Ухвала суду № 34332525, 07.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2013 р. м. Київ К-29375/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2010

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010

у справі № 2а-9320/10/0570

за позовом Закритого акціонерного товариства «Мега-Ресурс»

до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Краматорську Донецької області від 02.04.2010 №0000421701/0/14758/10/17-113. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Мега-Ресурс» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1, 70 грн.

Державна податкова інспекція у місті Краматорську Донецької області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 та п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 4617,99 грн. (1539,33 грн. - основний платіж та 3078,66 грн. - штрафні санкції), слугували висновки планової виїзної перевірки за період з 01.10.2008 по 30.09.2009, викладені в акті від 22.03.2010 № 519/23-2-30791770, про порушення вимог п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 та п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що полягало неутриманні позивачем як податковим агентом податку з доходів фізичних осіб при наданні працівникам підприємства додаткового блага у вигляді відшкодування витрат за страхові платежі. Обґрунтовуючи таке порушення, податковий орган вказує, що при перевірці авансових звітів за березень 2009 року встановлено, що працівникам підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відшкодовано грошові кошти за страхові платежі за договорами добровільного страхування автомобілів на загальну суму 10262,20 грн., що, на думку відповідача, є додатковим благом, яке повинно оподатковуватись податком з доходів фізичних осіб.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що компенсація витрат працівниками підприємства не може бути визнана отриманням ними додаткових благ, оскільки така компенсація є виконанням обов'язкових умов згідно з укладеними договорами оренди транспортних засобів.

Суд касаційної інстанції погоджується із зазначеним висновком судів попередніх інстанцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ЗАТ «Мега-Ресурс» (наймач) та працівниками підприємства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (наймодавці) укладено договори від 13.06.2008 №005288 та від 30.11.2008 №523175 про оренду автомобілів. Вказаними договорами на наймодавців покладено обов'язок застрахувати транспортний засіб за рахунок наймача (ч. 4 п. 3 договору від 13.06.2008 №005288 та ч. 4 п. 3 договору від 30.11.2008 №523175).

Наймодавцями укладено договори добровільного страхування автомобілів та сплачено страхові платежі.

На виконання умов ч. 4 п. 3 договору оренди від 13.06.2008 №005288 та ч. 4 п. 3 договору оренди від 30.11.2008 №523175 ЗАТ «Мега-Ресурс» за заявою наймодавців відшкодовано вказані витрати зі сплати страхових платежів на загальну суму 10262,20 грн.

Договірні правовідносини з оренди транспортних засобів між Закритим акціонерним товариством "Мега-Ресурс" та працівниками ОСОБА_3 і ОСОБА_2 мають цивільно-правовий характер і регулюються главою 58 «Найм (оренда)» Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у тому числі параграфом 5 цієї глави «Найм (оренда) транспортного засобу».

У відповідності до ч. 1 ст. 802 ЦК України страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем.

Абзац перший ч. 3 ст. 6 ЦК України встановлює для сторін право в договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Крім того, згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, сторони скористались закріпленим нормами цивільного законодавства принципом свободи договору, встановивши обов'язок для наймодавців застрахувати транспортні засоби, надані в оренду, за рахунок наймача. Відповідно, відшкодування грошових коштів зі сплати страхових платежів позивачем в рахунок погашення витрат наймодавців є способом виконання умов договору, тобто коштами, що виплачуються як відшкодування за цивільно-правовим договором.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Таким чином, виплачені позивачем фізичним особам відшкодування за цивільно-правовими договорами не є додатковим благом у розумінні п.1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки не є коштами, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), а є коштами, що підпадають під наведені у цій нормі виключення.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій було правильно встановлено обставини справи та надано їм правову оцінку.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2010 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло