Постанова № 34322922, 22.10.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 918/1085/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Яцюку В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гуменюка І.П. - представника за довіреністю від 01.01.2013р. №НЮ-20

від відповідача: Поліщук С.О. - представника за довіреністю від

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень", м.Рівне

на рішення господарського суду Рівненської області

від 10.09.13 р. у справі № 918/1085/13 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень", м.Рівне

до Державного підприємства "Сарненське лісове господарство", м.Сарни Рівненської області

про стягнення 27345 грн. 16 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.09.2013р. у справі №918/1085/13 позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" до Державного підприємства "Сарненське лісове господарство" про стягнення 27345 грн. 16 коп. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 15000,00 грн. штрафу та 1317,19 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- розрахунок штрафу проводився згідно норм ст.12 Угоди про міжнародне вантажне залізничне сполучення, яка встановлює, що штраф стягується у п"ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку по залізниці, на якій виявлено цей надлишок. Цим і керувався позивач при нарахуванні штрафу у розмірі 27345 грн. (5469,00 грн. х 5), де 5469,00 грн. - це провізна плата вантажу по залізниці, на якій було виявлено цей надлишок (графа 95 залізничної накладної), оскільки надлишок перевезено від станції відправника до кордону по території України;

- суд першої інстанції, зменшивши розмір штрафних санкцій, не навів відповідної мотивації та які докази стали причиною такого висновку, оскільки відповідач жодних заходів щодо врегулювання наслідків порушення не вживав, жодних доказів щодо фінансового стану та відсутності матеріального інтересу не надавав;

- невірне зазначення маси вантажу у залізничній накладній є порушенням в розумінні ст.12 Угоди про міжнародне вантажне залізничне сполучення, а надмірне перевантаження вагона викликає загрозу безпеці дорожнього руху та відповідальність за нього вбачається обґрунтованою;

- у відповідності до розділу 15 п.15.27 Правил технічної експлуатації залізниць вагони можуть бути навантажені тільки до максимальної вантажопідйомності, а спірний вагон навантажений понад норму, що загрожувало безпеці руху;

- суд неправильно застосував норми ст.49 ГПК України, поклавши на сторони витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідач у письмовому відзиві №1116 від 09.10.2013р. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Рівненської області від 10.09.2013р. законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2013 року ДП "Сарненське лісове господарство" згідно залізничної накладної №555797 зі станції Сарни Львівської залізниці на адресу "С.Ц.Гольциндустри Швайгофер с.р.о." Румунія, вагоном №96390521 відправлено вантаж: "бревна из сосны обыкновенной", маса нетто 63000 кг., тара 26500 кг, вантажопідйомність вагону - 65000 кг (а.с.11-12).

Згідно акту загальної форми №179 від 19.02.2013р. на станції Здолбунів Львівської залізниці вагон №96390521 відчеплений для комісійного зважування на статичній вазі (а.с.13).

За результатами комісійного зважування складено комерційний акт Б №012931/8 від 20.02.2013р., згідно якого при комісійному зважуванні на 150т залізничних вагах клеймо 2012р. вагону №96390521 встановлено: маса нетто 68200 кг, маса брутто 94700 кг, тара 26500 кг, тобто надлишок вантажу проти документа на 5200 кг, вантажопідйомність вагона 65 т, тобто вагон завантажено понад вантажопід`ємність на 3200кг. При повторному зважуванні вагону надлишок вантажу проти документу на 5200 кг, проти вантажопід`ємності вагону на 3200 кг підтвердився, що загрожує безпеці руху відповідно до Правил технічної експлуатації вагонів розділ 15 п.15.27, вагон затримано на станції Здолбунів (а.с.14-15).

20.02.2013р. ДП "Сарненське лісове господарство" надіслало начальнику ст.Здолбунів Львівської залізниці лист №124, в якому просило, у зв`язку з малою вантажопід`ємністю вагона №96390521 номер залізничної накладної 555797, перевантажити вантаж (лісопродукцію) у вагон вантажопід`ємністю не менше 70 тон (а.с.17).

Згідно доповнення до комерційного акту ст.Здолбунів №012931/8 від 20.02.2013 року вантаж з вагону №9630521 перевантажено у вагон №6880287 вантажопід`ємністю 69 т, в документі зроблено виправлення з вагону №96390521 на вагон №68802875, на підставі повідомлення відправника №124 від 20.02.2013 року. При переважуванні вагону №68802875 на 150 тонних залізничних вагах, клеймо 2012р., виявилось брутто 89400, тара 21200, нетто 68200 (а.с.16).

09.04.2013р. ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" направило ДП "Сарненське лісове господарство" претензію №65 з вимогою сплатити штраф у розмірі 27345,00 грн., нарахований на підставі ст.ст.12, 15 Угоди про міжнародне вантажне сполучення (а.с.10).

У відповіді №457 від 08.07.2013р. (а.с.38-39) на вказану претензію відповідач вказав, що разом маса нетто становить 63,43 тони або заокруглено 63 тони, правильність відвантаження підтверджується висновком експерта №В-273 від 18.02.2013р. Сарненського відділення Рівненської торгово-промислової палати. Всупереч нормам чинного законодавства, комерційний акт Б №012931/8 від 20.02.2013р. складався без участі вантажовідправника, про факт затримки вагону №96390521 підприємству не було відомо до моменту пред"явлення претензії.

За вказаних обставин, ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ДП "Сарненське лісове господарство" 27345,00 грн. штрафу (а.с.2-4).

02.09.2013р. представник позивача подав до суду заперечення на відзив №206/ДНЮ-3 від 02.09.2013р. з уточнюючим розрахунком штрафу в сумі 20935,00 грн. та просить задовольнити позовні вимоги (а.с.74-76).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Рівненської області від 10.09.2013р. позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 15000,00 грн. штрафу та 1317,19 грн. витрати зі сплати судового збору; в решті позовних вимог відмовлено (а.с.89-93).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно ч.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно п.п.1.1, 1.2 Правил оформлення перевізних документів (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000р. №644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.111998р. №460 "Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи (надалі - перевізний документ) заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом."

Як передбачено п.2.3 Правил, правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Згідно ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність зазначених у накладній відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 4 Статуту залізниць України встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів".

За умовами параграфу 1ст.7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - Угода), одночасно з пред'явленням вантажу до перевезення вантажовідправник для кожної відправки повинен представити станції відправлення правильно заповнену і підписану накладну.

Згідно з п.1.3 Правил оформлення перевізних документів усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються. У разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

У параграфі 6 ст.9 Угоди зазначено, що вагони можуть бути завантажені тільки до максимальної вантажопідйомності, а завантаження вантажу понад максимальну вантажопідйомність вважається перевантаженням.

Згідно із параграфом 2 ст.12 Угоди залізниця має право перевіряти правильність відомостей і заяв, зроблених відправником в накладній. Якщо при прийомці вантажу на станції відправлення в накладній будуть виявлені невірності, то відправник зобов'язаний скласти нову накладну, якщо згідно параграфа 5 ст.7 виправлення накладної не допускається. Перевірка змісту вантажу на шляху прямування може бути здійснена тільки за умови, що вона викликана митними або іншими правилами, а також метою забезпечення безпеки руху поїздів та схоронності вантажу на шляху прямування. Якщо в результаті перевірки вантажу, здійсненої на шляху прямування або на станції призначення, виявилось, що відомості, вказані в накладній відправником, не відповідають дійсності, то станція, яка здійснила перевірку, повинна скласти комерційний акт у відповідності до ст.18 та зробити відмітку про акт в накладній в графі "Комерційний акт".

Параграф 3 ст.12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлює, що штраф стягується при невірному, неповному і неточному зазначенні в накладній відомостей чи заяв, внаслідок чого при завантаженні вантажу відправником було допущено перевантаження вагону понад його максимальну вантажопідйомність (параграф 6 ст.9).

У цьому випадку штраф стягується відповідно до статті 15 Угоди у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку вантажу по залізниці, на якій було виявлено таке порушення.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем штрафу у розмірі 20935,00 грн. (а.с.76), оскільки у розрахунку було застосовано розмір провізної плати за перевезення надлишку вантажу по залізниці, на якій було виявлено порушення.

Відповідач у своєму клопотанні №846 від 05.09.2013 року не заперечує щодо розміру штрафу, нарахованого позивачем, однак, посилаючись на відсутність збитків та вжиття лісгоспом заходів щодо врегулювання наслідків виявленого порушення, просить суд на підставі п.3 ст.83 ГПК України зменшити розмір штрафу (а.с.84-86).

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як передбачено ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду Рівненської області про зменшення розміру штрафу.

Так, суд першої інстанції зменшив розмір штрафу до 15000 грн., враховуючи, що порушення ДП "Сарненське лісове господарство" умов перевезення вантажів не завдало позивачу значних збитків та що останнє вживало заходів для усунення порушень, зокрема, листом №124 від 20.02.2013р. просило начальника ст.Здолбунів Львівської залізниці перевантажити лісопродукцію у вагон вантажопід`ємністю не менше 70 тонн, тобто порушення було усунуто негайно.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про неправильне застосування судом першої інстанції норм ст.49 ГПК України, виходячи з наступного.

Суд дійшов висновку, що із заявлених вимог в сумі 27345,00 грн. позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 20935,00 грн., відповідно, згідно ст.49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1317,19 грн., тобто пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог (20935,00 грн. х 1720,50 грн. : 27345,00 грн.).

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 10.09.2013р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 10.09.2013р. у справі №918/1085/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень", м.Рівне - без задоволення.

2. Справу №918/1085/13 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (33028, м.Рівне, вул.16 Липня, 17),

3 - відповідачу (34500, Рівненська обл., м.Сарни, вул.Гоголя, 34),

4 - в наряд.