНК" на вчинення передбачених законодавством дій, відповідно до ч.7 ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ч.3 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", щодо державної реєстрації вище зазначеної земельної ділянки, що є необхідними для реєстрації права власності на земельну ділянку та присвоєння кадастрового номеру.

З огляду на викладене позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 04 вересня 2013 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1, вчинити, передбачені чинним законодавством дії щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі протягом двох місяців з моменту набрання чинності рішенням суду. У разі невиконання рішення суду з боку ОСОБА_1 протягом вказаного строку, уповноважити Публічне акціонерне товариство "АВТОКРАЗБАНК" на вчинення передбачених законодавством дій, що є необхідними для реєстрації права власності на земельну ділянку та присвоєння кадастрового номеру.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини по справі та допущено порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідно до умов іпотечного договору та ст.ст.7, 33 Закону України «Про іпотеку». Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та обставинам справи, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, що 21.11.2007 року між ВАТ «АвтокразБанк», правонаступником якого є ПАТ «АвтокразБанк» та гр. ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 00304, що підтверджується копією даного іпотечного договору.

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, із одночасним накладенням заборони відчуження предмету іпотеки до припинення іпотечного договору.

Згідно пункту 2.1. іпотечного договору, предметом іпотеки є житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вищевказаний предмет іпотеки належить відповідачу на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 17.11.2007 року. Даний факт підтверджується копією договору купівлі-продажу від 17.11.2007 року та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.11.2007 року.

Приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 384. Даний факт підтверджується копією виконавчого напису від 03.03.2010 року.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Проте, оцінюючи наявні докази, суд першої інстанції не дав їм належної оцінки та дійшов до помилкового висновку.

Між сторонами укладено договір про іпотечний кредит №00304 від 21.11.2007 року. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між сторонами укладено договір іпотеки, посвідчений 22.11.2007 року.

Згідно п.2.1. іпотечного договору, предметом іпотеки є житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований встановленим порядком у Білоцерківському МБТІ 20.11.2007 року.

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» визначено вичерпний перелік умов, за яких один або декілька об'єктів нерухомого майна фізичної особи можуть бути предметом іпотеки, зокрема: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Згідно умов зазначених вище укладених договорів між відповідачем і позивачем, предметом іпотеки є саме житловий будинок з господарськими спорудами.

Проте жодних умов щодо предмету іпотеки будь-якої земельної ділянки, у тому числі, розташованої по АДРЕСА_1, сторонами у договорі не було визначено.

Суд не перевірив та не звернув у ваги на те, що на момент укладення договору про іпотечний кредит від 21.11.2007р. та договору іпотеки, банку було відомо про відсутність зареєстрованого у відповідача права власності на земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно, що стало предметом іпотеки, що підтверджується п.2.3 договору іпотеки від 22.11.2007 року.

При вирішені спору судом першої інстанції не враховано вимог ст.6 ЦК України де зазначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані актами цивільного законодавства.

Згідно ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, а відповідно до ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всупереч вимогам Пунктом 3 Розділу VII (Перехідні положення) Закону України «Про Державний земельний кадастр» зазначено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі.Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастровий номер інші документи.

Конституцією України ст.19 визначає. що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тому примушування відповідача до дій направлених на державну реєстрацію (чи приватизацію) земельної ділянки є правом особи, а не обов»язком.

За таких обставин, суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи та не встановив відповідні їм правовідносини, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Автокраз Банк».

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 04 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «АвтокразБанк» до ОСОБА_1, третя особа яка не заявляє самостійних вимог: відділ Державного земельного агентства у Рокитнянському районі Київської області, Насташківська сільська рада Рокитнянського району Київської області про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: