Рішення № 34333257, 21.10.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.2013 Справа № 901/2216/13За позовом Кримського республіканського підприємства

«Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму»

до відповідача Приватного підприємства «Ставрі - Кая»

про визнання договору укладеним в редакції позивача

Суддя А.Р. Ейвазова

Представники:

від позивача - Заітова Г.З. за довіреністю № 12 від 18.02.2013;

від відповідача - керівник Невретдінов С.М.

СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» (далі - КРП «ВП ВКГ Південного берегу Крим») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства «Ставрі - Кая» (далі - ПП «Ставрі-Кая») та просить визнати укладеним в його редакції договір №82 від 24.04.2013 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що договір №82 від 24.04.2013 підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей щодо частини яких сторонами досягнуто згоди. Поряд з цим, інша частина розбіжностей залишилась неврегульованою сторонами і позивач вважає, що відповідні пункти договору, по яким не досягнуто згоди сторонами, мають бути прийняті в його редакції як такій, що відповідає діючому законодавству, яке визначає загальні норми (а.с. 3-5).

У подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив пп. 7.2.6, 8.1.2, 8.2.1, 8.2.2, 9.2.1 договору № 82 від 24.04.2013 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення вважати укладеним в редакції позивача (а.с.50-51).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2013 порушено провадження у даній справі (а.с. 1- 2).

Відповідач у справі - ПП «Ставрі-Кая» у задоволенні заявлених вимог просить відмовити, вважаючи їх необґрунтованими. Відхиляючи заявлені позовні вимоги, відповідач вказував, що його заперечення щодо запропонованої позивачем редакції відповідних пунктів договору обумовлені тим, що на протязі всього часу взаємовідносин сторін виникали суперечності та зловживання своїми правами позивачем, що не можливо попередити іншим чином, ніж виклавши відповідні пункти договору у запропонованій позивачу редакції (а.с.56-60, 202-204).

У зв'язку із знаходженням судді господарського суду Автономної Республіки Крим Білоус М.О. у відпустці, за розпорядженням виконуючого обов'язки голови суду від 27.08.2013 №610 справу №901/2216/13 передано судді господарського суду Автономної Республіки Крим Ейвазовій А.Р. (а.с. 115).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2013 справу прийнято до провадження (а.с. 185-186).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у справі в судовому засіданні підтримав заперечення, викладені у відзиві та доповненнях до відзиву та просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши зібрані у справі докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.04.2013 позивачем - КРП «ВП ВКГ Південного берегу Крим» направлено відповідачу - ПП «Ставрі-Кая» проект договору №82 від 24.04.2013 на надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.7-10, 31,33).

Відповідний проект договору отриманий відповідачем, як вбачається з відповідного повідомлення 25.05.2013.

Не погоджуючись з деякими положеннями відповідного проекту, відповідач підписав його з протоколом розбіжностей. При цьому, підписаний з протоколом розбіжностей примірник договору разом із протоколом розбіжностей направлений позивачу відповідачем листом від 28.05.2013 за №28/2 та отриманий ним, як вбачається з відмітки про реєстрацію 29.05.2013, вхідний реєстраційний номер - 1330/0/22-13 (а.с. 14-16,32)

Під час спільного врегулювання розбіжностей до договору, відповідно до наданого відповідачем протоколу розбіжностей, досягнуто згоди щодо частини таких розбіжностей, про що сторонами складено протокол врегулювання розбіжностей до договору (а.с.17-30).

Залишились неврегульованими сторонами розбіжності щодо редакції пунктів 7.1.7, 7.2.6, 8.1.2, 8.2.1, 8.2.2, 9.2.1 договору.

Предметом спору у даній справі є врегулювання відповідних розбіжностей до договору.

Загальний порядок укладення господарських договорів визначено нормами ГК України.

Так, відповідно до ч.2 ст.181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; у разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Згідно чч.3.4 відповідної норми, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

При цьому, як визначено ч.5 ст.181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Поряд з цим, в силу ч.7 ст.181 ГК України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, зокрема, такого який є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», послуги питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Укладення договору на надання послуг водопостачання та водовідведення також передбачено п.2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627), відповідно до якого договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Позивач є підприємством питного водопостачання та виконавцем за договором, який передбачає надання позивачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 21.09.2012 №310, позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення на території України строком дії п'ять років - з 03.10.2012.

Позивач займає монопольне становище на ринку централізованого водопостачання та внесений до Переліку підприємств-монополістів, щодо яких запроваджується регулювання фондів оплати праці в 2006 році, який затверджено наказом Міністерства економіки України від 30.08.2006 №285 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.09.2006 за №1054/12928).

Таким чином, в силу ч.7 ст.181 ГК України, у разі одержання протоколу розбіжностей до договору, позивач мав у двадцятиденний строк звернутись до суду для врегулювання розбіжностей, які залишились неврегульованими; в іншому випадку - пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з порушення відповідного строку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, протокол узгодження розбіжностей, згідно якого сторонами не досягнуто згоди по спірним пунктам і розбіжності по цим пунктам договору передані для врегулювання судом, складено сторонами 12.06.2013 (а.с.17-30), що ними не заперечувалось під час розгляду справи. Таким чином, розбіжності до договору мали бути передані до суду в строк до 02.07.2013 року. Однак, позовна заява подана до суду пізніше цієї дати, про що свідчить штемпель на конверті - 06.07.2013 (а.с.46), а також додані до позовної заяви додаткові документи, що складені пізніше цієї дати - копія реєстру поштових відправлень та опис вкладення у цінний лист, адресований відповідачу, згідно яких копія відповідної позовної заяви направлена відповідачу лише 06.07.2013 (а.с.40-41), отже, позовна заява не могла бути подана раніше дати, направлення її копії відповідачу, про що до неї у підтвердження факту направлення додавались відповідні документи - реєстр та опис вкладення.

При цьому, встановлений відповідною нормою строк не є процесуальним і не може бути відновлений судом; закон також не визначає право суду визнати причини пропущення такого строку поважними; повернення без розгляду позовної заяви, поданої без дотримання встановлених вимог, не перериває такого строку.

З урахуванням вказаних обставин, зважаючи на пропущення відповідного строку, в силу ч.7 ст.181 ГК України, відповідний договір є укладеним з урахуванням пропозиції по спірним пунктам договору відповідача, оскільки вони вважаються прийнятими.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення заявлених вимог в частині врегулювання розбіжностей до договору, який вже є укладеним з урахуванням ч.7 ст.181 ГК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 1147грн. підлягають покладенню на позивача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення; повне рішення складено 24.10.2013.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову відмовити.

Суддя А.Р. Ейвазова