Ухвала суду № 34332550, 17.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/10400/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М. О.секретаря судового засідання Волошина В. М.,

представник позивача Іноземцев Є. С.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" (далі - ПАТ "Миколаївгаз") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у задоволенні позову ПАТ "Миколаївгаз" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року апеляційну скаргу ПАТ "Миколаївгаз" задоволено. Скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року. прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ПАТ "Миколаївгаз" задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Миколаївгаз" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Миколаївгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 20.06.2011 року №730/39/05410263.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1. п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року у сумі 1391025,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000283900 від 08 липня 2010 року, яким позивачу встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року у сумі 1391025,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 695513, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2009» укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.06.2010 року №01/06/03-10. Крім того, позивачем з ТОВ «Целассунг компані» укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.06.2010 року №01/06/02-10.

Судом апеляційної інстанції було досліджено первинні документи та зроблено висновок про реальність, товарність та виконання зазначених договорів.

Підпунктом 2.7 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Відповідно до Наказу №460 при здійсненні перевезень вантажів залізничним транспортом внутрішнього повідомлення оформляється комплект перевізних документів форми ГУ-29-0, до якого, зокрема, входить залізнична накладна.

Відповідно до п.5.6 «Правил №644 - оформлення документів», накладна видається вантажоодержувачеві після здійснення ним підписи в дорожній відомості про отримання вантажу.

У відповідності до п. 1.2 «Правил №644 - оформлення документів», накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником і залізницею на користь третьої сторони - вантажоодержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за провезення.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що залізнична накладна є єдиним можливим і достатнім документом, який залишається у вантажоодержувача і підтверджує - перевезення і доставку вантажу залізничним транспортом.

Згідно з п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що залізнична накладна належить до первинної документації, застосування якої є обов'язковою для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності та відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стаття 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно із ч. 6 ст. 267 ГК України умовами договору може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «ГАЗУКРАЇНА - 2009» та ТОВ «Целассунг компані» мали право виступати посередником між відправником скрапленого газу та позивачем відповідно до ст. 636 ЦКУ, та сплатити перевезення через свого комісіонера відповідно до ст. 1011 ЦКУ.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що взаємовідносини між ТОВ «ГАЗУКРАЇНА - 2009» або ТОВ «Целассунг компані» та вантажовідправником не були предметом перевірки, з цього приводу зустрічна перевірка відповідачем не проводилася.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення про заниження податку на прибуток за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року на суму 1391025,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги ПАТ "Миколаївгаз" підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеному статтями 236 - 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров