Постанова № 34325647, 18.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. справа № 2а-37/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мельника В.В.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16.02.2011 року у справі 2а-37/2011 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації Дніпропетровської області про перерахунок та стягнення заборгованості розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач), в якому просила поновити термін звернення до суду з позовними вимогами; визнати неправомірною відмову відповідача щодо не нарахування щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не нижче прожиткового мінімуму на дитинну віком до 6 років; зобов'язати відповідача перерахувати та сплатити недоплачену суму допомоги за період з 01.11.2009 року по 20.08.2010 року.

Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16.02.2011 року у справі 2а-37/2011 в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16.02.2011 року у справі 2а-37/2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка має малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим знаходиться на обліку у відповідача, як застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, та отримує від нього виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18 січня 2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Отже, позивач, з часу проголошення Рішення Конституційного Суду України у справі № 10-рп/2008, має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

В той же час, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду.

30 липня 2010 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. В частину другу статті 99 КАС України внесено зміни, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.

Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в адміністративному позові заявлено вимоги про перерахунок та виплату недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку поза межами строку, який визначено ст..99 КАС України.

Колегія суддів вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років є щомісячними, а відтак позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду.

Таким чином, позивач не був позбавлений можливості реалізувати право на звернення до суду у визначені законом строки.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню позов, в частині заявлених вимог щодо неправомірності нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 26 квітня 2010 року по 21 серпня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись п. 3 ч.1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково;

Постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16.02.2011 року у справі 2а-37/2011 - скасувати та прийняти нову постанову.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 26 квітня 2010 року по 21 серпня 2010 року у розмірі, передбаченому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації Дніпропетровської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 26 квітня 2010 року по 21 серпня 2010 року, згідно ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», з урахуванням проведених виплат.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та не підлягає оскарженню відповідно до ч.10 ст. 183-2 КАС України.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко