КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" жовтня 2013 р. Справа№ 910/10137/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів: Мартюк А.І.
Рєпіної Л.О.
за участю представників:
від позивача: Мазурок Я.В. - дов. №155/1/23-5743 від 21.12.2012
від відповідача: Надьожа В.В. - дов. №24 від 24.02.2013
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Діамед"
на рішення господарського суду м. Києва
від 14.08.2013 (суддя Підченко Ю.О.)
у справі №910/10137/13
за позовом Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Діамед"
про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація" (надалі - позивач, КП „Київжитлоспецексплуатація") про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Діамед" (надалі - відповідач, ТОВ „Діамед") 11695,62 грн. основного боргу, 504,68 грн. пені та 106,09 грн. трьох відсотків річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2013 у справі №910/10137/13 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Діамед" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2013 у справі №910/10137/13 та прийти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 5692,23 грн. основного боргу, 57,61 грн. 3% річних та 262,31 грн. пені, згідно контррозрахунку позовних вимог.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що судом не досліджено та не спростовано у мотивувальній частині рішення посилання позивача на те, що відповідно до інформації від 23.09.2009 загальна площа будинку становить 2279,5 кв.м., а відповідно до п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, опалювальна площа (об'єм) будинку - загальна площа (об'єм) будинку, в тому числі технічні приміщення. Враховуючи зазначене, відповідач стверджує, що відсоток опалювальної площі, який припадає на відповідача зовсім інший, ніж той, що визначений позивачем, а відтак розрахунок ціни позову, зокрема заборгованості відповідача не відповідає дійсним обставинам справи. Апелянт також вважає, що суд першої інстанції помилково надав преюдиційного значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнивши факти, встановлені цим судом, з їх юридичною оцінкою.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначав, що він є балансоутримувачем нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Приозерна, 2А та що між ним та ПАТ „Київенерго" укладено договір від 08.04.1999 року №23-0369 (копія якого міститься у матеріалах справи) на постачання теплової енергії у гарячій воді у вказаний будинок.
28.03.2006 між Комунальним підприємством „Київжитлоспецексплуатація" в особі Дирекції по експлуатації нежилих будинків (за договором - підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Діамед" (за договором - споживач) укладений договір про надання доступу на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів №1397 (надалі - договір), предметом якого, відповідно до п.1.1 цього договору, є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Приозерна, 2А.
Згідно із п. 2.2.1 договору, позивач зобов'язаний розподіляти надану енергопостачальною організацією вцілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації та площі, займаній споживачем.
Відповідно до п. 2.2.2. договору позивач надає послуги по розрахунковому обслуговуванню споживачів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток №1), проводить засобами Дирекції як структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з калькуляцією.
Споживач зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у зверненні -дорученні, не допускаючи їх перевищення (п. 2.3.2. договору).
Пунктом 2.3.6 договору визначено обов'язок споживача своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.
Пунктом 2 додатку №2 до договору передбачено, що відповідач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у позивача акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає позивачу), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.
Сплату за вказаними документами відповідач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця (п. 3 додатку №2 до договору).
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надавав, а відповідач приймав визначені договором послуги, проте відповідач належним чином свої зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим за період з липня 2012 року по квітень 2013 року у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 11695,62 грн., що підтверджується відповідними розрахунками нарахувань за спожиту теплову енергію у будинку №2 літ. А по вулиці Приозерна у місті Києві, складеними позивачем актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за спірний період та іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи ту обставину, що заборгованість відповідача у розмірі 11695,62 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів погашення відповідачем вказаної заборгованості до суду надано не було, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та по сплаті експлуатаційних витрат у розмірі 11695,62 грн.
При цьому, колегією суддів відхиляються доводи апелянта про те, що розрахунок ціни позову, зокрема заборгованості відповідача не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки відсоток опалювальної площі, який припадає на відповідача зовсім інший, ніж той, що визначений позивачем, а місцевим господарським судом не досліджено та не спростовано у мотивувальній частині рішення посилання позивача на те, що відповідно до інформації від 23.09.2009 загальна площа будинку становить 2279,5 кв.м., а опалювальною площею (об'ємом) будинку є загальна площа (об'єм) будинку, в тому числі технічні приміщення.
З цього приводу суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що пунктом 2 додатку №2 до договору визначено, що споживач щомісяця отримує, серед іншого, акт звірки, який оформлює і повертає один примірник позивачеві.
Таким чином, у разі виявлення розбіжностей між обсягами спожитої теплової енергії, які нараховані позивачем, та обсягами теплової енергії, яка на думку відповідача спожита ним виходячи із займаної споживачем площі (з урахуванням загальної площі будинку), відповідач мав можливість звернутися до позивача і в позасудовому порядку, шляхом проведення бухгалтерських розрахунків, встановити суму розбіжності.
Однак, матеріали справи не містять доказів здійснення сторонами звірки взаєморозрахунків за договором, з метою виявлення розбіжностей у нарахуваннях за спожиту теплову енергію в порядку, визначеному пунктом 2 додатку №4 до договору, у ході виконання договору. Відповідачем не подано суду доказів його звернень під час споживання теплової енергії до позивача з листами, вимогами щодо непогодження з нарахованими обсягами та вартістю спожитої теплової енергії.
Таким чином, матеріали справи не підтверджують доводів відповідача про завищення позивачем обсягів спожитої відповідачем теплової енергії шляхом завищення відсотку опалювальної площі, який припадає на відповідача.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №5011-71/8541-2012 від 01.11.2012 встановлено, що опалювальна площа будинку за адресою вул. Приозерна, 2А у місті Києві станом на 30.09.2009 склала 1206,7 кв.м., а станом на 01.03.2011 - 857,2 кв.м., а відтак позивачем було правильно нараховано вартість теплової енергії із опалювальної площі будинку - 857,2 м.кв. пропорційно опалювальній площі відповідача, яка становить 84 кв.м.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що факти встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №5011-71/8541-2012 від 01.11.2012 року не доводяться знову при вирішенні спору у даній справі.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції надав преюдиційного значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнивши факти, встановлені цим судом, з їх юридичною оцінкою, колегія суддів вважає помилковими, оскільки з постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №5011-71/8541-2012 від 01.11.2012 вбачається, що розмір опалювальної площі будинку суд встановив, виходячи із наявних у матеріалах справи доказів, а саме довідок, які є додатками до договору №23-0369 від 08.04.1999, що укладений між позивачем та АЕК „Київенерго".
Копії вказаних довідок долучені позивачем до матеріалів справи. Зокрема із довідки станом 01.03.2011 дійсно вбачається, що опалювальна площа (площа опалення якої оплачується) будинку по вул. Приозерна, 2А у місті Києві становить 857,2 кв.м. Доказів зміни розмірів опалювальної площі будинку після 01.03.2011 матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 106,09 грн., згідно розрахунку позивача, який колегія суддів вважає обґрунтованим.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 3.4 додатку №2 до договору у випадку несплати за користування послугами, вказаними в цьому договорі, до кінця розрахункового періоду підприємство нараховує споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
За вказаних обставин, враховуючи наявність факту несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 504,68 грн., згідно розрахунку позивача, який відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" .
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість доводів позивача та необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Діамед" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2013 у справі №910/10137/13 має бути залишене без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Діамед" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2013 у справі №910/10137/13 залишити без змін.
Матеріали справи №910/10137/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Новіков М.М.
Судді Мартюк А.І.
Рєпіна Л.О.
Судове рішення № 34323037, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 21.10.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/10137/13. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: