Ухвала суду № 34332348, 21.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2013 року м. Київ К/800/11510/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Бухтіярової І.О.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013

у справі № 2а-1870/8509/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротехнодинаміка»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013, задоволено позовні вимоги: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби від 14.09.2012 № 0000341550/43114, № 0000351550/43120 та № 0000361550/43130.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних періодах за червень та серпень 2011 року, складений акт перевірки від 31.07.2012 № 2049/15-520/36550846, в якому встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, 198,3, 198,6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.3, п. 200. 4 ст. 201 Податкового Кодексу України, а саме: завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації по ПДВ за травень 2011 року - на 21 444,00 грн., за червень 2011 року - на 37 533,00 грн., за липень 2011 року - на 9 748,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198. 6 ст. 198, п. 200.3, п. 200. 4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 21 444,00 грн., за серпень 2011 року - на 30 093,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198. 6 ст. 198, п. 200.1, п. 200. 2 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками звітного періоду за травень 2011 року на суму 840,00 грн.

На підставі акта перевірки, 14.09.2012 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000341550/43114, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51 537,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 12 884,25 грн.; № 0000351550/43120, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 68 725,00 грн.; № 0000361550/43130, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 840,00 грн. та за штрафними санкціями - 210,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. ст. 198 Податкового кодексу України (далі -ПК України), вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «НВФ Союз» укладено договір поставки № 23/03-11 від 23.03.20011, відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ «Гідротехнодинаміка») зобов'язується передати у власність, а покупець (ТОВ «НВФ Союз») прийняти та оплатити товар виробничо-технічного призначення на умовах договору. Продукція за зазначеним договором була поставлена контрагенту, що підтверджується вантажно-митною декларацією та податковою накладною від 13.07.2011.

Як позивач, так і вказаний контрагент позивача, на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначеного договору поставки, позивачем виконано ряд господарських операцій з контрагентами ТОВ «Сервісний центр «Металург», ТОВ «Машдеталь», ТОВ «Ремгідромаш», ТОВ «Енергомашсервіс», Сумський державним університетом, ДП «Мисливське господарство «Суми». Виконання умов по договорах із вказаними контрагентами повною мірою підтверджено наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та вказаними контрагентами, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентами, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Крім того, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності висновків податкового органу про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та, відповідно, зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) В.В. Кошіль