Ухвала суду № 34329149, 09.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 р.Справа № 1570/4170/2012

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році, -

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2012 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із позовом, в якому просило стягнути з ФОП ОСОБА_1 суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 5 661,11 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 95,10 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, наданого відповідачем до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача склала 9 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не було створено жодного. Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами дорівнює 1. Всупереч вимог ч. 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач самостійно, в строк до 15 квітня 2012 року, не сплатив адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим, відповідно до положень ч. 2 ст. 20 вищезазначеного Закону, відповідачу була нарахована пеня, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, яка станом на 09 липня 2012 року становить 95,10 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволені частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3774 грн. 07 копійки. Також стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму пені у розмірі 63 (шістдесят три) грн. 67 копійок.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, наданому відповідачем до відділення Фонду середньооблікова чисельність штатних працівників у ФОП ОСОБА_1 склала 9 осіб.

У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 робоче місце.

Згідно положень ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ст. 19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації, громадській організації інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менше, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації, громадській організації інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Судом першої інстанції вірно враховано, що ФОП ОСОБА_1 надавав звітність до Роздільнянського районного центру зайнятості про наявність вакансій за станом на: 02 вересня 2011 року, 03 жовтня 2011 року,03 листопада 2011 року, 08 грудня 2011 року. За інші 8 місяців 2011 року відповідач не звітував.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце становить 5661, 11 грн. за рік. Таким чином, сума адміністративно-господарський санкцій за 8 місяців, в яких відповідач не звітував про наявність вакансій, становить 5661,11:12х8= 3774,07 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Згідно положень ч.2 ст. 20 зазначеного Закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

У відповідності з Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженим Постановою КМУ від 31 січня 2007 року № 70, пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, суд першої інстанції здійснив вірний розрахунок, відповідно до якого станом на 09 липня 2012 року відповідач крім адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів через не звітування про наявні вакансії за 8 місяців 2011 року повинен сплатити пеню, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного Банку України (станом на 09 липня 2012 року становить 7,50), нарахованої на суму недоїмки, що становить 3774,07 грн. х 0,02=75,8 грн. Таким чином, сума пені за 84 дні (з 17 квітня 2012 року по день подачі позову - 09 липня 2012 року) становить: 75,8 х 84: 100=63,67 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводів апеляційної скарги про те, що обов'язок відповідача щодо створення робочих місць для інвалідів включає його обов'язок підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (у редакції до 18 березня 2006 року) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року №3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Згідно п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03 травня 1995року, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Пунктом 5 та 14 вказаного Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів встановлено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 01 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

На підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року. Відтак, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов