Ухвала суду № 34329164, 09.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 р.Справа № 2а/1570/10075/2011

Категорія: 9.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (раніше Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про застосування пені від 18 листопада 2011 року №0000732300 на суму 25901,58грн. та від 18 листопада 2011 року №0000742300 на суму 5100 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на протиправність оскаржених податкових повідомлень рішень з огляду на те, що ними донараховано грошові зобов'язання за період, щодо якого вже минув встановлений ст.102 ПК України термін 1095 днів з граничного строку сплати грошового зобов'язання. Також позивач вважає, що відповідачем не дотримано вимог ст. 250 ГК України з огляду на сплив річного терміну з моменту вчинення порушення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду 14 березня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

У період з 29 вересня 2011 року по 05 жовтня 2011 року на підставі п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідно до наказу Любашівської МДПІ від 28 вересня 2011 року №804 проведена позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання валютного законодавства за період з 23 січня 2008 року по 28 вересня 2011 року.

За результатами вказаної перевірки позивача Любашівською МДПІ складений акт перевірки №1138/2300/НОМЕР_1 від 07 жовтня 2011 року «Про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 23 січня 2008 року по 15 березня 2010 року».

У висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем ст.ст. 1, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в результаті чого донараховано пеню в сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 25901,58 грн.; п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Нацбанку України від 08 лютого 2000 року №49, в результаті чого донараховано штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 5100,00 грн.

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2011 року №0000732300 про застосування пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД у сумі 25901,58 грн., у зв'язку з порушенням позивачем ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; та від 18 листопада 2011 року №0000742300 про застосування пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД на суму 5100 грн., у зв'язку з порушенням позивачем ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає оскаржені податкової повідомлення-рішення такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15-93 Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Як вбачається з акту перевірки згідно вивізної вантажно-митної декларації №132 від 26 лютого 2007 року ФОП ОСОБА_1 здійснив експорт цибулі ріпчатої Allium Сераі (сорт Сабросо фірми ТОВ «Сан-Ойл»), що була призначена для подальшого споживання та довгострокового зберігання в кількості 20000 кг. на суму 43908,28 грн. (6620 євро по курсу валюти на 26 лютого 2007 року - 6,63267 грн.) За відміткою Ягорлицької митниці дата митного оформлення експортної продукції - 26 лютого 2007 року. Дана експортна операція здійснена відповідно договору від 30 січня 2007 року №8041 за участю нерезидента FLEVOTRADE Dronten BV, країна Нідерланди, загальна сума по договору - 33100 євро; строк оплати товару за контрактом - не пізніше тридцяти календарних днів після отримання товару покупцем. Строк сплати заборгованості по вищевказаній операції настав 27 серпня 2007 року.

Відповідно до виписок ОФ ВАТ «ВіЕйБі-банк» від 13 лютого 2007 року по рахунку НОМЕР_2 здійснено попередній безготівковий платіж в сумі 3310 євро. Заборгованість нерезидента на момент відвантаження товару становила 3310 євро (6620-3310).

Згідно акту №64/2300/НОМЕР_1/585 від 26 січня 2008 року попередньої перевірки за період з 27 серпня 2007 року по день початку даної перевірки 22 січня 2008 року (148 календарних дні) за фактом ненадходження в законодавчо встановлений строк виручки по експортній операції на суму 3310 євро була нарахована пеня в розмірі 10074,19 грн., яка була сплачена ФОП ОСОБА_1 05 січня 2010 року.

З 22 січня 2008 року по день початку перевірки - 29 вересня 2011 року минуло 1344 дні; сума заборгованості в іноземній валюті склала 3310 євро. Курс валюти станом на 29 вересня 2011 року згідно службового розпорядження Національного банку України від 28 вересня 2011 року №205/371 становив 10,864414 грн. за 1 євро. Таким чином, суд першої інстанції здійснив правильний розрахунок, відповідно до якого сума пені в сфері ЗЕД складає: 3310 * 10,868814 = 35975,77 грн. 35975,77 * 0,3% = 107,93 грн. за кожен день прострочення, 107,93 * 1344 дні = 145057,92 грн.

Вирішуючи питання про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, колегія звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст. 4 цього Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: акту перевірки - підставою для нарахування пені стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача порушення строків проведення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, а саме сума вартості недопоставленого товару складає 3310 євро. Розмір розрахованої пені в сфері ЗЕД не повинен перевищувати 35975,77 грн. (3310 * 10,868814). Проте, враховуючи суму пені в сфері ЗЕД, яка була нарахована ФОП ОСОБА_1 згідно попереднього акту перевірки від 26.01.2008 р. №64/2300/НОМЕР_1/585 та повідомлення-рішення від 26.01.2008 р. №000013/2300/0 в розмірі 10074,19 грн., залишок пені в сфері ЗЕД складає 25901,58 грн.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності застосування відповідачем пені за порушення позивачем встановленого ст. 1 Закону №185/94 180-денного терміну.

Вирішуючи питання про правомірність прийняття відповідачем ППР від 18 листопада 2011 року №0000742300 про застосування пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД на суму 5100 грн., у зв'язку з порушенням позивачем ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» суд першої інстанції виходив з того, що перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не здійснювалось декларування валютних цінностей за перевіряємий період, що свідчить про приховування ним валютних цінностей та майна, які знаходяться за межами України. У зв'язку з чим, відповідачем правомірно нараховані штрафні санкції за порушення порядку декларування валютних цінностей та майна за період з 01.04.2008р. по 01.10.2011р. у загальному розмірі 5100 грн. (340 грн. щоквартально).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (із змінами і доповненнями) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Згідно з пунктами 2,3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 р. №207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами», декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності. Обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності, починаючи з підсумків за 1995 рік, а спільними підприємствами з іноземними інвестиціями - щоквартально до 20 числа наступного місяця за звітним кварталом і у терміни, встановлені для подання річної звітності, починаючи з підсумків діяльності за 1995 рік.

Відповідно до п.2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. №49, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: - порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.1994р. №319/94, встановлено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк: продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України. Надалі декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги щодо протиправності оскаржених податкових повідомлень-рішень оскільки вони не відповідають вимогам ст.102 ПК України та ст.250 ГК України, враховуючи на наступне.

Згідно зі п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.1.1 ст.1 ПК України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно зі ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що нарахована позивачу пеня у сфері зовнішньоекономічної діяльності не може вважатися податком або збором та не є нарахуванням податкових зобов'язань, отже до спірних правовідносин не можуть застосовуватись приписи ст. 102 ПК України.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на ст. 250 ГК України з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Приписами ч. 2 вказаної статті встановлено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи. Отже, суд першої інстанції вірно виходив з того, що строки, передбачені ст. 250 ГК України також не можуть бути застосованими до правовідносин, що виникли у звязку з нарахуванням податковим органом штрафних санкцій за порушення ст. 9 Декрету №15-93.

Окрім того апеляційний суд звертає увагу на те, що апелянтом не наведено будь-яких доводів на спростування встановлених в акті перевірки відповідачем порушень термінів розрахунку у сфері ЗЕД, порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна ФОП ОСОБА_1.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ФОП ОСОБА_1.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду довів та обґрунтував. В свою чергу позивач, всупереч наведеним приписам, не довів апеляційному суду протиправність прийнятих відповідачем рішень.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року - залишити без змін.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 129 грн. 51 коп. на рахунок № 31212206781008, отримувач: ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов