Постанова № 34327636, 17.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року справа №812/6760/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Гімона М.М., секретар судового засідання Варчук О.М., за участю сторін: позивач ОСОБА_2, представник відповідача Оробцова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Територіальної Державної Інспекції з питань праці у Луганській області про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В :

01.08.2013р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Територіальної Державної Інспекції з питань праці у Луганській області в якому просила визнати протиправним та скасувати припис № 12-25-164/0043-36 від 14.06.2013 року, винесений державним інспектором Територіальної Державної Інспекції з питань праці у Луганській області за наслідками позапланової перевірки.

Позов обґрунтовано тим, що перевірка проводилась з порушенням норм діючого законодавства, що висновок відповідача про порушення нею трудового законодавства зроблений лише на підставі пояснень осіб, які ніколи в неї не працювали, оскільки вона здійснює підприємницьку діяльність без найманих працівників.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в судовому засіданні довів правомірність своїх дій та прийнятих рішень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

В судовому засіданні позивач підтримала доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем (а.с.37).

04.06.2013р. старшим слідчим СВ Новопсковського РВ ГУМВС прийнято постанову у кримінальному провадженні № 10000469 провести перевірку з питань додержання законодавства про працю та зайнятість, в частині легалізації найманої праці приватним підприємцем ОСОБА_2, магазин якої «ІНФОРМАЦІЯ_1» розташований по АДРЕСА_1, оскільки надійшли заяви від ОСОБА_4, про те, що приватний підприємець ОСОБА_2 використовує працю продавців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення з ними трудових договорів (а.с.31).

04.06.2013р. за вихідним № 61/6846 вказана постанова слідчого із супровідним листом була спрямована до Територіальної державної інспекції з питань праці в м. Луганськ (а.с.32). Інші документи правоохоронним органом відповідачу не надсилались.

10.06.2013р. Територіальною Державною Інспекцією з питань праці у Луганській області прийнято наказ № 192 про проведення позапланової перевірки додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_2 (а.с.34).

14.06.2013р. відповідачем складено направлення на проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань додержання законодавства про працю, яке 14.06.2013р. було вручено ОСОБА_2 під підпис (а.с.33).

В той же день, 14.06.2013р. головним державним інспектором праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Луганській області Оробцовою О.В. проведено перевірку і складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 12-25-164/0043, в якому зазначений висновок: ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 протягом року до 29.05.2013р. перебували у трудових відносинах, отже трудове законодавство повинно було поширюватись на ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у повному обсязі, оскільки трудовий договір між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 не укладався, податки не сплачувались, запис у трудовій книжці відсутній, вказане свідчить по порушення вимог ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України, ч.2 ст.48 КЗпП України.

В той же день, 14.06.2013р. державним інспектором внесено припис № 12-25-164/0043-36, яким приписано ОСОБА_2: 1. привести у відповідальність трудові відносини з громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, починаючи з 2012 року по 29.05.2013 року, строк виконання 1 місяць, надалі вимог чинного законодавства дотримуватися постійно; 2. привести у відповідність ведення табельного обліку робочого часу відповідно до вимог наказу Міністерства статистики України від 05.12.2008р. № 489 «Про затвердження типових форм первинного обліку»; 3. привести у відповідність Правила внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до вимог ст..29 КЗпП України (а.с.39). Вказаний припис вручено позивачу під підпис.

Інші документи відповідачем не складались, що підтверджено реєстром матеріалів до перевірки.

Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» передбачено утворити Міністерства соціальної політики України, Державної інспекції України з питань праці, реорганізувавши Міністерство праці та соціальної політики України.

Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці.

Згідно із п. 1 Положення «Про Державну інспекцію України з питань праці», затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011 (далі - Положення № 386), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п. 7 Положення № 386 визначено, що Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Процедура проведення відповідачем перевірок встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (надалі - Порядок № 390).

Пунктом 2 Порядку № 390 передбачено, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Пункт 3 Порядку № 390 визначає, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Відповідно до п. 7 Порядку № 390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнобов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що інспектором праці в ході перевірки достовірно встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знаходились з ФОП ОСОБА_2 в трудових відносинах. Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується.

З матеріалів справи вбачається, що державним інспектором праці при проведенні позапланової перевірки аналізувались лише пояснення ОСОБА_6 від 29.05.2013р. та ОСОБА_5 від 29.05.2013р., які були надані не інспектору праці, а в рамках кримінального провадження слідчому, та ксерокопії яких опинились у інспектора праці. Вказане підтверджено змістом акту перевірки та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції (а.с.35, 36).

Колегія суддів дійшла висновку, що інспектор праці під час здійснення позапланової перевірки і складення акту перевірки інші документи ніж пояснень ОСОБА_6 від 29.05.2013р. та ОСОБА_5 від 29.05.2013р., не досліджував, додаткову інформацію не отримував. Інспектор праці в ході перевірки особисто пояснення від ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не відбирав.

Надані відповідачем в ході судового розгляду справи письмові пояснення ОСОБА_7 від 23.08.2013р. та ОСОБА_6 від 23.08.2013р. на адресу суду (а.с.50, 51), які посвідчені нотаріусом, та прийняті судом першої інстанції до уваги, як доказ правомірності дій відповідача, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані пояснення інспектор праці до прийняття спірного припису особисто не витребував і не міг аналізувати, для прийняття висновку щодо порушення позивачем норм КЗпП України.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно ч. 4 вказаної статті трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника було фактично допущено до роботи.

Колегія суддів з огляду на принцип допустимості і належності доказів, встановлений ст.70 КАС України, не приймає до уваги надані відповідачем в суді апеляційній інстанції документи: журнал реєстрації особистого прийому інспектора праці Оробцової О.В., звернення ОСОБА_6 від 13.06.2013р. та ОСОБА_5 від 13.06.2013р.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийняття припису № 12-25-164/0043-36 від 14.06.2013 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому є підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду.

Повний текс виготовлено 22.10.2013 року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Територіальної Державної Інспекції з питань праці у Луганській області про визнання протиправним та скасування припису скасувати.

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Територіальної Державної Інспекції з питань праці у Луганській області про визнання протиправним та скасування припису задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Територіальної Державної Інспекції з питань праці у Луганській області № 12-25-164/0043-36 від 14.06.2013 року,

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Т.Г. Гаврищук

М.М. Гімон