Постанова № 34332935, 21.10.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/6299/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.;

при секретарі - Громовій К.Д.;

за участю: представника позивача - Боднарука М.М. (за довіреністю);

представника відповідача - Василенко Р. О. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Хімагро" до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Хімагро" (далі - ТОВ "НВФ"Хімагро", або позивач) до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС (далі - ДПІ у Комінтернівському районі, або відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2013 року № 0003822301, № 0003802301.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки з питань взаємовідносин ТОВ "НВФ "Хімагро" з ТОВ "Агропартнер" за період ІІІ квартал (за вересень 2011 року) відповідачем складено акт від 04.10.2012 року №704/22-32067134, яким встановлено порушення позивачем ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим завищено суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 236241 грн. та п.138.4, п. 138.6 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого вставлено завищення податку на прибуток у 3 кварталі 2011 року на суму 271678 грн. На підставі акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.10.2013 року №0003822301, №0003802301.

На думку позивача вказані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки суперечать вимогам Податкового кодексу України та базуються на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків господарських операцій з поставки товарів, виконання робіт ТОВ "Агропартнер".

Так, в обґрунтування своєї позиції, позивач зазначає, що під час перевірки, ТОВ НВФ "Хімагро" на запит перевіряючих було надано всі первинні документи, що безпосередньо стосуються договору купівлі-продажу мінеральних добрив, укладеного із ТОВ "Агропартнер" за перевіряємий період. При цьому, позивач зазначає, що підприємство отримало право на податковий кредит за договорами із ТОВ «Агропартнер», оскільки ТОВ НВФ "Хімагро" отримані податкові накладні, отримано товар згідно договору та сплачені кошти за вказані мінеральні добрива, тобто виконані всі передбачені законодавством умови щодо віднесення до податкового кредиту сум ПДВ. Водночас, як вказує позивач, вимоги п.198.2 ст.198 ПК України не ставлять право на податковий кредит платника податків в залежність від виконання контрагентами своїх податкових зобов'язань.

Крім того, в позові, з посиланням на положення ч.3,4 ст.213, ст.204 зазначається, що висновки перевіряючих щодо визнання договору нікчемним є необґрунтованими та такими що не відповідають дійсності, оскільки, на дату здійснення перевірки ТОВ «Агропартнер», мало спеціальну податкову правосуб'єктність, тобто контрагент був існуючим та був зареєстрований платником ПДВ на період укладання договору та виконання зобов'язань по ньому, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та свідоцтвом платника ПДВ.

Водночас, позивач посилається на те, що органи державної податкової служби не мають повноважень визнавати правочини фіктивними і недійсними, оскільки це є прерогативою суду.

Зважаючи на вказані обставини, позивач у своєму позові просив суд задовольнити його позовні вимоги.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1, а.с.87-90), в яких зазначив про безпідставність позовних вимог та просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що при проведенні перевірки позивача, відповідачем використано акт позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агропартнер" від 03.08.2012 року №1453/22/31818929, складений ДПІ у м. Чернігові ДПС з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, що перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ "НВФ Хімагро" за період вересень 2011 року. Згідно висновків, зроблених у вищезазначеному акті, встановлено завищення податкового кредиту в сумі ПДВ - 592348 грн. при проведенні господарських операцій з ТОВ "Агрохімсервіс" при купівлі мінеральних добрив (товару), який у подальшому був реалізований у вересні 2011 року, в тому числі ТОВ "НВФ Хімагро". Водночас, в акті зазначається, що ТОВ "Агропартнер" на порушення ст.ст.185,188 ПК України завищено суму податкових зобов'язань за вересень 2011 року на суму 236241,17 грн., враховуючи відсутність реальності факту здійснення господарських операцій. Таким чином, в акті вказується на те, що правочини, укладені ТОВ "Агропартнер", в тому числі з позивачем, є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, та вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Також, відповідач зазначає, що для контрагентів ТОВ "Агропартнер" зазначені операції несуть податкову вигоду, тобто ТОВ "НВФ"Хімагро" є вигодонабувачем, а отже особою, на користь якої укладено угоди з контрагентами за період вересень 2011 року. Таким чином, відповідач зазначає, що позивачем безпідставно завищено у ІІІ кварталі 2011 року (вересень 2011 року) витрати в розмірі 1181206 грн. та податковий кредит у розмірі 236241,17 грн.

Враховуючи викладене відповідач вважає, що винесені податкові повідомлення-рішення від 15.10.2013 року № 0003822301, №0003802301 за порушення вимог податкового законодавства є правомірними, а отже не підлягають скасуванню.

В судовому засіданні 23.09.2013 року судом на підставі ст. 55 КАС України в порядку правонаступництва здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на його правонаступника - державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії АВ №595419, копія якої наявна в матеріалах справи. (т.1 а.с.229).

Представник позивача у судовому засіданні 14.10.2013 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на надані докази.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.10.2013 року заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов та на надані докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хімагро" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Одеської міської ради 25.06.2002 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №685280 та довідкою АБ №539100 з ЄДРПОУ, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1 а.с.107-108).

Судом встановлено, що позивач станом на момент проведення перевірки перебував на обліку в ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС та у період, за який проводилась перевірка, ТОВ НВФ «Хімагро» було платником податку на прибуток та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ДПІ у Комінтернівському районі від 20.02.2010 року №100269923 (т.1 а.с.109) було зареєстровано як платник ПДВ, що підтверджується п. 2.4, 2.5 акту перевірки, і не заперечувалось сторонами по справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до ТОВ НВФ "Хімагро" із запитом від 18.09.2012 року №8701/10/22-037 (т.1 а.с.94) про надання інформації (пояснень) та її документального підтвердження щодо фінансово-господарських відносин ТОВ НВФ "Хімагро" з ТОВ "Агропартнер" за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, із зазначенням конкретно визначеного переліку документів та інформації, які необхідно надати. Вказаний запит отримано головним бухгалтером підприємства позивача 18.09.2013 року.

Судом встановлено, разом із листом від 21.09.2012 року за №303 позивачем на адресу у ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС надано копії: податкових накладних та видаткових накладних, платіжних доручень за вересень 2011 року із зазначенням номерів цих документів та дат їх виписки; двох ВМД від 09.09.2011 року; договору № АП-0000151/07 від 25.07.2011 року; договору відповідального зберігання №184/09 від 07.09.2011 року; договору доручення від 14.07.2011 року №129/07; акту виконаних робіт №61 від 30.09.2011 року; актів прийму-передачі виконаних робіт від 31.08.2011 року та від 30.09.2011 року; договору №АП-00000094/04 від 21.04.2011 року; договору відповідального зберігання №20/06/2011 від 20.06.2011 року; сальдо рахунків на період проведення перевірки; реєстру отриманих податкових накладних за вересень 2011 року (т.1 а.с.95-97).

З матеріалів справи вбачається, що у період з 24.09.2012 року по 28.09.2012 року головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового контролю державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС Бакун Ю.Г. на підставі наказу від 19.09.2012 року №336 (т.1 а.с.92), згідно вимог п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, та відповідно до акту, надісланого ДПІ у м. Чернігові ДПС від 03.08.2012 року № 1453/22/31818929 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Агропартнер", що перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ НВФ "Хімагро" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентом, яким сформовано податковий кредит за ІІІ квартал (вересень 2011 року), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВФ «Хімагро» (код ЄДРПОУ 32067134) з питань взаємовідносин із ТОВ "Агропартнер" (код ЄДРПОУ 31818929) за період ІІІ квартал (за вересень 2011 року).

Як зазначено в акті перевірки та вбачається з наявної в матеріалах справи розписки №113/22, повідомлення та копія наказу від 19.09.2012 року №336 були вручені позивачу 20.09.2012 року (т.1 а.с.93).

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт від 04.10.2012 року №704/22-32067134 "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань взаємовідносин ТОВ НВХ «Хімагро» (код ЄДРПОУ 32067134) з ТОВ «Агропартнер» (код ЄДРПОУ 31818929) за період ІІІ квартал (за вересень 2011 року)" (т.1 а.с.8-21), яким встановлено порушення позивачем: ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого правочини, укладені між ТОВ НВФ "Хімагро" та ТОВ "Агропартнер" мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону; п.138.4, п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в 3-му кварталі 2011 року на суму 271678 грн.; ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення рядка 24 на суму 236241 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС прийняті: податкове повідомлення-рішення від 15.10.2013 року № 0003822301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 271678 грн. - за основним платежем та у розмірі 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України та податкове повідомлення-рішення від 15.10.2013 року №0003802301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 236241 грн. - за основним платежем, та у розмірі 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (т.1 а.с.6-7).

Не погодившись із висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.138.4 ст.138, ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Так, як вбачається з акту перевірки від 04.10.2012 року №704/22-32067134, при перевірці ТОВ НВФ "Хімагро" використані документи, надані позивачем разом із листом від 21.09.2012 року за №303 на запит податкового органу та акт ДПІ у м. Чернігові ДПС від 03.08.2012 року № 1453/22/31818929 (т.1 а.с.98-104) про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Агропартнер" (код ЄДРПОУ 31818929) з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковй декларації з ПДВ за вересень 2011 року при проведенні господарських відносин із ТОВ «Агрохімресурс» (код ЄДРПОУ 32399340).

Так, доходячи висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем в акті перевірки зазначено, що згідно акту ДПІ у м. Чернігові ДПС від 03.08.2012 року № 1453/22/31818929 податковим органом встановлено завищення ТОВ "Агропартнер" задекларованого податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 592348,00 грн. при проведенні господарських операцій з ТОВ "Агрохімсервіс" із закупівлі мінеральних добрив, який у подальшому був реалізований у вересні 2011 року іншим контрагентам, у тому числі ТОВ НВФ"Хімагро". Водночас, в акті зазначається, що ТОВ "Агропартнер" на порушення ст.ст.185,188 ПК України завищено суму податкових зобов'язань за вересень 2011 року на суму 236241,17 грн., враховуючи відсутність реальності факту здійснення господарських операцій. Таким чином, в акті вказується на те, що правочини, укладені ТОВ "Агропартнер", в тому числі з позивачем, є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, та вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Також, відповідач в акті зазначає, що для контрагентів ТОВ "Агропартнер" зазначені операції несуть податкову вигоду, тобто ТОВ "НВФ"Хімагро" є вигодонабувачем, а отже особою, на користь якої укладено угоди з контрагентами за період вересень 2011 року, які спричинили безпідставне завищення позивачем у ІІІ кварталі 2011 року витрат в сумі 1181206 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 271678 грн. та безпідставне завищення податкового кредиту на суму 236241,17 грн. за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Агропартнер" у вересні 2011 року.

Суд погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно довідки з ЄДРПОУ, видами діяльності позивача за КВЕД, є: 46.75 - оптова торгівля хімічними продуктами, 20.15 - виробництво добрив і азотних сполук; 46.90- неспеціалізована оптова торгівля; 72.19 - дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук.

Судом встановлено, що 21.04.2011 року між ТОВ "Агропартнер" (продавець), яке знаходиться у м. Чернігові та ТОВ НВФ "Хімагро" (покупець), яке знаходиться в Комінтернівському районі Одеської області, укладено договір №АП-0000094/04 (а.с.39-42), згідно умов якого продавець - ТОВ "Агропартнер" поставляє, а покупець приймає мінеральні добрива (товар). Кількість номенклатура, ціна, строк і умови поставки товару визначаються в специфікаціях, які є доповненнями до договору та його невід'ємною частиною (п. 1.1 договору).

Розділом 6 Договору визначено, що відвантаження товару здійснюється залізничним або іншим видом транспорту, а також без їх використання відповідно до умов доповнення до договору. За умови відвантаження залізничним транспортом, покупець зобов'язаний протягом двох календарних днів з моменту оплати надати продавцю транспортну інструкцію на поставку конкретної партії товару, яка повинна містити: номер договору, доповнення до нього, кількість товару для відвантаження, станцію призначення, код станції призначення, залізницю призначення, найменування вантажоодержувача, його код та повну адресу; особливі відмітки (у разі необхідності). Транспортна інструкція є невід'ємною частиною договору та підтверджує намір покупця на відвантаження товару (п.6.3 договору). Покупець зобов'язаний направити зі станції вантажоодержувача на станцію вантажовідправника телеграму про готовність прийняття товару за два дні до строку відвантаження товару, зазначеного в доповненнях до Договору (п. 6.10 договору). Товар вважається прийнятим покупцем у кількості згідно із специфікацією (залізничною накладною), якість товару підтверджується відповідним сертифікатом заводу-виробника (п.6.12 договору). Строк дії договору до 21.04.2012 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Згідно п.11.3 Договору, сторони є платниками податку на прибуток на загальних підставах за ставкою 25%.

