Постанова № 34324082, 14.10.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5682/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі судового засідання - Петренко О.В.,

за участю:

позивач - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_3 про визнання дій щодо складення 12.09.2013 року акту опису і арешту майна на підставі виконавчого листа по справі № 2а-4295/11, виданого 14.12.2011 року - неправомірними та звільнити з-під арешту майно, що відображено у пунктах 1-5 та 8-13 вказаного акту та зобов'язання вчинити дії щодо повернення майна, що відображено у пунктах 1-5 та 8-13 вказаного акту.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що при проведенні арешту майна відповідачем помилково було описано та вилучено майно, що не належить боржникові, на підтвердження чого надано докази придбання спірного майна третьою особою. Наголошувала на тому, що при проведенні опису третьою особою зазначалось, що спірне майно належить саме їй, однак відповідачем було проігноровано дане зауваження. Таким чином, позивач вважає дії відповідача неправомірними та зауважує про необхідність звільнення з-під арешту майно, визначене у акті опису від 12.09.2013 року у пунктах 1-5 та 8-13.

03 жовтня 2013 року позивачем надано клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до яких просив звільнити з-під арешту майно, що відображено у пунктах 1-5 та 8-13 акту опису та арешту майна від 12.09.2013 року.

Ухвалою від 03 жовтня 2013 року замінено первинного позивача - ОСОБА_3 на належного позивача - ОСОБА_1, а також залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - ОСОБА_3.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, надав клопотання про розгляд справи без його участі. У письмових запереченнях зазначав, що відділ державної виконавчої служби при проведенні арешту майна діяв в межах та на підставі діючого законодавства, а зауваження ОСОБА_1 про перебування такого майна у її власності було занесено до акту від 12.09.2013 року, однак у зв'язку з відсутністю документів на підтвердження даної обставини майно було арештовано. Виходячи з викладеного, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, хоча повідомлялась про час та місце судового розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження № 37688099 на виконання виконавчого листа № 2-4295/11, виданого 14.12.2011 року Октябрським районним судом м. Полтави. Виконавчем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2013 та надано строк до 09.05.2013 року для добровільного виконання даного рішення.

У зв'язку з невиконанням даної вимоги відповідачем 12 вересня 2013 року здійснено вихід за фактичним місцем проживання боржника, яким згідно вказаного виконавчого документу, є ОСОБА_4, а саме: АДРЕСА_1. При перевірці майнового стану боржника за даною адресою було проведено опис виявленого майна, на підставі чого складено акт опису й арешт майна. Вказаним актом описано та накладено арешт, зокрема, на таке майно: 1) монітор чорного кольору марки PROVIEW с/н FAEXI830017224 б/в, в робочому стані; 2) системний блок марки АSUS чорного кольору, б/в, в робочому стані, с/н 79Х350036194, 3) клавіатура чорного кольору марки DELUX в робочому стані; 4) мишка чорного кольору марки 4TECH б/в, в робочому стані; 5) дві маленькі колонки чорного кольору марки LOGITECH, б/в, в робочому стані, 8) чотири колонки коричневого GEMBIRD кольору в робочому стані; 9) системний блок чорного кольору без марки в робочому стані; 10) монітор SAMSUNG, модель 971Р, чорного кольору, б/в, в робочому стані; 11) монітор LG чорного кольору, б/в, в робочому стані, с/н IP8234TA; 12) системний блок сіро-чорного кольору без марки в робочому стані; 13) клавіатура світло-сірого кольору марки 4TECH в робочому стані (а.с. 37-42).

Не погодившись з проведеним арештом майна, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку проведеному арешту майна, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Частинами 1 та 2 статті 57 вказаного Закону встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Положеннями частини 5 тієї ж статті визначено, що про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд звертає увагу на те, що згідно змісту акту опису й арешту майна від 12.09.2013 року в ньому наявний запис про твердження ОСОБА_1 про право власності на частину майна, що внесено до опису вказаного акту та арештовано як майно боржника, тобто ОСОБА_3 Також, до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії видаткових накладних та товарних чеків, на підставі яких позивачем було придбано майно, що відображено у вищевказаному акті, а саме (згідно переліку):

- пункт 1 - монітор чорного кольору марки PROVIEW с/н FAEXI830017224 б/в, в робочому стані - придбано на підставі видаткової накладної від 11.03.2008 року № 00000014 (верхня частина а.с. 14);

- пункт 2 - системний блок марки ASUS чорного кольору, б/в, в робочому стані, с/н 79Х350036194 - придбано на підставі товарного чеку № 017041013-1706 від 17.04.2012 (верхня частина а.с. 15).

- пункт 4 - мишка чорного кольору марки 4TECH б/в, в робочому стані - придбано на підставі товарного чеку від 20.03.2013 року № 032001320/170566 (нижня частина а.с. 15);

- пункт 5 - дві маленькі колонки чорного кольору марки LOGITECH, б/в, в робочому стані, а також пункт 10 - монітор SAMSUNG, модель 971Р, чорного кольору, б/в, в робочому стані - придбані на підставі видаткової накладної від 24.04.2008 року № 00000019 (нижня частина а.с. 14);

- пункт 11 - монітор LG чорного кольору, б/в, в робочому стані, с/н IP8234TA - придбано на підставі товарного чеку від 09.04.2013 року № 0130904/170507 (верхня частина а.с. 16).

На підставі вказаних документів судом встановлено, що вони були придбані саме ОСОБА_1, про що свідчать наявні в перелічених вище документах відмітки, а тому вважає доведеним твердження позивача про право власності на зазначене майно.

Відповідно до частини другої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Надаючи оцінку вимозі позивача про зняття арешту з майна, визначеного пунктами 3, 8, 9, 12 та 13, суд, дослідивши наявні в матеріалах докази, не знайшов підтвердження права власності на них саме ОСОБА_1, а також звертає увагу, що клавіатура чорного кольору марки DELUX в робочому стані відповідно до копії товарного чеку від 16.02.2013 року № 0131602/1705, наданого позивачем, була придбана ОСОБА_5, що суперечить поясненням позивача. Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не доведено приналежність майна, визначеного пунктами 3, 8, 9, 12 та 13, їй на праві власності.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частини звільнення з-під арешту зазначеного майна задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Звільнити з-під арешту майно, що відображено у пунктах 1 (монітор чорного кольору марки PROVIEW с/н FAEXI830017224 б/в, в робочому стані), 2 (системний блок марки АSUS чорного кольору, б/в, в робочому стані, с/н 79Х350036194), 4 (мишка чорного кольору марки 4TECH б/в, в робочому стані), 5 (2 маленькі колонки чорного кольору марки LOGITECH, б/в, в робочому стані), 10 (монітор SAMSUNG, модель 971Р, чорного кольору, б/в, в робочому стані), 11 (монітор LG чорного кольору, б/в, в робочому стані, с/н IP8234TA) акту опису та арешту майна від 12.09.2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 17,21 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський