Ухвала суду № 34330386, 05.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. справа № 2а/0470/11950/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі № 2а/0470/11950/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Жовтневого районного відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного виконавця Жовтневого районного відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Надтоки Ю.В., в якому просить зобов'язати відповідача зняти всі арешти накладені на майно позивача та грошові кошти, а також скасувати заборону здійснення відчуження будь-якого майна, що належить позивачу у зв'язку із закінченням виконавчого провадження з виконання виконавчих листів №2-2448 та №2-2449.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у відкритті провадження відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що даний спір не належить розгляду у адміністративному суді, оскільки позивачем оскаржуються дії (бездіяльність) державного виконавця щодо виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська ухваленого за правилами цивільного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до адміністративного суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду на виконання якого було видано виконавчі листи №2-2448 та №2-2449 винесене у липні 2003 року, а новий Цивільний процесуальний кодекс України набрав чинності з 1 вересня 2005 року, отже даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Згідно частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За загальним правилом, відповідно до частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники

виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

До юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Зокрема, розділом VII Цивільного процесуального кодексу України визначено інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, тому такі спори не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

До цивільної юрисдикції належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень, ухвалених загальними судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є боржником в виконавчому провадженні та оскаржує дії органів державної виконавчої служби щодо виконавчого провадження відкритого на підставі виконавчих листів №2-2448 та №2-449 від 05.05.2006 року, виданих Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утриманні дітей. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська на підставі якого видано виконавчі листи №2-2448 та №2-449 від 05.05.2006 року ухвалене за правилами цивільного судочинства.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що зазначений спір не належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Доводи позивача викладенні в апеляційній скарзі відносно того, що рішення суду на підставі якого було видано виконавчі листи №2-2448 та №2-449 від 05.05.2006 року було винесено судом у липні 2003 року не підтверджуються матеріалами справи, оскільки доказів в підтвердження зазначених обставин позивачем суду надано не було.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 199, 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі № 2а/0470/11950/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко