Постанова № 34323675, 10.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року (о 14 год. 55 хв.)Справа № 808/5829/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представника позивача Вовка Д.В.,

представника відповідача Ратієва Д.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - ДП «ЗТМК», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 № 0000142620.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акту від 28.02.2013 № 103/26-2/00194731, яким встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на 3012,00 грн. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 № 0000142620 таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що ДП «ЗТМК» дійсно мало договірні відносини з ФОП ОСОБА_3, який на момент здійснення операцій був зареєстрованим платником ПДВ. Зазначає, що податковий орган безпідставно пов'язує право ДП «ЗТМК» на формування податкового кредиту із діями третіх осіб, які є в ланцюгах постачання товару. При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму ПДВ продавцю в ціні товару, який зобов'язаний врахувати дану суму в складі податкових зобов'язань відповідної звітності з ПДВ і в установленому порядку сплатити її до бюджету, а у випадку невиконання своїх обов'язків, понести за це відповідальність. Таким чином, право покупця на формування податкового кредиту та подальшого отримання бюджетного відшкодування не може бути поставлено в залежність від додержання третіми особами-продавцями податкової дисципліни, як то належного подання податкової звітності та сплати податку до бюджету. На підставі викладеного, просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 № 0000142620.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у наданих запереченнях (вх. № 29147). Вказує, що під час перевірки не були надані сертифікати якості, видаткові накладні, документи щодо транспортування товару. Зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. Вказує на безтоварність операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 Вважає, що податковий орган дійшов вірного висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та відповідно відсутність права позивача на їх врахування при визначенні об'єкта оподаткування ПДВ. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні адміністративного позову ДП «ЗТМК» відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (ідентифікаційний код 00194731) є юридичною особою, яка зареєстрована 22.12.1999 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується Довідкою АА №556848 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) посадовою особою СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «ЗТМК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 за період з 01.02.2012 по 29.02.2012, за результатами якої складено Акт від 28.02.2013 № 103/26-2/00194731 (далі - Акт).

Відповідно до Акту перевіркою встановлено порушення:

п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4а ст. 200 ПК України, ДП «ЗТМК» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на 3012,00 грн., у тому числі по періодах: за березень 2012 на суму 206,00 грн., за квітень 2012 на суму 1486,00 грн., за травень 2012 на суму 1320,00 грн.

Позивачем подані заперечення від 06.03.2013 № 11/13-532 на Акт перевірки, в яких зазначено, що перевіряючим безпідставно зроблено висновок щодо мети заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Крім того, зазначено, що порушення з боку ДП «ЗТМК» відсутнє, відповідно не потребує коригуванню заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ на 3012,00 грн.

СДПІ надана відповідь від 14.03.2013 № 1893/10/26-2, в якій зазначено, що підстави для задоволення заперечень відсутні.

На підставі Акту та виявленого порушення СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 № 0000142620, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3012,00 грн., у тому числі по періодах: за березень 2012 на суму 206,00 грн., за квітень 2012 на суму 1486,00 грн., за травень 2012 на суму 1320,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1506,00 грн.

Позивачем подавалась до Окружної державної податкової служби - центральний офіс з обслуговування ВПП державної податкової служби скарга від 01.04.2013 № 25-02.221740 на податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 № 0000142620, в якій ДП «ЗТМК» просило скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги Окружною державною податковою службою - центральний офіс з обслуговування ВПП державної податкової служби прийнято рішення від 24.05.2013 № 9563/10/10-234, яким податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0000142620 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Судом встановлено, що між ДП «ЗТМК» (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник) укладено договір № 91 від 08.02.2012, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку і передати покупцю цукор на суму 40 000,00 грн., борошно зернових та овочевих культур на суму 19 800,00 грн., яйця птиць на суму 40 000,00 грн., а покупець прийняти і оплатити постачальнику його вартість у строки та порядку, передбаченому цим договором.

08.02.2012 між ДП «ЗТМК» (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник) укладено договір № 92, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку і передати покупцю м'ясо свіже та заморожене на суму 99 800,00 грн., а покупець прийняти і оплатити постачальнику його вартість у строки та порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до умов вищезазначених договорів постачання товару відбувається на умовах DDP склад покупця відповідно до правил Інкотермс - 2010. Відвантаження товару здійснюється транспортом постачальника.

На виконання умов договорів ФОП ОСОБА_3 на адресу ДП «ЗТМК» у лютому 2012 виписано податкові накладні на суму ПДВ 3012,42 грн., що включені до податкового кредиту ДП «ЗТМК» у лютому - квітні 2012 року.

Факт отримання ДП «ЗТМК» товару (продукти харчування) від ФОП ОСОБА_3 за договорами від 08.02.2012 № 91, 92 на загальну суму 18 074,52 грн., в т.ч. ПДВ 3012,42 грн. підтверджується наступними документами:

- податкова накладна № 2 від 01.02.2012, накладна № 1.01 від 01.02.2012, прибутковий ордер № 2012-405 від 02.02.2012 на суму 7919,76 грн., в т.ч. ПДВ 1319,96 грн.;

- податкова накладна № 4 від 08.02.2012, накладна № 8.02 від 08.02.2012, прибутковий ордер № 2012-463 від 08.02.2012 на суму 928,80 грн., в т.ч. ПДВ 154,80 грн.;

- податкова накладна № 8 від 21.02.2012, накладна № 20.02 від 21.02.2012, прибутковий ордер № 2012-689 від 22.02.2012 на суму 8916,96 грн., в т.ч. ПДВ 1486,16 грн.;

- податкова накладна № 12 від 29.02.2012, накладна № 29/02 від 29.02.2012, прибутковий ордер № 2012-876 від 29.02.2012 на суму 309,00 грн., в т.ч. ПДВ 51,50 грн.

Факт оплати товару на загальну суму 18 074,52 грн., в т.ч. ПДВ 3012,42 грн. підтверджується платіжними дорученнями № 1735, № 1736, № 1737 від 06.02.2012, № 2307, № 2308 від 10.02.2012, № 2453 від 14.02.2012, № 3223, № 3224, № 3225, № 3226 від 27.02.2012, № 12602 від 12.07.2012.

Судом встановлено, що у ДП «ЗТМК» є власний цех харчування № 67. В матеріалах справи міститься та судом досліджено генеральний план ДП «ЗТМК» та Положення про цех харчування № 67 від 15.09.2011 № Пе 67.001-2011.

Крім того, факт отримання ДП «ЗТМК» товару (продукти харчування) від ФОП ОСОБА_3 підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 03.02.2012 № 2012-2095, № 2012-2103, від 22.02.2012 № 2012-3438, № 2012-3486, від 29.02.2012 № 2012-5245.

Оскільки ДП «ЗТМК» вважає, що податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0000142620 прийняте СДПІ всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (пп. а п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з приписів вищевказаних норм, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту та заявлено суму бюджетного відшкодування ПДВ, а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний в оподатковуваних господарських операціях позивача. Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення. Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності контрагента позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в нього свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Стосовно господарської діяльності контрагента позивача та посилання представника відповідача на Акт перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 03.10.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як встановлено ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності субєктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення. Аналогічні висновки надавав і Європейський суд по правам людини, зокрема у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Стосовно відсутності документів, що підтверджують транспортування товару, суд зазначає наступне. За умовами договорів постачання товару відбувалось на умовах DDP склад покупця відповідно до правил Інкотермс - 2010. Відвантаження товару здійснюється транспортом постачальника.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових, видаткових накладних, прибуткових ордерів, оплати, які у своїй сукупності підтверджують отримання товару, його оприбуткування та правомірність заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, позивачем первинними документами доведено відсутність виявленого порушення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування за основним платежем, то відповідно і сума штрафної санкції є необґрунтованою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення форми «В1» № 0000142620 від 19.03.2013, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Присудити на користь Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 114,71 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят одна копійка).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак