Ухвала суду № 34332689, 17.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/45397/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Державної податкової служби на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестранском" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрестранском" (далі - ТОВ "Експрестранском") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010 року у задоволенні позову ТОВ "Експрестранском" відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Експрестранском" задоволено. Скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010 року та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги ТОВ "Експрестранском".

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Личаківському районі м. Львова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010 року.

ТОВ "Експрестранском" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова в період із 22.01.2009 року по 27.01.2009 року було проведено позапланову виїзну перевірку позивача ТОВ «Експерттранском» з питань взаємовідносин з ТОВ «Профліга» за період з 01.03.2008 року по 30.09.2008 року. За результатами перевірки складено акт № 41/23-2/23958600 від 30.01.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.7 п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та занижено податок на додану вартість на суму 40717, 00 грн., у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість з вартості отриманих послуг від ТОВ «Профліга» за період березень 2008 року - вересень 2008 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова було винесено податкове повідомлення-рішення №0000382320/0/4281/23-2 від 17.02.2009 року про визначення ТОВ «Експерттранском» суми податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 61075, 00 грн., в тому числі 40717, 00 грн. за основним платежем та 20358, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «Експерттранском» та ТОВ «Профліга» укладено договір №09-01-2008 від 09.01.2008 року на виконання робіт по створенню бази даних, автоматизація рахунків та обробка інформації по об'єктах. Реальність та виконання зазначеного договору підтверджується матеріалами справи. Суми ПДВ за отримані послуги згідно зазначеного договору в період березень - вересень 2008 року ТОВ «Експерттранском» віднесено до податкового кредиту та відображено в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні місяці на загальну суму 40716,66 грн.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається, зокрема, із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зареєстровані платники податку мають право нараховувати покупцю ПДВ, складати та видавати йому податкову накладну.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на дату укладання договору №09-01-08 від 09.01.2008 року і дату видачі податкових накладних ТОВ «Профліга» перебувало на податковому обліку як платник ПДВ. Видані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, виписані зареєстрованим платником ПДВ і немає жодних порушень порядку її заповнення.

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює залежності між правом платника ПДВ на формування податкового кредиту та належним виконанням постачальниками своїх податкових зобов'язань, а також сплатою до бюджету сум ПДВ. Відповідальність платника податків у вигляді фінансових санкцій наступає тільки у випадку не підтвердження належним чином оформленими податковими накладними (на момент перевірки ДПІ) сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту (абз.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»). Несплата податку продавцем послуг (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивач у відповідності до п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Частиною 3 ст. 216 ЦК України передбачено, що правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що договір №09-01-08 від 09.01.2008 року між ТОВ «Експерттранском» і ТОВ «Профліга» щодо виконання робіт по створенню бази даних, автоматизація рахунків та обробка інформації по об'єктах, на момент його укладення відповідав усім вимогам необхідним для його чинності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Експрестранском".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров