Постанова № 34323248, 16.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р. Справа № 804/10882/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

при секретарі судового засіданняКалині В.М. за участю представника позивача Катичевої Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства « 38 відділ інженерно-технічних частин» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «38 відділ інженерно-технічних частин» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить:

- податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 08.04.2013 року № 0000612205 про застосування податкового зобов'язання та штрафних санкцій на суму 11939,22 грн. визнати неправомірним та скасувати його;

- податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 08.04.2013 року № 0000622205 про застосування податкового зобов'язання та штрафних санкцій на суму 32833 грн. визнати неправомірним та скасувати його.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 1, 4, 6, 7, 81 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України «Про прибуток», ст. ст. 203, 204 Цивільного кодексу України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому позивач зазначає, що наявність документального підтвердження господарських операцій з придбання товару, призначених для використання у господарській діяльності є визначальною та безумовною підставою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту. В діях підприємства відсутній факт заниження податку на прибуток та податку на додану вартість оскільки правочин є правомірним та не визнано судом недійсним, а також наявність у підприємства підтверджуючих документів правильності формування податкового кредиту та валових витрат, а тому висновки акту в цій частині є безпідставними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 08.04.2013 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000612205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11939,22 грн. (основний платіж 9551,22 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2388 грн.), а також податкове повідомлення-рішення № 0000622205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 32833 грн. (основний платіж 26266 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6567 грн.).

Зазначені податкові повідомлення-рішення винесені на підставі Акту від 25.03.2012 року № 2457/106/22.5-07/33124787 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Державного підприємства «Відділ інженерно-технічних части» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ПП «Таір-Д», ПП «Промислове будівництво», ПП «Ударник», ПП «Торговий дім «Альфа буд», ТОВ «ЛТД» за період з 01.01.2009 року по 30.04.2012 року.

У вказаному акті зазначено, що при перевірці використано: - інформація з ІС «Податковий блок», АС Аудит, АС Реєстр платників податків, АРМ «БЕСТ-ЗВІТ», АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»; - податкові накладні; - видаткові накладні; постанова старшого слідчого СВ ПМ Дніпродзержинської ОДПІ Перевязко А.Е. від 05.09. 2012 року «Про призначення позапланової документальної перевірки ДП «ВІТЧ-38» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ПП «Таір-Д», ПП «Промислове будівництво», ПП «Ударник», ПП «Торговий дім «Альфа буд», ТОВ «ЛТД» за період з 01.01.2009 року по 30.04.2012 року. В акті перевірки також зазначено, що Актом Дніпродзержинської ОДПІ «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Таір-Д» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку. Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що суб'єкт господарювання відсутній за податковою адресою. Місцезнаходження посадових осіб не відомо, первинних документів до перевірки не надано, тому звірку проведено за результатами аналізу даних, наявних в управлінні податкового контролю Дніпродзержинської ОДПІ. Підприємство використовувалось з метою надання послуг мінімізації податкових зобов'язань шляхом надання зацікавленим особам за винагороду пакету документів, до якого входили «фіктивні» угоди, рахунки, накладні, податкові накладні та доручення. ДП «ВІТЧ-38» в порушення ст. ст. 1, ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними і які є недійсними, при придбанні від ПП «Таір-Д» товарів ДП «ВІТЧ-38» завищено податковий кредит на суму 9551,22 грн. ДП «ВІТЧ-38» порушено ст. ст. 1, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 26265,83 грн., порушено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 9551,22 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

За змістом п.п. 78.1.11 п. 78.1. ст. 78 документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, такої обставини, як судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанова органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Судом встановлено, що 24.04.2010 року між ПП «Таір-Д» та позивачем було укладено договір № 20 купівлі-продажу товару, у відповідності з яким Продавець зобов'язується передати належний йому товару власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах Договору, згідно із специфікацією, яка є невід'ємною частиною Договору.

У відповідності зі специфікацією № 1 до вказаного договору, видатковими накладними від 27.04.2010 року, рахунками-фактурами від 27.04.2010 року, податковими накладними від 27.04.2010 року № 3 та № 4 позивач отримав від ПП «Таір-Д» товар на загальну суму 57307,32 грн., в т.ч. ПДВ на суму 9551,22 грн.

У відповідності з Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт від 25.03.2012 року № 2457/106/22.5-07/33124787 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Державного підприємства «Відділ інженерно-технічних части»вказаним вимогам законодавства не відповідає, тобто не містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, як вбачається із змісту вказаного акту перевірки, єдиною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з'явилась наявність акту, складеному податковим органом, про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Таір-Д»щодо підтвердження господарських відносин цього підприємства з іншими підприємствами-контрагентами у зв'язку з його незнаходженням за податковою адресою.

Проте, правове значення мають факти здійснення господарських операцій безпосередньо між учасниками цих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх господарських операцій щодо постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарських операцій, вчинених між останнім платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому зважаючи на те, що у Акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Таір-Д» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками зазначено, що дослідження первинних та бухгалтерських документів цього підприємства не здійснювалось, оскільки підприємство за юридичною адресою не знаходиться, то висновки, викладені у цьому акті мають характер припущень.

Пунктом 73.5. статті 73 Податкового кодексу України визначено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

У відповідності з п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року N 1232, з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

У відповідності з п. 4, п. 6, вказаного Порядку, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку. У разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Матеріали зустрічної звірки надсилаються до органу державної податкової служби (ініціатора).

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що зміст зустрічної звірки полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів конкретного платника податків з відповідними даними первинних бухгалтерських та інших документів інших суб'єктів господарювання.

При цьому, зустрічна звірка здійснюється на підставі документально підтвердженої інформації, отриманої податковим органом від суб'єкта господарювання після надіслання йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручення його законному чи уповноваженому представникові під розписку завіреного печаткою запиту про подання відповідної інформації. За наслідками проведення зустрічної звірки відповідним податковим органом складається довідка про зустрічну звірку.

При цьому Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року N 1232, складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки не передбачено.

Водночас, пунктом 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3).

У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України визначено, що зустрічні звірки проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, тобто Державній податковій адміністрації України право визначати порядок проведення зустрічних звірок не надано.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Разом з тим, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів у тому числі примусового характеру до порушника податкового законодавства - ПП «Таір-Д» (анулювати реєстрацію платника ПДВ, донарахувати суму податку, звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації тощо).

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06.11.2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Належних доказів нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ПП «Таїр-Д», відповідач не надав, а також не надав доказів визнання цього правочину недійсним судом.

Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що операції з вказаним контрагентом позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, і відповідно для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність винесення ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 08.04.2013 року № 0000612205 та № 0000622205 від 08.04.2013 року визнати неправомірними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «38 відділ інженерно-технічних частин» (код ЄДРПОУ 33127487) судові витрати в сумі 447,75 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2013 року

Суддя О.В. Серьогіна