Позивачем були надані в засвідчених копіях доповнення №№1-4, 6-11 до договору від 21.04.2011 року №АП-0000094/04 (а.с.43-62), згідно яких продавець ТОВ "Агропартнер" передає у власність покупцю ТОВ НВФ "Хімагро", а покупець приймає та оплачує на умовах, визначених даними доповненнями, наступний товар: нітроаммофоска (16:16:16), виробництва Росії; аміачна селітра, виробництва України; аммофос NP (12:52), виробництва України, у кількості та за ціною, з урахуванням ПДВ, що визначені у вказаних доповненнях до договору.

Згідно умов вказаних доповнень №1-4,6,8 до договору, товар поставляється на СРТ ст.Чорноморська (ОПЗ), код ст.424403 за реквізитами отримувача: станція отримання - ст.Чорноморська (ОПЗ), Одеська залізниця; код станції - 424403, отримувач - ТОВ НВФ "Хімагро", код отримувача - 5130; згідно доповнень № 10-11, станція отримання - СРТ м. Миколаїв Одеська залізниця; ст.Чорноморська Одеська залізниця; згідно доповнення №7 - станція отримання - СРТ призначення; згідно доповнення №9 - станція отримання - СРТ м.Миколаїв, код ст.415103.

Разом з цим, додатковими умовами доповнень №1, №3, №4, визначено, що відвантаження товару здійснюється при наявності телеграми зі згодою зі ст.Чорноморська на ст. Купянск-Сортировочний, та зі ст.Чорноморська на ст. Конотоп, додатковими умовами доповнень № 7, № 10, № 11 визначено, що відвантаження товару здійснюється при наявності транспортних інструкцій від покупця та згідно цих транспортних інструкцій. Також, у всіх доповненнях до договору визначено, що приймання та розвантаження покупець здійснює своїми силами та за свій рахунок.

У якості доказів підтвердження здійснення господарських операцій з придбання товару у спірний період між ТОВ НВФ "Хімагро" та ТОВ "Агропартнер", позивачем надано до суду засвідчені копії: видаткових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, податкових накладних, залізничних накладних, паспорту на селітру аміачну та сертифікатів на аммофос (т.1 а.с. 63-65, 66-69, 141-144,147-155,237-239,241-242).

Судом також встановлено, що між ТОВ "Агропартнер" (повірений) та ТОВ НВФ "Хімагро" (довіритель) було укладено договір доручення від 14.07.2011 року №129/07, відповідно до умов якого повірений зобов'язується від імені довірителя приймати участь у підготовці та оформлені документів для митного очищення імпортного товару, який прибув на адресу повіреного по зовнішньоекономічному контракту, контрактоутримувачем якого є довіритель (т.2 а.с.41-42).

Позивачем у якості доказів підтвердження виконання даного договору надано до суду: копію акта виконаних робіт від 30.09.2011 року №61 на загальну суму 5520,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 920,00 грн., копії акта прийому-передачі виконаних робіт за вересень 2011 року від 30.09.2011 року №б/н на загальну суму 38770,32 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 2803,32 грн. та за серпень 2011 року №б/н на загальну суму 88246,20 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 11049,30 грн. (т.1 а.с.138-140), копії податкових накладних від 30.09.2011 року згідно договору доручення від 14.07.2011 року №129/07 на (т.1 а.с.156-158); копії рахунків-фактур від 31.08.2011 року та від 06.09.2011 року (т.1 а.с.145-146), копії платіжних доручень від 14.09.2011 року №82, від 06.09.2011 року №26 на суму 60000,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 10000,00 грн. (т.1 а.с.236,240).

Податкові накладні, виписані ТОВ "Агропартнер" позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2011 року (т.2 а.с.23-30).

Суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за вересень 2011 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2011 року та додатком №5 до неї по контрагенту ТОВ "Агропартнер" (т.1 а.с.159-169) та суми валових витрат за вказаними операціями за спірний період позивач відніс до податкової декларацій з податку на прибуток за 3 квартал 2011 року (т.2 а.с.52-66).

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та включення сум до складу валових витрат регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п. 188.1. ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках реквізити, що визначені у цьому пункті.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визнання врегульовано ст.138 ПК України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.4. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.8. ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 138.8.1. п.138.8. ст.138 ПК України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм права випливає, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення ним сум до валових витрат.

Відповідно п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду та відповідно п. 14.1.202 зазначеної статті продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період та включення спірних сум до витрат підприємства, надані податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, залізничні накладні та інші супутні бухгалтерські та первинні документи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 86 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв'язок, суд критично ставиться до зазначених документів як до доказів фактичного отримання позивачем товарів і робіт та використання цих товарів і робіт у власній господарській діяльності та погоджується із встановленими ДПІ порушеннями позивачем ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим завищено суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 236241 грн. та п.138.4, п. 138.6 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого вставлено завищення податку на прибуток у 3 кварталі 2011 року на суму 271678 грн., з огляду на наступне.

Так, суд зазначає, що на підтвердження отримання позивачем робіт за укладеним із ТОВ "Агропартнер" договором №129/07 від 14.07.2011 року, позивачем надано до суду лише копії актів здачі-прийняття виконаних робіт, акту виконаних робіт №61 від 30.09.2011 року та податкові накладні. При дослідженні в судовому засіданні наданих позивачем актів приймання робіт та акту виконаних робіт, встановлено, що в зазначених документах в порушення ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" не міститься вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій - конкретних видів робіт, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік конкретних наданих робіт, їх об'єм, яким чином визначено вартість наданих робіт, не можливо визначити одиницю виміру таких робіт для розрахунку їх вартості, визначити осіб, які виконували такі послуги. Види, наданих згідно з актами приймання робіт, носять загальний характер і фактично відтворюють умови договору доручення стосовно зобов'язань виконавця за цим договором та містять загальну вказівку про надання таких робіт.

Тобто, фактично акти виконаних робіт та приймання робіт не містять обов'язковий реквізит первинного документа: "зміст та обсяг господарської операції", а тому вони не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій.

Крім того, суд зазначає, що згідно наданих копій актів прийому-передачі виконаних робіт за договором доручення від 14.07.2011 року №129/07 за вересень 2011 року від 30.09.2011 року № б/н на загальну суму 38770,32 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 2803,32 грн. (а.с.138,139), витрати згідно акту не підтверджені документами залізниці. Так, відшкодування витрат повинно бути підтверджено залізничними накладними, накопичувальними картками та іншими документами.

Таким чином, аналізуючи письмові докази, надані позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту податку, сплаченого у ціни придбаних робіт, судом встановлено, що акти виконаних робіт не містять усіх необхідних реквізитів, а лише назву робіт та їх вартість, а інших документів, де зазначено інформацію про проведені заходи щодо надання вищевказаних робіт (суть виконаних робіт) не надано і, відповідно, документально не підтверджено, що понесені позивачем витрати з виконання робіт пов'язані з їх подальшим використанням у господарській діяльності.

При цьому, будь-яких інших, первинних в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", документів на підтвердження здійснення операції з контрагентом ТОВ "Агропартнер" за договором №129/07 від 14.07.2011 року, позивачем на неодноразову пропозицію суду не надано, та в матеріалах справи не містяться.

З огляду на викладені положення законодавства, суд зазначає, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Разом з тим, як вказано вище, обов'язковою умовою формування податкового кредиту з податку на додану вартість є не лише наявність податкових накладних та відповідних первинних документів, а і фактичність безпосередньої поставки товарів. При цьому будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а у разі її відсутності не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що лише формальна наявність у позивача актів здачі-прийняття виконаних робіт та акту виконаних робіт, податкових накладних, виписаних ТОВ "Агропартнер", не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання робіт та отримання товару, і не дають суду можливості дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Поряд з цим, з'ясовуючи питання товарності господарських операцій позивача із вказаним контрагентом, судом досліджено порядок доставки товару, згідно з яким постачання товару здійснювалось продавцем.

Суд зазначає, що на підтвердження отримання товару позивачем, останній надав до суду копії видаткових накладних (т.1 а.с.141-142).

Так, з наданих позивачем копій накладних вбачається, що в зазначених документах в порушення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" не зазначені прізвище, посада осіб, відповідальних за отримання товару з боку позивача; не зазначено номеру довіреності та її дати на особу, що отримувала товар. Разом з цим, підпис наявний у вказаних накладних у графі "Отримав (ла)" не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції по отриманню товару з боку позивача.

Тобто, з наданих позивачем копій видаткових накладних неможливо зробити достовірний висновок щодо фактичності передачі товару за спірною угодою, наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі (-ам), відповідальним за отримання від постачальника такого товару. Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданої господарської операції, що позбавляє суд можливості встановити факт товарності зазначеної господарської операції.

Також, суд зазначає, що позовна заява не містить опису фактичного виконання господарських зобов'язань за укладеними з контрагентом договорами, у зв'язку з чим судом з'ясовувалося у уповноваженого представника позивача питання щодо фактичності й достовірності здійснення господарських операцій. Водночас, в межах предмету доказування по справі, представник позивача не надав зрозумілих та аргументованих пояснень стосовно того, яким чином здійснювалась поставка товару до підприємства саме його контрагентом, ким було отримано товар з боку позивача,яким чином позивачем здійснювалось приймання товару та його розвантаження.

Як вже було встановлено судом, на підтвердження перевезення вантажу залізничним транспортом позивачем були надані копії залізничних накладних (а.с.63-65), де в графі «Відправник» зазначений не ТОВ "Агропартнер", яке є контрагентом за договором, а відправниками являються ПрАТ "Кримський титан" (код ЄДРПОУ 32785994), "Концерн Стирол" (код ЄДРПОУ ), а одержувачем - ТОВ "НВФ "Хімагро".

Судом не приймаються до уваги надані з боку позивача залізничні накладні у якості доказів підтвердження транспортування товару з боку контрагента позивача, оскільки, по-перше, відправниками у них зазначаються зовсім інші юридичні особи, а не контрагент позивача; а по-друге, вказані документи щодо транспортування товару надані лише на перевезення аммофосу, в той час, як за спірними операціями позивачем придбавалось у його контрагента ще нітроаммофоска (16:16:16), виробництва Росії та аміачна селітра, виробництва України.

При цьому, надані з боку позивача лише у судовому засіданні 23.09.2013 року копії листів за підписом директора ТОВ «Агропартнер» від 19.09.2011 року на адресу ТОВ «ТД» Агроімпорт ЛТД» та листи за підписом директора ТОВ «ТД» Агроімпорт ЛТД» від 19.09.2011 року на адресу ТОВ «Остхем-Україна» та ТОВ «Сінтез-Ресурс» щодо відвантаження мінеральних добрив, жодним чином не свідчать про перевезення товару, як і не підтверджують те, що перевезення аммофосу здійснювалось контрагентом позивача. Водночас, суд звертає увагу, що вказаних документів з боку позивача не було надано на перевірку на запит податкового органу.

Разом з цим, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи щодо транспортування товару (нітроаммофоска (16:16:16), виробництва Росії; аміачна селітра, виробництва України), та на неодноразові пропозиції суду надати такі документи, представником позивача не було надано жодних доказів на підтвердження перевезення вказаного товару.

Будь-які документи, що підтверджують факт отримання позивачем товару (добрив) від ТОВ "Агропартнер" відсутні, що не дає можливості достовірно встановити, що товар був отриманий позивачем від ТОВ "Агропартнер".

