Ухвала суду № 34332699, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К-33863/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря: Кіт О.С.

представників позивача Бернацької О.В.

відповідача Маісурадзе З.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 у справі №2а-3183/10/2670 за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду первинної скарги

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2010 позовні вимоги Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.07.2009 №0000864120/0, від 12.10.2009 №0000864120/1, від 23.12.2009 №0000864120/2, від 04.02.2010 №0000864120/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання. Визнано протиправним та скасовано рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 09.10.2009 №11724/10/25-20 про результати розгляду первинної скарги.

Рішення судів мотивовано відсутністю права податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2010 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки згідно облікової картки платника сплата узгодженого податкового зобов'язання відбулась з порушенням граничних строків сплати. З огляду на встановлений факт щодо правомірності застосування штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції вказав також і на правомірність рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 09.10.2009 №11724/10/25-20 про результати розгляду первинної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач 22.10.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 28.10.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 та залишити в силі рішення суду першої інстанції .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 7.7 ст. 7, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України №2181-ІІІ), частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

В порядку ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків її правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №263/41-20/20077720 від 20.07.2009, складеного за результатом перевірки позивача щодо своєчасності сплати рентної плати за транзитне транспортування природного газу через територію України по розрахункам за січень-березень 2009 року, та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.7 Закону України №2181, було винесено податкові повідомлення-рішення від 31.07.2009 №0000864120/0, від 12.10.2009 №0000864120/1, від 23.12.2009 №0000864120/2, від 04.02.2010 №0000864120/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20% в сумі 63004816,70грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з рентної плати за транзитне транспортування природного газу через територію України.

Судами також встановлено, що фактично сплачені позивачем кошти за узгодженими податковими зобов'язаннями з рентної плати за транзитне транспортування природного газу через територію України по розрахункам за січень-березень 2009 року зараховані податковим органом на першочергове погашення податкового боргу за іншими податками.

За змістом п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст. 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України №2181 та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №2181-ІІІ визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, а тому правильним у даній справі, в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, є рішення суду першої інстанції.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 09.10.2009 №11724/10/25-20 про результати розгляду первинної скарги слід зазначити, що воно було прийнято в процедурі апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань та не створює для позивача юридичних наслідків. Це рішення прийнято за результатом вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі та не є актом реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності. Відповідно ж до пункту 1 частини 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

З огляду на зазначене, висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 09.10.2009 №11724/10/25-20 про результати розгляду первинної скарги є правильним без відносно мотивів такого рішення.

Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 226, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2009 №0000864120/0, від 12.10.2009 №0000864120/1, від 23.12.2009 №0000864120/2, від 04.02.2010 №0000864120/3. В цій частині залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2010.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 залити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв