Ухвала суду № 34328324, 16.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2178/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (Держаної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроеталон" до Держаної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Агроеталон" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі від 13.01.2012 №0000182300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012, адміністративний позов ТОВ "Агроеталон" було задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.04.2013 касаційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 у справі № 2а-1681/12/1070 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що в період з 30.11.2011 по 08.12.2011 посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі направлень від 30.11.2011 № 1678, № 1679, наказу від 30.11.2011 № 1721 та відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.1 п. 78.1, п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ "Агроеталон" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.02.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено Акт № 1270/23-2/36963983 від 15.12.2011.

Посадові особи податкового органу за результатами перевірки дійшли висновку про порушення позивачем вимог ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05 1997 № 165, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 333862,68 грн., в тому числі за травень 2010 року на суму 195966,82 грн. та за червень 2010 року на суму 137895,86 грн.

На підставі висновків Акту перевірки № 1270/23-2/36963983 від 15.12.2011 ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 № 0000182300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у сумі 417327,35 грн., з яких: 333862,68 грн. - за основним платежем; 83465,67 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач 27.01.2012 звернувся із скаргою № 04 до Державної податкової служби у Київській області.

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою у Київській області прийнято рішення від 22.03.2012 № 500/10/10-206/89-245, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 13.01.2012 № 0000182300, а скаргу позивача - без задоволення.

З акту перевірки вбачається, що вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ "ВОЛЮМ-ФС" товарно-матеріальних цінностей.

Перевіркою відображених у р.10.1 Декларацій "придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та 0%" сум податкового кредиту за період з 02.02.2010 по 30.09.2011 у загальній сумі 21358840,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив операції з придбання фруктів та овочів, послуг по оренді.

Так, аналізом податкової звітності, а саме декларації з податку на додану вартість з додатком № 5 (Податковий кредит) до Декларації з ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів", наданих до ДПІ у Києво-Святошинському районі за перевіряємий період, а також на виконання вимог Наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266, податковим органом встановлено, що до складу податкового кредиту включено суму ПДВ у розмірі 333862,68 грн. по постачальнику ТОВ "ВОЛЮМ-ФС", свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульовано 25.06.2011.

У зв'язку з вищезазначеним, посадові особи податкового органу дійшли висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 333862,68 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги правомірність прийняття ДПІ у Києво-Святошинському районі податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 №0000182300, з таких підстав.

22.03.2010 між ТОВ "ВОЛЮМ-ФС" (Постачальник) та ТОВ "Агроеталон" (Покупець) укладено договір поставки № 22/03-10, предметом якого є постачання товару партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця.

Придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та актами прийому-передачі, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Оплата за придбанні товарно-матеріальні цінності згідно з накладними проводилась протягом 2010 року грошовими коштами, що підтверджується належним чином завіреними копіями банківських виписок та платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

Оприбуткування товару (послуг) від ТОВ "ВОЛЮМ-ФС" в бухгалтерському обліку позивача відображалося по кредитному рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". Станом на 31.12.2010 року заборгованість відсутня.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не оспорюється факт надання послуг (робіт) та оплата їх вартості.

Так, суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманих від ТОВ "ВОЛЮМ-ФС", позивачем включено до податкового кредиту відповідного періоду.

Податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ "ВОЛЮМ-ФС" у складі ціни придбаних товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту ґрунтується на тому, що ТОВ "ВОЛЮМ-ФС" не задекларовано та не сплачено до Державного бюджету податкові зобов'язання у сумі 333862,68 грн.

Факти поставки товарів (надання послуг) та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Відповідно до Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину щодо постачання товарно-матеріальних цінностей, укладеного між позивачем та ТОВ "ВОЛЮМ-ФС", недійсним у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу визнання правочину, укладеного між позивачем та вказаним товариством недійсним.

Відповідно до статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість").

До складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбаних товарно-матеріальних цінностей, підтверджені податковими накладними.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ВОЛЮМ-ФС" підтверджується первинними документами, які складались для певного виду господарської операції - актами прийому-передачі, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до законодавства України, що підтверджує реальне здійснення господарської операції з придбання позивачем у ТОВ "ВОЛЮМ-ФС" товарно-матеріальних цінностей.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Києво-Святошинському районі податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 №0000182300.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (Держаної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби)на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 17.10.2013 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.