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт реальної поставки товару від ТОВ "Агропартнер", оскільки суду в підтвердження перевезення вантажу автомобільним транспортом не надані документи, що свідчили б про транспортування товару контрагентом позивача.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, надані з боку позивача копії договорів, що укладались ним як продавцем із його контрагентами-покупцями, копії видаткових накладних та платіжних доручень, довіреностей на підтвердження використання отриманих у контрагента ТОВ "Агропартнер" мінеральних добрив для подальшого використання в межах господарської діяльності позивача, судом оцінюються критично, оскільки, з наданих позивачем документів вбачається, що видаткові та податкові накладні ТОВ "Агропартнер" виписувались на поставку нітроаммофоски (16:16:16), виробництва Росії, аміачної селітри, виробництва України, аммофосу NP (12:52), виробництва України, в той час як в наданих видаткових та податкових накладних, виписаних позивачем зазначається найменування товару -нітроамофоска (16 16 16, мішки) та аммофос (мішки), що жодним чином не свідчить про те, що вказаний товар, реалізований позивачем його контрагентом є саме тим товаром, який, за твердженням позивача, придбавався ним у ТОВ "Агропартнер".

Таким чином, докази, надані позивачем щодо подальшої реалізації, як посилається позивач, отриманих у контрагента товарів як докази підтвердження використання цих товарів у господарській діяльності підприємства, не беруться судом до уваги.

Отже, судом встановлено, що позивачем наданими документами не доведено факту товарності та дійсності господарських операцій між ним та його контрагентом. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту та витрат.

З урахуванням сукупності наведених обставин, суд не може вважати доведеним факт реального виконання господарських операцій з ТОВ "Агропартнер", за рахунок яких сформовано податковий кредит та віднесені спірні суми до валових витрат.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних є обов'язковою, проте, не єдиною умовою для набуття позивачем права на податковий кредит, оскільки сам по собі факт виписування документів не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце.

З огляду на викладені положення законодавства, суд зазначає, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, та для отримання можливості віднести суми до валових витрат платник податків повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності.

Отже, наявність вказаних видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт, в даному випадку не є достатньою підставою для визнання правомірності віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та до складу витрат, оскільки наведені в них відомості не підтверджуються належними первинними бухгалтерськими документами.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що лише формальна наявність у позивача видаткових накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт, виписаних ТОВ "Агропартнер", не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного отримання товару і робіт, і не дають можливість суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та до витрат, що пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність у справі належного документального підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Агропартнер" щодо поставки товару та виконання робіт на недоведеність подальшого використання цього товару та робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ за спірний період у розмірі 236241 грн., та про безпідставність віднесення спірних сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування на суму 271678 грн., у зв'язку із чим погоджується із висновком відповідача щодо зменшення залишку від'ємного значення рядка 24 на суму 236241 грн. та заниження податку на прибуток підприємств в 3-му кварталі 2011 року на суму 271678 грн., а тому, на думку суду, донарахована контролюючим органом сума грошового зобов'язання відповідає вимогам ст.54, ст.57 ПК України на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Водночас, посилання відповідача в акті перевірки з урахуванням висновків акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.02.2012 року №1062/23-4/37240791 на нікчемність правочинів суд не приймає до уваги за відсутності належного документального підтвердження відповідними засобами доказування завідомо умисної мети та факту спрямованості договорів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч.1 ст.228 ЦК України пов'язує визначення порушення публічного порядку.

Між тим, такі посилання відповідача щодо нікчемності правочину, у даному випадку, не спростовують недоведений в ході розгляду справи факт постачання товарів та надання робіт ТОВ «Новохім» його контрагентом - ТОВ "Агропартнер", обставини чого відповідно до розподілу обов'язку доказування покладено на позивача, і за цих обставин не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи представник відповідача довів суду, з посиланням на відповідні положення законодавства та на надані докази, правомірність прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим суд вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за результатами вказаної перевірки скасуванню не підлягають, а отже адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Хімагро" задоволенню не підлягає.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 14 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 71, 72, 79, 86, 94, 103, 158 - 163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Хімагро" до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2013 року № 0003822301 та від 15.10.2013 року № 0003802301 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 21.10.2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Хімагро" до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2013 року № 0003822301 та від 15.10.2013 року № 0003802301 - відмовити.

21 жовтня 2013 року.